№2-685/2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2008 року           Володарський районний суд Донецької області в складі:

судді                                       Яковенко М.М.

при секретарі                          Темір В.В.

за участю сторін:

позивач                                   ОСОБА_1.

відповідач                               ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володарське цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до

ОСОБА_2про

захист честі, гідності, ділової репутації та стягненні моральної шкоди у сумі 1500 грн.,-

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду з позовними вимогами по слідуючим підставам:

Позивачка проживає по сусідству з відповідачкою по справі. Відповідачка розповсюджує про позивачку відомості, які не відповідають дійсності, т.б. проводить наклеп про те, позивачка є злодійка, висловлюється різними принизливими словами, за те, що вона вимагає від неї припинити скоювати крадіжки електроенергії, використовувати воду без обліку та оплати, не дає спокійного життя. В зв'язку з цими діями, позивачка знаходилась на лікуванні в лікарні. Крім того, ОСОБА_2. відносно неї зверталась до суду за аналогічним позовом. В зв'язку з чим їй була спричинена моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях пов'язаних з у принижені честі, гідності та ділової репутації, був порушений її звичайний життєвий устрій. Вважає, що розмір спричиненої моральної шкоди складає 1500 грн.. Дані обставини спонукали позивачку звернутися за захистом своїх прав до суду тому просить визнати дії ОСОБА_2. такими, що принижують честь та гідність ОСОБА_1. та зобов'язати відповідачку у присутності сусідів по вулиці спростувати зазначені відомості та попросити у неї вибачення, стягнути 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Судові витрати по справі просить покласти на відповідачку.

Позивачка ОСОБА_1. у судовому засіданні повністю підтримала свої позовні вимоги та наполягала на їх задоволені.. Пояснила та не заперечувала, що вона дійсно написала письмову заяву до керівника відділу освіту РДА по місту роботи ОСОБА_2., в якому виклала певні обставини. Між нею та близькими рідними відповідачки були певні конфлікти. Вважає, що як до 2000 року, так і після, позивачка скоює у неї на огороді крадіжки овочів, припускається, що коли ОСОБА_2працювала в кафе до 2002 року, за її проханням їй додому дзвонили якісь жінки та повідомляли, що вони вагітні від її чоловіка. Припускається, що коли недалеко поселилися нові сусіди Зал, відповідачка наговорила про неї погане, в зв'язку з чим, між нею та новими сусідами були скандали. До правоохоронних органів з приводу крадіжок з сторони ОСОБА_2, вона не зверталася. Приблизно останній рік взагалі не спілкується з ОСОБА_2. та ніяких відносин з нею не підтримує. Припускається, що коли вона ще працювала у Володарській лікарні до 2001 року їй на роботу, вважає, що більше нікому було, як діду ОСОБА_2, або сама вона, написали листа, в зв'язку з чим між нею та іншими працівниками лікарні був скандал з приводу цього листа, тому вона теж написала такого листа на роботу до ОСОБА_2.. З своїм позовом до суду звернулась в зв'язку з тим, що ОСОБА_2. звернулась до суду з аналогічним позовом.

Відповідачка у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Пояснила, що взагалі останні роки ніколи і нічого поганого відповідачки не робила, з неї відносини не підтримує, в її особисте життя не вмішувалася, ніякими поганими словами проти неї не висловлювалась, вважає абсурдними судження та дії позивачки, її вимоги безпідставними.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3. пояснила суду, що вона є тіткою ОСОБА_2. Проживає по сусідству з сторонами по справі. Відносини між нею та ОСОБА_1у неї хороші, з ОСОБА_2. відносини не підтримує. Конкретно пояснити, де, коли при яких обставинах ОСОБА_2могла образити ОСОБА_1 не може.

 Вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, та докази у їх взаємній сукупності, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. у повному обсязі по слідуючим підставам:

Відповідно до ст.3 Конституції України честь і гідність людини визнаються вищими соціальними цінностями. Зазначене передбачено й ст.ст.201, 297 ЦК України, де передбачається право на особисті немайнові блага, право кожного на повагу до його гідності  і честі і право звернення до суду з позовом про захист його честі і гідності.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Крім того, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фактично таке ж визначення міститься й в ПВСУ «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня 1990 року із змінами та доповненнями(далі Постанова ПВСУ) де вказано, що відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності, а на позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлений позов.

