Справа № 121/6560/13-к

1-кп/121/355/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року Ялтинський міський суд АРК у складі трьох професійних суддів:

головуючого судді – Переверзєвої Г.С.,

суддів – Романенко В.В., Марчука О.Л.,

при секретарі – Казаченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду кримінальне провадження № 12013130070000032 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, приватного підприємця, ІНФОРМАЦІЯ_3, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою:м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Генеральська, б. 11, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у скоєні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 3, 187 ч. 4 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, не одруженого, працюючого теслею на шахті «Д.Ф.Мельнікова» в м. Лісічанськ, маючого на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, судимого:

1) 19.01.1995 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 141 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на два роки (судимість погашена);

2) 07.10.1999 року Купянським міським судом Харківської області за ст. 2296 ч. 1 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 45 КК України засуджено умовно з випробувальним терміном 1 рік;

3) 02.10.2001 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 141 ч.2, 296 ч. 1, 42, 43 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільненого на підставі постанови Алчевського міського суду Луганської області від 23.11.2004 року, умовно-достроково на строк 1 рік 8 місяців 22 дні;

4) 29.08.2007 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільненого 20.06.2011 року після відбуття покарання,

у скоєні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 2, 187 ч. 4 КК України,

за участю прокурорів прокуратури м. Алушта – ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілого – ОСОБА_7, суд

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, маючи злочинний намір, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров’я потерпілих, поєднаним з проникненням до житла, діючи із злочинним мотивом, за попередньою змовою з ОСОБА_2, розподіливши ролі таким чином, що ОСОБА_1 був організатором злочинного діяння і його роль зводилась до того, що він встановив осіб, стосовно яких планувалося скоїти злочин, місце знаходження приміщення, в якому планувалося скоїти злочин, і визначав спосіб вчинення злочину проти власності.

ОСОБА_2 як виконавець на підставі інформації про осіб, стосовно яких планувалась злочинна дія, діючи за планом, розробленим організатором ОСОБА_1, скоїв злочин за наступних умов.

Так, він, 30 вересня 2011 року, приблизно о 20 годині, з метою заволодіння майном, озброївшись металевою арматурою, прибув в жилий будинок № 21-А по вул. Підгірній в с. Малоріченське міста Алушта. Отримавши по мобільному телефону розпорядження від ОСОБА_4, про порядок скоєння злочину, переліз через огорожу, проник на територію домоволодіння, після цього до жилого будинку, де заподіяв ОСОБА_7 удари металевою арматурою в область голови і у поясничну область. Від завданого насилля,небезпечного для життя і здоров’я, ОСОБА_7 впав на бетонне покриття. В результаті нападу ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження: у вигляді сінця у поясничній області, що призвело до короткочасного розладу здоров’я і відноситься до легких тілесних ушкоджень; ушкодження у вигляді закритих переломів скулових кісток і закритого перелому скулового відростку, тім’яної кістки зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості і призвели до тривалого розладу здоров’я, більше 21 дня; ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі перелому кісток своду та основи черепа, забиття головного мозку середнього ступеня тяжкості, субарахноїдального крововиливу, забитої рани, садна і синців (2), які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких, як небезпечних для життя.

Подовжуючи злочинну дію, ОСОБА_2 пройшов до жилого приміщення, наніс один удар металевою арматурою в область голови ОСОБА_8, яка впала на підлогу. У результаті удару ОСОБА_8 заподіяно ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі перелому правої тім'яної кістки, під гострої субдуральної гематоми зліва, субарахноідального крововиливу, забиття головного мозку середньої тяжкості, забитої рани тім’яної області справа, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких, як небезпечних для життя.

Після застосування насилля небезпечного для життя і здоров’я потерпілих, ОСОБА_2 протиправно заволодів майном, що належить ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а саме: золотим ланцюжком довжиною приблизно 50 сантиметрів, 585 проби, вагою приблизно 8 грамів, вартістю 2000 гривень; золотим ланцюжком довжиною приблизно 45 сантиметрів, 585 проби, вагою приблизно 5 грамів, вартістю 1200 гривень; золотою обручкою 19 розміру, 585 проби, вагою приблизно 5 грамів, вартістю 1800 гривень; золотим перснем з каменем-рубін, червоно-малинового кольору, 19 розміру, 585 проби, вагою приблизно 10 грамів, вартістю 3000 гривень; золотим кільцем з каменем білого кольору 18 розміру, 585 проби, вагою приблизно 3 грама, вартістю 1000 гривень; золотим кулоном у вигляді знака зодіаку – рак, 585 проби, вагою приблизно 2 грама, вартістю 600 гривень; золотим кулоном із зображенням «Божої матері з дитиною», 585 проби, вагою приблизно 3 грама, вартістю 700 гривень; бурштиновим намистом і двома браслетами на руку, вартістю 300 гривень; жіночою косметичкою бежевого кольору, вартістю 40 гривень, в якій знаходились: ножиці для манікюра, вартістю 50 гривень, пінцет, вартістю 50 гривень, туш для вій, вартістю 50 гривень, олівець для очей, вартістю 50 гривень; мобільним телефоном фірми «Нокіа-6700» в металевому корпусі, вартістю 1500 гривень, в якому знаходилась сiм-картка мобільного оператора «МТС» з номером НОМЕР_1, обкладинкою для водійського свідчення, в якій знаходилось: водійське посвідчення категорії «В» на ім’я ОСОБА_7, талон попередження до водійського посвідчення на ім’я ОСОБА_7, технічний паспорт на автомобіль «Міцубіші Лансер», державний номер НОМЕР_2, які не мають матеріальної цінності.

Усього, з метою заволодіння майном, із застосуванням насилля, небезпечного для життя і здоров’я потерпілих, ОСОБА_2 протиправно заволодів майном ОСОБА_7 . і ОСОБА_8 на загальну суму 12340 гривень, яке привласнив і звернув на свою користь і користь організатора злочинної дії - ОСОБА_1. При цьому, в ході заволодіння майном потерпілих, останнім були завдані різні пошкодження, у тому числі і тяжкі, які є небезпечними для життя і здоров’я

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані досудовим слідством за ст. 27 ч.3, 187 ч.4 КК України, як співучасть при скоєнні нападу з метою заволодіння чужим майном), поєднане із застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров'я осіб, які зазнали нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, із заподіянням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, в якому він приймав участь як організатор.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 187 ч. 4 КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб, виконуючи роль виконавця при складному співучасті, безпосередньо скоїв розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, застосуванням їм тяжких тілесних ушкоджень та з проникненням у житло.

При цьому суд вважає зайвою кваліфікацію його дій ще і за ч. 2 ст. 27 КК України, оскільки згідно ч. 1 ст. 29 КК України, виконавець підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за скоєний ним злочин. В даному випадку дії ОСОБА_2 повинні буди кваліфіковані тільки за ст.. 187 ч. 4 КК України, без посилання на ч. 2 ст. 27 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2, будучі допитаним в судовому засідання винним себе не визнав і пояснив, що даний злочин він не скоював. При цьому показав, що у червні 2011 року він звільнився з місць позбавлення волі і приїхав до Криму, де у с. Малоріченське познайомився з ОСОБА_1, який запропонував жити в нього і на станку виробляти ікони. У середині липня ОСОБА_1 влаштував його вантажником та продавцем-консультантом у магазин «Везунчик». Там він познайомився зі своєю дівчиною ОСОБА_9, з якою стали жити у цивільному шлюбі. Часто в магазин люди приносили цінні речі. Одного разу до магазину принесли золоті: кільце, сережки, кулон та ланцюжок, які він придбав за 200 гривень, при цьому люди пояснили, що їм потрібні гроші на випивку. У вересні дружина ОСОБА_4 стала скаржитися, що він шумить та палить, і ОСОБА_1 попросив його поїхати. 29.09.2011 року ОСОБА_4 вже в с. Малоріченському не було, а сам він весь час був дома і нікуди не відлучався. Разом з ОСОБА_9 на дворі вони готували їжу, це бачила жінка ОСОБА_4 та сусіди. Потім, при розмові по телефону з ОСОБА_1, він попросив його знайти такси, щоб доїхати до Сімферополя, та сказав тому, що в нього є золото, яке він хотів продати. На ранок приїхав таксист, знайомий ОСОБА_4 і вони з ОСОБА_9 поїхали в Сімферополь. Таксист привіз їх на Центральний ринок, де він показав йому (ОСОБА_2) скупників золота, після чого він продав золоті вироби, які були при ньому за 4000 гривень, з яких 1000 гривень, як сплату за послугу, передав таксисту. З автовокзалу вони на автобусі з ОСОБА_9 поїхали до Луганська, а потім до Лисичанська, де він влаштувався на роботу у шахту.

