Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2006 р. Справа № 44/264-05
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Ермолаєвої І.Г.
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Лещенко І.Т.", с. Вільхівка,Харківської області (вх. № 3351 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.06 р. по справі № 44/264-05
за позовом Акціонерний Східно-Український Банк "Грант" м. Харків
до Селянського (фермерського) господарства "Лещенко І.Т.", с. Вільхівка,Харківської області
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНДІ", м. Харків в особі ліквідатора Гриценко Віталія Валерійовича
про стягнення 291 920,42 грн., -
встановила:
У серпні 2005 року Акціонерний Східно-Український Банк "Грант", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Лещенко І.Т.", с. Вільхівка, Харківської області, в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 291 920,42 грн., в тому числі пеня у розмірі 35 608,50 грн., 3% річних у розмірі 10 711,25 грн., інфляційні у розмірі 40 600,67 грн., витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.06р. по справі № 44/264-05 (суддя Дюкарєва С.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 205000,00 грн. основного боргу, 2050,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені у розмірі 35608,50 грн., 40600,67 грн. індексу інфляції та 10711,25 грн. - 3% річних у задоволенні позову відмовлено.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального і матеріального права та на невідповідність висновків обставинам справи.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Третя особа пояснень або заперечень на апеляційну скаргу не надала.
14.11.06р. від Селянського (фермерського) господарства "Лещенко І.Т." надійшла заява про відкладення розгляду справи, в зв'язку із знаходженням Лещенко І.Т. на лікуванні та неможливістю особисто Лещенко І.Т. прийняти участь при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Крім того, заявник настоює на тому, що його особиста участь в судовому засіданні є необхідною для повного та всебічного встановлення усіх обставин справи, а тому просить відкласти справу до його одужання.
Враховуючи ст. 43 ГПК України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до уваги те, що ухвалою апеляційного господарського суду від 24.10.06р. розгляд даної справи був відкладений за клопотанням відповідача, в зв'язку з наданням можливості відповідачу укласти договір з адвокатом для представництва своїх інтересів у господарському суді, а тому останній мав можливість скористатись своїми правами в порядку ст. 22 ГПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника СФГ "Лещенко І.Т.", оскільки відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінді" та Селянським (фермерським) господарством "Лещенко І.Т." був укладений договір про сумісну діяльність б/н від 31.03.2003 р., метою якого було отримання врожаю гібрида насіння соняшника.
У зв'язку з тим, що не були виконані умови вищезазначеного договору - не розроблена Програма робіт, комерційні проекти, подальше існування цього договору втратило сенс і стало підставою для укладання іншого договору, а саме договору купівлі-продажу.
Так, 01 квітня 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінді" уклало договір купівлі-продажу з Селянським фермерським) господарством "Лещенко І.Т." про той же самий товар.
Враховуючи викладене та на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України від 18.07.1963 р., з урахуванням відсутності взяття податковими органами на облік зазначеного договору про сумісну діяльність відповідно до "Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи", затвердженого наказом ДПА № 234 від 11.07.1997 р., чинність договору про сумісну діяльність б/н від 31.03.2003р. була припинена.
Згідно з п. 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу б/н від 01.04.2003р. ТОВ "Сінді" приймає товар - гібрид соняшника у кількості 37 тонн на суму 205000,00 грн. (двісті п'ять тисяч гривень) та здійснює передплату у розмірі 125000,00 грн. ( сто двадцять п'ять тисяч гривень) до 05 квітня 2003 року та 80000,00 (вісімдесят тисяч гривень) до 19 грудня 2003 року.
На виконання умов цього Договору ТОВ "Сінді" 2 квітня 2003 р. перерахувало кошти у розмірі 125000,00 грн., З жовтня 2003 р. у розмірі 25000,00 грн., 16 жовтня 2003 р. у розмірі 42000,00 грн. та 12 грудня 2003 р. у розмірі 13000,00 грн.
При перерахуванні зазначених грошових коштів ТОВ "Сінді" у графі "призначення платежу" в платіжних документах був помилково вказаний договір б/н про сумісну діяльність від 31.03.2003р.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, в зв'язку з тим, що між ТОВ "Сінді" та відповідачем у даній справі іншого договору укладено не було, окрім договору купівлі-продажу б/н від 01.04.2003р., тому ТОВ "Сінді" звернулось до обслуговуючого банку про заміну даного призначення платежу на вказаний договір купівлі-продажу, про що свідчить лист за вих. № 59 від 16.04.03р.