Крім того, в Постанові ПВСУ передбачено, що під поширенням відомостей, що порочать особу, слід розуміти повідомлення в певній формі, не обов'язково через ЗМІ, у викладених  в заявах, листах адресованих іншим особам, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині, відомостей, які принижують честь і гідність громадянина в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Відповідно до загальних вимог ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.(ст.ст.10, 27, 60, 131 ЦПК України). Т.б. дані норми ЦПК України та ст.277 ЦК України, які найшли своє втілення й у Постанові ПВСУ встановлюють загальні правила по перерозподілу між сторонами зобов'язань по доказуванню своїх вимог або заперечень. В даному випадку, виходячи з правового змісту вказаних норм суд вважає, що обов'язок, щодо доведення своїх вимог в частині розповсюдження відомостей, які її порочать полягає на позивачку.

В даному судовому засіданні, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1. зверталася по місцю роботи ОСОБА_2. до відділу освіти Володарської РДА з певним листом, що спонукало ОСОБА_2. звертатися до суду за захистом свої честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди. Як вбачається з пояснень самої позивачки, що вона з помсти звернулась по місцю роботи відповідачки, а до суду звернулася з даним позовом, по тим підставам, що ОСОБА_2. подала проти неї аналогічний позов.

Крім того, обставини викладені у позовній заяві стосовно того, що ОСОБА_1. знаходилась на лікуванні в лікарні у вересні 2007 році в зв'язку з наклепом на неї з боку ОСОБА_2, суд вважає безпідставними, необґрунтованими, тому, як пояснила сама позивачка, що вона давно хворіє та перебуває на обліку з приводу гіпертонічного захворювання та церебрального атеросклерозу. Вона і раніше посилалася та вказувала на це захворювання та знаходження на лікуванні у вересні 2007 році, але ж зазначене знаходження у лікарні (епікриз №2603 представлений ОСОБА_1.) вона пов'язувала з протиправними діями з боку пенсійного фонду при неправильному перерахунку пенсії. Чому вона знову посилається на її лікування у вересні 2007 році та пов'язує це з діями відповідачки пояснити не може.

Суд не приймає до уваги при розгляді позовних вимог позивачки, представлені нею до позовної заяви певні копії її грамот, характеристики, виписки з наказів, замітки з газет, тому як додані документи ні яким чином ні підтверджують та не спростовують вимоги позивачки по справі.

На підставі викладеного, суд не може погодитися та не приймає до уваги доводи позивачки, про наявність таких фактів, вважає їх необґрунтованими та безпідставними тому що, крім простих словесних повідомлень, які базуються на припущеннях, ОСОБА_1не представила суду будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог, що ОСОБА_2. розповсюджує про позивачку відомості, які не відповідають дійсності, т.б. проводить наклеп про те, позивачка є злодійка, висловлюється різними принизливими словами, не дає спокійного життя, а тому суд переконаний, що вимоги позивачки, у тому числі й про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.3, 32 Конституції України, ст.ст.16, 20, 23, 201, 277, 297 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28.09.1990 року №7 із змінами та доповненнями, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.2005 року із змінами та доповненнями, суд, -

в и р і ш и в :

            Позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2про захист честі, гідності, ділової репутації, а саме: про визнання дій ОСОБА_2. в ображені її принизливими словами, як дії що принижують її честь та гідність людини, зобов'язання у присутності сусідів по вулиці спростувати відомості по звинуваченню її у крадіжках, попросити вибачення за це та стягненні моральної шкоди у сумі 1500 грн. залишити без задоволення у повному обсязі.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області м.Маріуполя через Володарський районний суд протягом 10  днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Донецької області м.Маріуполя через Володарський районний суд протягом 20 днів, у випадку подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів.

Суддя                                                         М.М. Яковенко