На початку грудня 2011 року, до нього на роботу приїхали робітники міліції і сказали, що вчинено тяжкий злочин, а його (ОСОБА_2) підозрюють у причетності до цього, і що він разом з ОСОБА_9 повинні поїхати з ними. Дзвонити не давали. Міліціонер сидів між ними та не давав їм спілкуватися між собою. Коли його привезли до Алуштинського ВM, в кабінеті його пристебнули наручниками, не давали палити, говорили, що відпустять ОСОБА_9, якщо він все, що йому говорять, підпише. Вона плакала і просила його підписати все, що просять працівники міліції. Крім того його били: хто в спину, хто у груди. Коли він сказав, що підписувати нічого не буде, йому на голову наділи пакет. ІІісля цього він вимушений був підписати все, що бажали робітники міліції, тільки б відпустили ОСОБА_9 та перестали його катувати. Явку з повинною він писав під диктовку, перед відтворенням обстановки та обставин події злочину його змусили вивчити розташування кімнат у будинку. Перед проведенням слідчої дії, його водили по кімнатам і показували, що він повинен говорити та показувати.

Разом з тим, ОСОБА_10 у суді не заперечував, що за період часу з 29.09.2011 року по 01.10.2011 року він і ОСОБА_1 численну кількість разів вели переговори зі своїх мобільних телефонів.

Будучі допитаним, як в ході досудового слідства, та і у суді, обвинувачений ОСОБА_1 також вину в пред’явленому йому обвинувачені не визнав і показав, що він є підприємцем. На початку літа 2011 року він познайомився з ОСОБА_2, який розповів, що він тільки звільнився з місць позбавлення волі і що він за фахом столяр та тесляр і вміє робити ікони. Вони показали одну з ікон ОСОБА_2 служителю церкви, той одобрив і сказав, що церква готова купувати ікони. Вони домовилися, що ОСОБА_10 буде робити ікони та вони будуть продавати їх у церкву. На початку серпня він (ОСОБА_1) пошкодив ногу, а його дружина поїхала до Івано-Франківська, тому ОСОБА_10 приходив та доглядав за ним. ОСОБА_2 зі своєю дружиною ОСОБА_9 стали жити у бані, яку він орендував. Потім він (ОСОБА_1) захворів на плеврит, а тому весь серпень та вересень пробув дома. Він (ОСОБА_1) дійсно у потерпілого ОСОБА_7 декілька разів позичав гроші під проценти та кожного разу повертав їх, крім останнього, оскільки різко «підскочив» курс валюти і люди перестали купувати ліс, продажем якого він займався. У 2008 році він зайняв у ОСОБА_7 10 000 доларів США. У зв’язку із тяжким матеріальним становищем виходило віддавати тільки проценти, а сам борг він погасити не міг, у зв’язку із чим ОСОБА_7 подав позов до суду про стягнення боргу, який був задоволений, і з нього (ОСОБА_4) на користь ОСОБА_7 стягнуто 111 000 гривень. Він в рахунок погашення боргу пропонував ОСОБА_7 свій автомобіль «Крайслер», 2004 року випуску, проте останній не погодився на це. Наприкінці вересня він (ОСОБА_1) поїхав до Кременчука та перед від'їздом сказав ОСОБА_2 з’їжджати з його будинку, оскільки в нього дружина була вагітна і їй не подобалося, що ОСОБА_10 шумів, курив, не працював і ікони так і не робив. ОСОБА_10 жалівся, що в нього немає грошей, то він дав йому строк до неділі. 30.09.2011 року він подзвонив ОСОБА_2 і запитав, чи зібрався той, на що отримав відповідь, що у нього (ОСОБА_2) з'явилося золото, а тому він може поїхати. Потім ОСОБА_10 попросив знайти йому транспорт, щоб доїхати до Сімферополя, щоб продати золото. Він (ОСОБА_1) подзвонив знайомому ОСОБА_11 та попросив довезти ОСОБА_2 до Сімферополя, при цьому сказав, щоб про ціну домовилися самі. Коли він був вже в Івано-Франківську, йому подзвонила дружина і розповіла, що ОСОБА_7 ограбили троє людей у масках та забрали побутову техніку. Через 2 дні йому знов зателефонувала жінка і спитала, чи не він скоїв цей злочин.

09.12.2011 року його затримали міліціонери, стали питати, чи працював він у «Везунчику» разом з ОСОБА_2, та розповіли, що ОСОБА_10 підозрюється у скоєнні розбою. Він (ОСОБА_1) пояснив, що він тільки допоміг ОСОБА_2 у продажі золота. ОСОБА_2 пізніше йому пояснив, що він зізнався у скоєнні даного злочину під тиском: робітники міліції його били, погрожували, і говорили, що ОСОБА_9 - його (ОСОБА_2) дівчина - «сяде» разом з ними.

Крім того, ОСОБА_1 не заперечує, що досі борг у сумі 10 000 доларів США, він ОСОБА_7 не погасив. Також не заперечує, що за період часу з 29.09.2011 року по 01.10.2011 року він і ОСОБА_10 багато разів дзвонили один одному по мобільному телефону.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина обвинувачених у пред'явленому обвинуваченні доведена в повному обсязі і підтверджена наступними доказами.

Так, будучі допитаним у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 30 вересня 2011 року він знаходився вдома разом з дружиною ОСОБА_8 та збиралися у подорож в санаторій. Почувши стук у двері, він відкрив її і отримав удар по голові. Що трапилось далі, не пам’ятає. Прийшов до тями вже в реанімації. Його дружину також вдарили по голові. З будинку були вкрадені золоті вироби, мобільний телефон «Нокіа», документи (посвідчення водія на його ім’я, технічний паспорт на автомобіль), косметичка його дружини, в якій знаходились: туш, ножиці, кисточка. У скоєнні цього злочину він підозрює ОСОБА_1, тому що той раніше брав у нього в борг гроші у великій сумі (10 тис. доларів США) на півроку та не повернув. Він не раз просив ОСОБА_1 повернути борг, говорив при цьому, що дочка збирається одружитися, тому потрібні гроші, але той відповідав, що в нього складне матеріальне становище і грошей не має. Обіцяли і він, і його жінка гроші віддати пізніше, писали розписки, проте все одно гроші не повертали. У вересні 2011 року він знову спитав у ОСОБА_1 про повернення боргу, на що той відповів, що у нього (потерпілого) будуть великі проблеми, якщо він не припинить вимагати гроші та звернеться до суду. ОСОБА_2 він не знає, проте місцеві жителі розповідали, що останній все літо проживав у ОСОБА_4, з яким пив пиво. Під час відтворення обстановки та обставин події злочину, в якому він також приймав участь, ОСОБА_10 сам все показував і розповідав добровільно. Крім того на другому кінці села у кущах показав, де викинув косметичку, ножиці та туш, які були там знайдені працівниками міліції, і які вони з дружиною упізнали. При цьому ніхто до нього (ОСОБА_2) ніякого тиску не застосовував, нічого не підказував. Від цивільного позову, заявленого ним і дружиною ОСОБА_8, по даній кримінальній справі, він відмовився, при цьому пояснив, що дружина (ОСОБА_8Г.) у судове засідання не приїхала, оскільки після отриманих травм вона відчуває себе дуже погано, нікуди не виходить і приймати участь у судових засіданнях не може.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у ОСОБА_8 встановлено ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у формі перелому правої тім’яної кістки, підгостроїсубдуральної гематоми зліва (крововилив під тверду мозкову оболонку головного мозку), субарахноідального крововиливу (крововилив під м’які мозкові оболонки головного мозку), забиття головного мозку середньої тяжкості, забитої рани тім’яної області справа, які виникли від дії тупого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею у результаті травматичного впливу в область голови, і не виключено, що могли буди отримані 30 вересня 2011 року, що підтверджено характером і розташуванням ушкодження, даними медичної документації і обставинами справи. Вказане ушкодження за ступенем важкості тілесних ушкоджень відноситься до тяжких, як небезпечних для життя (т. 1 а.с. 97-99)

Висновком судово-медичної експертизи від 18 січня 2012 року, у ОСОБА_7 встановлені ушкодження: у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі перелому кісток своду і основи черепа, забиття головного мозку середнього ступеня тяжкості, субарахноідального крововиливу (крововилив під м’які мозкові оболонки головного мозку), забитої рани тім’яної області справа, синця на обличчі справа і синця за правою вушною раковиною, забиття в лобно-тім’яній області; закритих переломів скулових кісток закритого перелому акулового відростка скроневої кістки зліва, синця у поясничній області, які могли виникнути від дій тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, в результаті травматичного впливу у даній області, і не виключено, що могли бути отримані 30 вересня 2011 року, що підтверджено характером і розташуванням пошкоджень, даними медичної документації і обставинами справи. Пошкодження у вигляді синця у поясничній області не призвело до короткострокового розгляду здоров’я і за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до легких тілесних ушкоджень. Пошкодження у вигляді закритих переломів скулових кісток і закритого перелому акулового відростка скроневої кістки зліва за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до середньої тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров’я більше 21 дня. Пошкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі перелому кісток своду і основи черепа, забиття головного мозку середнього ступеню тяжкості, субархоноідального крововиливу, забитої рани, саден і крововиливів (2) на голові за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тяжких, як небезпечних для життя (а.с., а.с. 89-91, т. 1).

Свідок ОСОБА_12 у суді пояснив, що 30 вересня 2011 року у с. Малоріченське м. Алушти відбувся злочин, у зв’язку з чим проводилась перевірка і він був задіяний як фахівець. Йому була надана роздруківка телефонних з’єднань, з яких з’ясувалось, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розмовляли між собою по мобільних телефонах значну кількість разів в період часу з 29 вересня 2011 року до 01 жовтня 2011 року.

Згідно документів, наданих мобільним оператором «МТС» на підставі ухвали Апеляційного суду АР Ким, за невеликий проміжок часу (до і після злочину), тобто з 29.09.2011 року по 01.10.2011 року, а останній 30 вересня 2011 року о 20 годині, відбувалися численні дзвінки між абонентом з номером НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 і абонентом за номером НОМЕР_4, який належить ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 81-85).

Дану обставину обвинувачені не заперечують, пояснюючи це надуманими підставами.

Свідок ОСОБА_13, будучі допитаним у судовому засіданні пояснив, що по даному кримінальному провадженню, в день затримання ОСОБА_2, він оформляв явку з повинною ОСОБА_2, який добровільно, власноруч написав дуже детально про обставини скоєного ним за указівкою ОСОБА_1, розбійного нападу на ОСОБА_7 (явка з повинною в т. 1 а.с. 33). Крім того підтвердив, що підпис в явці з повинною належить ОСОБА_2. Обвинувачений ОСОБА_2 також у суді підтвердив, що явку з повинною він писав власноруч і підпис стоїть його, однак явку з повинною оформлював не ОСОБА_13, а ОСОБА_14.

Свідок ОСОБА_14 у суді пояснив, що обвинувачених він бачить вперше, ніяких розшукових і слідчих дій по даній кримінальній справі не проводив, оскільки знаходився у відпустці з 07.11.2011 року по 12.12.2011 року.

Свідок ОСОБА_15JI. в судовому засіданні показав, що йому наприкінці вересня 2011 року подзвонив ОСОБА_1 і попросив забрати його знайомого з с. Малоріченське та відвезти до м. Сімферополя, на що він погодився. Приїхав разом з ОСОБА_11 і його дружиною в с. Малоріченське за чоловіком, в якому у суді впізнав ОСОБА_15. Останній був з дівчиною і пояснив, що в них фінансові проблеми та спитав, де можливо в Сімферополі продати золото. Коли вони приїхали до Сімферополя, він (ОСОБА_16Л.) відвів їх до скупників золота на Центральному ринку, де ОСОБА_9 (дівчина обвинуваченого ОСОБА_16) дістала з сумочки золоті вироби та передала обвинуваченому ОСОБА_16, який пішов на ринок, продав золото і, повернувшись, розрахувався з ним за поїздку, заплативши 1000 гривень.

Аналогічні показання у суді дав свідок ОСОБА_11, який також пояснив, що він і ОСОБА_15JI. поїхали разом в с. Малоріченське за знайомим ОСОБА_4. Після того, як забрали обвинуваченого ОСОБА_15 і його дівчину, то усі разом поїхали в м. Сімферополь, де спочатку заїжджали на Центральний ринок, після чого відвезли обвинуваченого і його дівчину на автовокзал. Його дружина - свідок ОСОБА_11 – до суду не з'явилася, оскільки є інвалідом 2 групи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що він приймав участь в якості понятого при проведенні відтворення обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_2. ОСОБА_2 все сам показував та розповідав, як він скоїв розбійний напад на ОСОБА_7, при цьому був у доброму настрої. Показував, що вдарив спочатку діда, а потім бабцю арматурою, зірвав з шиї діда золотий ланцюжок, після чого зі шкатулки викрав золото. ОСОБА_2 впевнено ходив по дому, розповідав, де які меблі стояли під час вчинення ним злочину. Потім, при відтворенні обстановки, вони всі поїхали на околицю с. Малоріченське, де ОСОБА_10 показав, куди саме він викинув косметичку, в якій знаходились ножиці і туш, які були вилучені працівниками міліції.

Вилучені предмети в ході досудового слідства були пред’явлені потерпілому ОСОБА_7 для впізнання, якій їх упізнав (т. 1 а.с. 49-50), та долучені у справі у якості речових доказів і передані під гарантійну розписку потерпілому ОСОБА_7 (т.1 а.с. 73,75)

Допитана у суді свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_10, якій є її цивільним чоловіком, не міг вчинити даний злочин, оскільки весь час знаходився разом з нею. В літку 2011 року вони жили в с. Малоріченське м. Алушта у ОСОБА_4, на території його домоволодіння. Вони разом працювали у магазині «Везунчик», де і придбали золото, яке 01.10.2011 року продали у м. Сімферополь. Потім вони поїхали у Луганськ, м. Лисичанськ. Коли за ОСОБА_2 у Лисичанськ приїхали робітники міліції, їй наказали їхати разом з ними. Під час поїздки до Алушти, їм заборонили розмовляти між собою, забрали їхні телефони. Приїхавши до Алуштинського МВ, їх завели в один кабінет, де працівники міліції стали вимагати від ОСОБА_2, визнання вини, але він спочатку не зізнавався, тоді вони били його, погрожували, що «посадять» її за співучасть у злочині.

До показань свідка ОСОБА_9, даними в суді, суд ставиться критично, оскільки ОСОБА_9 є співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_2 і її показання спрямовані на бажання звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Свідок ОСОБА_18, будучі допитаною у суді, показала, що вони з чоловіком (ОСОБА_1А.) дійсно займали гроші у ОСОБА_7 декілька разів. Всі попередні рази вони своєчасно сплачували борги, але в останній раз, у зв’язку із складним матеріальним становищем, своєчасно виконати зобов'язання не змогли. У серпні 2011 року вона повернулась у с. Малоріченське із Західної України. В цей же час її чоловік познайомився з обвинуваченим ОСОБА_2, після чого останній з ОСОБА_9 стали жити у них на городі. 30 вересня 2013 року, вона пам’ятає, що ОСОБА_9 готувала вечерю, вона бачила, як ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повечеряли приблизно о 19 годині, після чого вона їх не бачила. 01 жовтня 2011 року вони (ОСОБА_10 і ОСОБА_9) уїхали. Про скоєний розбійний напад на ОСОБА_7, вона дізналась 02 жовтня 2011 року від сусідки, при цьому заперечує, що її чоловік може бути причетний до цього.

Не вірити свідченнями потерпілого і свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_11 і ОСОБА_17 у суду немає підстав, більше того вони підтверджені сукупністю інших доказів.

Так, обвинувачений ОСОБА_2, будучи затриманим 08 грудня 2011 року за підозрою у вчиненні розбійного нападу на подружжя ОСОБА_7, у своїй явки з повинною від 08.12.2011 року власноруч написав, що у кінці вересня 2011 року, знаходячись у с. Малоріченське м. Алушта, у вечірній час, за наводкою ОСОБА_1 і при його організації, скоїв розбійний напад на ОСОБА_7 з метою заволодіння їх майном, в чому кається. При цьому детально виклав усі деталі злочину (т. 1 а.с. 33).

У своєму пояснені від 08 грудня 2011 року (а.с. 34, т. 1) ОСОБА_2 докладно розповів про обставини підготовки до розбійного нападу, ініціатором і організатором якого був ОСОБА_1 і про напад на подружжя ОСОБА_7, у ході якого він (ОСОБА_10) заволодів їх майном.

На очній ставки з ОСОБА_1, ОСОБА_2 теж визнав свою вину у розбійному нападі на подружжя ОСОБА_7 та викрив ОСОБА_4, як організатора цього злочину (т. 1 а.с. 68-69).

В ході відтворення обставин і обстановки події 08.12.2011 року ОСОБА_10 також докладно, в усіх деталях розповідав і показував, як він скоїв цей злочин під керівництвом ОСОБА_4. При цьому показав місце, куди він викинув вміст викраденої косметички (туш і ножиці). За його вказівкою працівники міліції і він переїхали на іншу вулицю (вул. Садова, поблизу будинку №60, а злочин скоєний на вул. Підгірна, б. 21), де він (ОСОБА_10) в кущах знайшов туш і ножиці, які передав працівникам міліції (т. 1 а.с. 135-141). Пояснити в суді зрозуміло, як він міг вказати місце, де знаходилися викрадені у ОСОБА_7 предмети косметики, якщо він не скоював цей злочин, ОСОБА_10 не зміг. Разом з тим, у суді він визнав, що і на очній ставки і при відтворені обставин і обстановки подій, він давав такі показання, та вказав місце, де сам же знайшов вміст викраденої косметички.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого, ОСОБА_10 свою вину, як виконавця і вину ОСОБА_4, як організатора також визнав і докладно пояснив про обставини скоєного розбійного нападу на потерпілих та реалізації викраденого майна. Заперечував тільки факт заволодіння золотою каблучкою, золотим перснем з рубіном, посвідченням водія, талоном попередження, технічним паспорту на автомобіль (т.1 а.с. 169-170).

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_2, даними в ході досудового слідства і в суді, суд вважає правдивими його показання, дані в ході досудового слідства, оскільки вони докладні до найдрібніших деталей , логічні, послідовні, узгоджуються з іншими вищевикладеними доказами по справі.

Згідно п. 8 розділу XI «Перехідних положень» КПК України (в редакції 2012 року), допустимість доказів, отриманих до набрання чинності нового КПК України, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності. Таким чином, суд вважає, що викладені вище докази є допустимими, оскілки вони зібрані в ході досудового слідства до набрання чинності нового КПК України.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про застосування до нього в ході досудового слідства фізичного насилля з боку працівників Алуштинського MB ГУ МВС України в АР Крим судом перевірені і свого підтвердження не знайшли. Постановою старшого слідчого прокуратури м. Алушта кримінальна справи 14.02.2013 року закрита відносно працівників Алуштинського MB ГУ МВС України в АРК за фактом заяв обвинуваченого ОСОБА_2 про застосування до нього заходів фізичного насилля на стадії досудового слідства за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, у зв’язку з відсутністю складу злочину (т. 3 а.с. 31-102).

Крім того, у судовому засіданні був допитаний у якості свідка працівник міліції ОСОБА_19, який пояснив, що він разом з ОСОБА_20 їздили восени 2011 року до Луганської області за ОСОБА_2. З ним до м. Алушта побажала їхати його подруга ОСОБА_9. Виїхали вони під вечір. Під час переїзду ніхто з них ніяких недозволених заходів, ні до ОСОБА_2, ні до ОСОБА_9 не застосовував, телефони в них не забирали, не перешкоджали їх спілкуванню, під час зупинок купували їм кофе. Приїхали до Алуштинського MB під ранок. Передали ОСОБА_2 та ОСОБА_9 іншим працівникам міліції та поїхали по домах.

Свідок ОСОБА_21 у суді показав, що він проводив досудове слідство по справі за обвинуваченням ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у розбійному нападі на подружжя ОСОБА_7. Недозволених методів введення слідства не допускалося. ОСОБА_2 визнавав свою вину та викривав також у розбійному нападі ОСОБА_4. Поясняв, що саме він (ОСОБА_1) організував цей злочин. Розповів, що у ОСОБА_7 є великі гроші , оскільки він брав позику у ОСОБА_7 велику суму грошей, дав адресу проживання потерпілих, приготував предмет (арматуру).Також обвинувачений ОСОБА_2 показав при слідчому експерименті місце знаходження частини викраденого майна (косметичний набір). Цей набір впізнав ОСОБА_7, як такий, що належить його дружині.

Оперуповноважений ОСОБА_13, будучи допитаним у суді у якості свідка, пояснив, що він відбирав явку з повинною від ОСОБА_2, при цьому ніяких методів насилля до нього не застосовувалися.

По заявам ОСОБА_9 (цивільної дружини ОСОБА_2) про застосування до них фізичного та психологічного насилля, проводилась службова перевірка, за результати якої винесений висновок оперуповноваженого УКР ГУМВС України в АР Крим підполковником міліції ОСОБА_22, згідно якого, при проведені перевірки заяв ОСОБА_9, фактів порушень законності, з боку працівників карного розшуку Алуштинського МВ ГУМВС України в АРК не встановлено (т. 2 а.с. 251).

Суд також вважає, що співучасть ОСОБА_1 у скоєні даного злочину, в якому він приймав участь у якості організатора, підтверджується наявністю у нього мотиву. А саме, ОСОБА_1 знав про матеріальний стан потерпілих, оскільки неодноразове брав у ОСОБА_7 в борг крупну суму грошей, які не повернув.

Даний факт підтверджується показаннями самого ОСОБА_22, його дружини ОСОБА_23, потерплого ОСОБА_7, а також наявністю цивільної справи №2-1815/09 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 і ОСОБА_23 про стягнення боргу, яка розглядалась в Алуштинському міському судді о 2009 році.

Із документів цивільної справи, які були долучені до кримінального провадження, вбачається наступне:згідно розписок від 29 травня 2009 року і 02 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_7 у борг 10 000 доларів США, з виплатою 5 відсотків від щомісячного розміру боргу (т. 2 а.с. 126-129).

ОСОБА_10 ОСОБА_1 суму боргу не повернув ОСОБА_7, останній 11 червня 2009 року пред’явив позов в Алуштинський міський суд до ОСОБА_1 і ОСОБА_23 про стягнення боргу (т. 2 а.с. 124-125).

Відповідно до рішення Алуштинського міського суду від 18 вересня 2009 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 стягнуто заборгованість за договором позики в розмірі 110008 гривень, судові витрати 1180,45 гривень, а всього 111188,45 гривень (т. 2 а.с. 130-131).

При виконанні рішення суду, постановою державного виконавця відділу ДВС Алуштинського міського управління від 03 грудня 2010 року на майно ОСОБА_24 накладено арешт (т. 2 а.с. 132-133).

Наявність цивільної справи, повністю підтверджують свідчення потерпілого ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_1 узяв у нього в борг 10000 доларів США, які не бажав повертати і погрожував йому великими проблемами, якщо він буде вимагати борг, або звернеться до суду.

Сукупність приведених вище доказів, досліджених у суді, свідчать про винність обвинувачених у пред’явленому обвинувачені. ОСОБА_1, маючи мотив для скоєння розбійного нападу на подружжя ОСОБА_7, організував цей злочин, виконавцем якого був ОСОБА_10, раніше неодноразово судимий за грабежі і розбій.

Показання обвинувачених, дані в суді, а ОСОБА_22 і в ході досудового слідства, є не правдивими, оскільки спростовуються викладеними доказами і спрямовані на бажання уникнути відповідальності.

При визначенні міри покарання суд враховує, згідно з ч. 1 п. 3 ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Даний злочин відноситься до розряду особливо тяжких.

Пом'якшуючих провину обставин судом не встановлено.

Обтяжуючою провину обставиною для обвинувачених, суд відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Як особистість, обвинувачені характеризуються наступним чином:

Обвинувачений ОСОБА_1 не судимий в силу ст. 89 КК України (т. 1 а.с. 232 ), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.с. 234-235), за місцем проживання характеризується посередньо, як особа, що зловживає спиртними напоями (т. 1 а.с. 236), має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово судимий (т. 1 а.с. 215-216), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.с. 209-210), за місцем відбування покарання і останнього місця проживання характеризується посередньо (т.1 а.с. 211, 229), після скоєння злочину був працевлаштований теслею на шахту «Д.Ф.Мельнікова» в м. Лісічанськ, де характеризується позитивно (т. 2 а.с. 68), має на утриманні малолітню дитину (т. 2 а.с. 69).

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи скоєне, сукупність обтяжуючих та відсутність пом’якшуючих вину обставин, суд вважає, що покарання слід обрати у вигляді позбавлення волі, в рамках санкції ст. 187 ч. 4 КПК України.

У зв’язку із відмовою потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від заявленого позову, відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 205 ЦПК України провадження по цивільному позову закрити.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання щодо процесуальних витрат вирішується в порядку ст.ст. 124, 126 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 3, ст. 187 ч. 4 КК України, і призначити покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто йому належного майна, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчої установі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1, час знаходження його під вартою з 09 грудня 2011 року.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, і призначити покарання у вигляді 9 (дев’яти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто йому належного майна, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчої установі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_2, час знаходження його під вартою з 08 грудня 2011 року.

Провадження по цивільному позову ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії ЕС №647512, виданий 13.05.1998 року Первомайським РВГУ МВС України в Криму) і ОСОБА_2 (паспорт серії ЕН № 073914, виданий 30.01.1996 року 1 МВМ Лисичанського МВУМВС України по Луганській обл.) судові витрати, пов'язані за проведення експертиз, по 426 гривень 80 копійок, з кожного.

Речові докази:

- туш для вій , манікюрні ножиці, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_7 (т.1 а.с. 75) - залишити останньому за належністю;

- камінь галька, сірого кольору, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання Алуштинського МВ (а.с. 73-74) - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 30-ти днів: для засудженого з моменту вручення йому копії вироку, для решти учасників процесу, з моменту його оголошення, через Ялтинський міський суд.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія цього судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Головуючий суддя: підпис.

Судді: 1. підпис.

2. підпис.

З оригіналом згідно.