СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
12 грудня 2006 | Справа № 2-2/11012.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Заплави Л.М.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Нижньогірський елеватор";
представник відповідача: не з'явився, Приватне сільськогосподарське підприємство "Луч"
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Нижньогірський елеватор" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 12-19 жовтня 2006 року у справі № 2-2/11012.1-2006
за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Нижньогірський елеватор" (вул. Перемоги, 17, Нижньогірський, 97100)
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Луч" (вул. Кооперативна, 9, Зуя, Білогірський р-н, 97630)
про стягнення 2176,90 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-19 жовтня 2006 року у справі № 2-2/11012.1-2006 (суддя Толпиго В.І.) у задоволенні позову Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” –“Нижньогірський елеватор” до приватного сільськогосподарського підприємства “Луч” про стягнення 2176,90 грн. відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” –“Нижньогірський елеватор” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, провадження у справі припинити.
В апеляційній скарзі Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” –“Нижньогірський елеватор” посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Детальніше доводи викладені у апеляційній скарзі.
В судове засідання учасники судового процесу не з'явилися, про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Таким чином, учасники судового процесу не скористалися своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції. Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність учасників судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає, що скарга Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” –“Нижньогірський елеватор” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено в ході розгляду справи 16 серпня 2004 року між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії “Хліб України” –“Нижньогірський елеватор” та приватним сільськогосподарським підприємством “Луч” був укладений договір № 141 на заставну закупку зерна та відповідальне зберігання заставного зерна, відповідно до якого позивач прийняв від відповідача на зберігання пшеницю 4-го класу в кількості 45,480 тон. Вказана обставина підтверджується подвійними складськими свідоцтвами на зерно серії АБ № 019141 від 16 серпня 2004 року (18,250 тон), серії АБ № 019142 від 16 серпня 2004 року (28,230 тон).
Пунктом 1.5 вказаного договору була визначена вартість зберігання 1 тонни зерна –6,18 грн. за місяць з врахуванням податку на додану вартість. Пунктом 3.11 встановлений обов’язок приватного сільськогосподарського підприємства “Луч” по внесенню щомісяця плати за послуги по зберіганню зерна. Крім того, пунктом 3.5 договору передбачений обов’язок приватного сільськогосподарського підприємства “Луч” оплатити зерновому складу вартість газації зерна.
Відповідно до статті 57 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 року № 37-IV плата за зберігання заставного зерна справляється згідно з правилами, встановленими цим Законом. Порядок здійснення розрахунків за зберігання заставного зерна, що перейшло у власність держави, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку здійснення заставних операцій із зерном, затвердженого Кабінету Міністрів України № 164 від 07 лютого 2003 року заставні операції із зерном (заставна закупка зерна, відповідальне зберігання заставного зерна) здійснюються Державним агентом та уповноваженим із забезпечення заставних закупок зерна, зерновими складами з використанням коштів державного бюджету та/або залучених кредитних банків за заставними цінами, які щороку встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За укладеним між сторонами договором на заставну закупку зерна та відповідальне зберігання заставного зерна № 141 від 16 серпня 2004 року позивач виступив як уповноважений державного агента та одночасно як зерновий склад, а відповідач - як товаровиробник.
Пунктом 7 Порядку здійснення заставних операцій із зерном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про здійснення заставних операцій із зерном" № 164 від 07 лютого 2003 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник має право протягом восьми місяців від дня поставки зерновим складам заставного зерна, але не пізніше ніж 1 березня наступного року продати зерно за умови повернення Державному агенту коштів, отриманих за заставне зерно та відшкодування зерновому складу фактичних витрат за його зберігання. У разі коли сільськогосподарський товаровиробник не витребував заставне зерно до закінчення строку дії договору, воно переходить у власність держави, а видані складські документи втрачають чинність.
Як встановлено в ході судового розгляду справи приватне сільськогосподарське підприємство “Луч” не витребувало зерно, та воно перейшло у власність держави.
Порядком проведення розрахунків за зберігання заставного зерна, що перейшло у власність держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 07 лютого 2003 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначений механізм нарахування і виплати коштів державного бюджету, що спрямовуються на відшкодування витрат, понесених Державним агентом та/або уповноваженим із забезпечення заставних закупок зерна за зберігання заставного зерна, що перейшло у власність держави.
Порядком проведення розрахунку по залоговим закупкам зерна передбачено, що після закінчення строку дії договору залогових операцій з зерном, уповноважені обчислюють не витребуване зерно, яке перейшло у власність держави та подають державному агенту заяву на відшкодування витрат за його зберігання на зернових складах.
Виходячи з пункту 3 вказаного Порядку, право уповноваженого державним агентом (у даному випадку позивача) на бюджетне відшкодування затрат виникає з 01 березня відповідного року, тобто в день коли затрати держави за зберігання залогового зерна фактично відсутні. Таким чином, за рахунок державних коштів підлягають відшкодуванню всі затрати елеватора за зберігання залогового зерна, понесені з моменту укладення договорів.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” – “Нижньогірський елеватор”, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-19 жовтня 2006 року у справі № 2-2/11012.1-2006 відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” –“Нижньогірський елеватор” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-19 жовтня 2006 року у справі № 2-2/11012.1-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді Л.М. Заплава
В.А. Лисенко