СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
11 грудня 2006 року | Справа № 2-6/11056-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Сотула В.В.,
Борисової Ю.В.,
позивача: не з'явився,
відповідача: Тітовського О.В., довіреність № 11/96 від 07.11.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 21.08.2006 у справі № 2-6/11056-2006
за позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (бул. І. Лепсе, 16, Київ 65,03065)
до Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"
(пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1,Сімферополь, 95000)
про визнання недійсними пунктів договору купівлі-продажу
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 у справі № 2-6/11056-2006 (суддя Шкуро В.М.) у позові Дочірньому підприємству "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 апеляційну скаргу прийнято до провадження судової колегії у складі: головуючого судді Коваля В.М., суддів Борисової Ю.В. та Прокопанич Г.К. Про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.
20.11.2006 у судове засідання представник позивача не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 суддю Прокопанич Г.К. було замінено на суддю Сотула В.В.
11.12.2006 позивач повторно не з’явився у судове засідання, про причини нез’явлення суд не повідомив.
Відповідач наполягав на розгляді спору у відсутність представника Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, як постановлене у повній відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки явка сторін не була визнана судом обов’язковою, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01.12.2005 сторони уклали договір купівлі продажу природного газу № 1855-ПГ-2005 (арк. с. 11), відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупця природний газ власного видобутку, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що право власності на газ переходить до покупця з моменту його передачі.
Відповідно до пункту 2.2 договору обсяги та терміни постачання природного газу можуть змінюватись за домовленістю сторін, про що сторони укладають письмову додаткову угоду.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві, згідно з пунктом 3.1 договору оформлюється актами приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками продавця і покупця.
Пунктом 5.1 передбачено, що оплата спожитого газу здійснюється покупцем шляхом перерахування на рахунок продавця вартості переданого газу в термін до 31.01.2006.
У додаткових угодах № 1 від 04.01.2006 (арк. с 13) і № 2 від 09.03.2006 (арк. с 14) (у пункті 4) сторони передбачили, що оплата спожитого газу здійснюється покупцем шляхом перерахування на рахунок продавця вартості переданого газу в термін до 31 березня 2006 року та до 10 травня 2006 року відповідно.
У квітні 2006 року Державнє акціонірнє товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про зобов’язання сплатити заборгованість за договором купівлі- продажу природного газу № 1855-ПГ-2005. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на невідповідність умов укладеного між ними договору в частині проведення розрахунків вимогам чинного законодавства.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2006 у справі № 42/260 позов Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" задоволено, зазначено, що доводи відповідача щодо недійсності спірного договору та додаткових угод в частині встановленого порядку розрахунків за одержаний природний газ та невизначеності строків оплати за договором є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам законодавства та змісту укладених правочинів.
У червні 2006 року Дочірнє підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" про визнання недійсними пунктів договору купівлі-продажу.
Позовні вимоги мотивовані невідповідністю договору купівлі-продажу природного газу № 1855-ПГ-2005 від 01.12.2005, який було укладено між сторонами, нормам чинного законодавства в частині порядку та умов проведення розрахунків. Позивач зазначав, що сторони не дійшли згоди щодо предмету розрахунків, тобто за який саме газ: природний чи спожитий повинна проводитись оплата за даним договором. Крім того, на думку заявника, у договорі не встановлено строків (термінів) виконання зобов’язання.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 у справі № 2-6/11056-2006 (суддя Шкуро В.М.) у позові Дочірньому підприємству "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” відмовлено.
Суд дійшов висновку, що договір і додаткові угоди містять предмет, строки (Терміни) здійснення розрахунків та інші обов’язкові умови для такого виду договорів, а отже підстави для визнання оспорюваних пунктів недійсними відсутні.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити.
На думку заявника, рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що суд невірно дійшов висновку про те, що оплата за договором купівлі-продажу здійснюється за спожитий газ, оскільки розрахунки між сторонами за даним договором проводяться на підставі актів прийнятого-переданого природного газу, а не спожитого, що за висновками суду є тотожними поняттями.
Також заявник скарги наголошує, що суд першої інстанції невірно трактує поняття строків (термінів) виконання зобов’язань, визначених Цивільним кодексом України.
Крім того, в апеляційній скарзі звернуто увагу апеляційного суду, що в порушення прав, наданих відповідачу Господарським процесуальним кодексом України, судом першої інстанції не прийняті до розгляду доповнення до позовної заяви, як такі, що не відповідають вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вимоги апелянта не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За твердженням позивача сторони при укладенні договору не досягли домовленості щодо предмету договору. З такими доводами судова колегія не може погодитись, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.
Так, пунктом 1 договору передбачено, що предметом договору є природний газ власного видобутку. У пункті 2 договору передбачено кількість та якість предмету договору. Пунктом 2.1 додаткової угоди № 1 до договору передбачено, що продавець зобов’язується передати у власність покупцеві газ на виробництво теплової енергії для населення та бюджетних установ. Таким чином, оплата у пункті 5.1 договору передбачена за спожитий природний газ, який був придбаний покупцем на виробництво теплової енергії для населення та теплової енергії.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи позивача про відсутність згоди сторін стосовно предмету розрахунків є необґрунтованими, оскільки купівля-продаж природного газу здійснюється з метою виробництва теплової енергії для населення та бюджетних установ, тобто для його споживання, отже сплаті підлягає природний газ, спожитий для виробництва теплової енергії.
З твердженням апелянта відносно того, що суд першої інстанції невірно тлумачити поняття строків (термінів) виконання зобов’язань, визначених Цивільним кодексом України, також погодитись не можна.
Відповідно до частини 1 статті 530 Господарського кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 251 цього кодексу строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін, відповідно до частини 2 статті 252 визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Оскільки сторонами було досягнуто згоди щодо термінів оплати спожитого газу, що підтверджується додатковими угодами до договору, які підписані обома сторонами, судова колегія вважає, що доводи позивача про неузгодженість в договорі терміну або строку виконання зобов’язань є необґрунтованими. Суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні, що оскаржувані пункти договору та додаткових угод мають вказівку на чітко визначені календарні дати, до настання яких покупець зобов’язаний сплатити вартість спожитого природного газу. Таким чином, покупець має можливість здійснювати розрахунки за отриманий газ у будь-який день до встановленої додатковою угодою дати.
Судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про доповнення позовних вимог, оскільки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі замінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Д позову про визнання недійсним пунктів договору на підставах неузгодженості терміну або строків не змінює позовні вимоги, заявлені раніше, а тому не можуть вважатися доповненням в розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 101, 103 (частиною 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 у справі № 2-6/11056-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Коваль
Судді В.В.Сотула
Ю.В. Борисова