Згідно з п. 2.1. договору та ст. ст. 662-663 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний передати ТОВ "Сінді" товар до 01 грудня 2003 р., однак відповідач у встановлений договором строк товар не передав.
Ч. 2. ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Пунктом 6.1 Договору купівлі-продажу сторони передбачили, що вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 березня 2004 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
ТОВ "Сінді" за договором № 02 про відступлення права вимоги від 02 червня 2005 року відступило Акціонерному Східно-Українському банку Грант" (позивачу у даній справі) право вимоги по зобов'язанням, які витікають з договору купівлі-продажу від 01.04.2003р.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, згідно п. 1.2 договору про відступлення права вимоги до нового кредитора - позивача у даній справі перейшло право вимагати від відповідача поставки вказаного у договорі купівлі-продажу товару або повернення сплаченої шляхом передоплати суми у розмірі 205000,00 грн.
А згідно зі ст. 516 цього ж Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідач у даній справі був належним чином повідомлений про здійснення передачі права вимоги, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.07.2005р.
За загальними умовами виконання зобов’язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, господарський суд визнав вимогу про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару в сумі 205000,00 грн. обґрунтованою, заявленою правомірно та підтвердженою доданими до матеріалів справи доказами, а тому задовольнив її.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів також погоджується із висновками господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за порушення строків поставки в межах подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка склала 35608,50 грн., а також 40600,67 грн. індексу інфляції та 10711,25 грн. з розрахунку 3% річних від суми попередньої оплати по договору купівлі-продажу від 01.04.2003р., оскільки вимога про повернення попередньої оплати за не отриманий товар не є грошовим зобов'язанням відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої позивач нарахував пеню, інфляційні та річні. Крім того, спірним договором купівлі-продажу від 01 квітня 2003 р. та чинним цивільним законодавством не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до вимог ст.ст. 536, 693 Цивільного кодексу України.
Заявник апеляційної скарги стверджує, що договір купівлі-продажу від 01.04.2003 року між ним та ТОВ „Сінді" не укладався, та, відповідно, Лещенко І.Т. не був підписаний. Крім того, відповідач вказує на те, що господарський суд не дочекавшись проведення та закінчення почеркознавчої експертизи, призначеній у даній справі, поновив провадження у справі і виніс неправомірне рішення по суті спору та на підставі матеріалів, котрі знаходяться у справі.
Однак з вказаними посиланнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, так як відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
А згідно з вимогами ст. 41 цього ж Кодексу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Господарський суд в дотримання вимог чинного законодавства та з урахуванням доводів відповідача про факт підробки та фальсифікації договору купівлі-продажу від 01.04.2003 року, який потребує спеціальних знань, за клопотанням відповідача призначив проведення судово-почеркознавчої експертизи по цьому договору, а провадження у справі - зупинив.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вимоги господарського суду не виконував, а саме у визначений строк до суду не з'явився, додаткових матеріалів, витребуваних судом для проведення експертизи, не надав, вартість за проведення експертизи не сплатив. За таких обставин, ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса, зважаючи на неможливість проведення судово-почеркознавчої експертизи без додаткових матеріалів та сплати вартості за проведення експертизи, повернув матеріали справи до господарського суду без проведення експертизи.
З огляду на вказане, господарський суд поновив провадження у справі та розглянув її за наявними в ній матеріалами. А відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Твердження відповідача про визнання судом недійсним укладеного між ТОВ "Сінді" та СФГ „Лещенко І.Т." договору про спільну діяльність б/н від 31.03.2003 року не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на суть прийнятого у справі оскаржуваного рішення.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивач, звертаючись з даним позовом до господарського суду підтвердив свої вимоги належними доказами та навів правові підстави для стягнення на його користь з відповідача грошових коштів в сумі 205000,00 грн. по договору відступлення права вимоги №02 від 02.06.05р. на підставі договору купівлі-продажу б/н від 01.04.03р., який є дійсним.
Більш того, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Таке право позивачу гарантується також Основним Законом України - Конституцією, відповідно до ст. 55 якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень і протиправних посягань.
Разом з тим, відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі, у відповідності з вимогами ст. ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання відповідача на факт фальсифікації позивачем та третьою особою документів, наданих в обґрунтування позовних вимог, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2006 року по справі № 44/264-05 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2006 року по справі № 44/264-05 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Лещенко І.Т.", с. Вільхівка, Харківської області залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді