ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
30.11.06 Справа № 8/266-3018
ПОСТАНОВА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокурора Бучацького району №1739 від 10.10.06р.
на рішення господарського суду Тернопільської області від 29.08.2006 року
у справі №8/266-3018
за позовом Прокурора Бучацького району в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики, Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Виконавчої дирекції фонду Бучацького районного центру зайнятості, м.Бучач.
до ПАП «Хлібороб»,с.Сновидів Бучацького району.
про стягнення 1400,65 грн.
Представники:
Від позивача: Федунів О.М.- ю\к.
Від відповідача: не з»явився.
Прокурор: не з»явився.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України.Заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.08.2006р. в позові Прокурора Бучацького району в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики, Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Виконавчої дирекції фонду Бучацького районного центру зайнятості, м.Бучач про стягнення з ПАП «Хлібороб», с.Сновидів Бучацького району 1400,65 грн. штрафу за відмову у працевлаштуванні на роботу молоді, направленої для працевлаштування за рахунок броні- відмовлено.
Суд мотивував рішення тим, що порушення законодавства про зайнятість населення зі сторони відповідача в установленому законом порядку позивачем не встановлено, не прийнято рішення органу про застосування санкцій, тому в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Прокурор Бучацького району, не погоджуючись з даним рішенням суду,
оскаржено його в апеляційному порядку.
Вимога про скасування рішення суду першої інстанції,
обґрунтовується тим, що:
- акт про порушення ПАП «Хлібороб»вимог законодавства складено спеціалістом-юрисконсультом служби зайнятості у відповідності до його функціональних прав та відповідно до ст.5 Закону України «Про зайнятість населення»до відповідача було застосовано фінансову санкцію;
- посилання суду на ст.18 Закону України «Про зайнятість»та ст.80,81,92 ЦК України, що послужило підставою для прийняття рішення про відмову в позові, не спростовує висновку, що рішення про застосування санкцій державної служби зайнятості, як державної організації, підписується керівником, або його заступником.
Відповідач- ПАП «Хлібороб»,с.Сновидів Бучацького району заперечення на апеляційну скаргу не подав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
Розпорядженням голови Бучацької районної державної адміністрації №13 від 12.01.2006р. „Про бронювання робочих місць на підприємствах, організаці ях та установах Бучацького району на 2006 рік" та рішенням Бучацької район ної ради № 342 від 27.01.2006р. „Про програму зайнятості населення Бучацько го району на 2006 - 2007 роки" на ПАП „Хлібороб" заброньовано 5 робочих місць для населення, яке потребує соціального захисту.
26 квітня 2006 року Бучацький районний центр зайнятості, керуючись п.14 Положення, роз порядженням голови районної державної адміністрації та рішенням районної ради, видав корінець направлення № 66 від 26.04.2006р. гр. Янківській Людмилі Степанівні 03.11.1987 року народження, яка 30.06.2005р. закінчила Бучацьке ПТУ-26, за професією кухар - кондитер, 31.10.2005р. зареєструвалася в пошуках роботи в Бучацькому районному центрі зайнятості, на працевлаштування в межах затвердженої квоти на ПАП „Хлібо роб, с. Сновидів Бучацького району Тернопільської області.
Як вбачається з представленого в матеріалах справи корінця направлення на працевлаштування в рахунок 5% квоти від 26.04.2006 року №19050604260028001, адміністрація ПАП „Хлібороб" в особі директора Злепко І.С. відмовила у працевлаштуванні гр. Янківській Л.С., з мотиву відсутності на підприємстві вільного робочого місця.
Бучацький районний центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, склав акт №1 від 22.05.2006р. та наклав на підприємство штраф в розмірі 1400,65 грн.
Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:
Згідно ст.ст. 18,19,34 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року N 803-XII (з послідуючими змінами та доповненнями), який визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, державна служба зайнятості здійснює контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення, має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до державного фонду сприяння зайнятості населення.
В силу ст. 7 Закону України ”Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” №2998-ХІІ від 05.02.1993 року, з наступними змінами та доповненнями, держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих закладах. Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах, встановлених Законом України „Про зайнятість населення”.
Відповідно до вимог п.1 ст. 5 Закону України „Про зайнятість населення", ст. 7 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку мо лоді в Україні", п.1 ст. 196 КЗпП України держава забезпечує надання додатко вих гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту та не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці шляхом бро нювання на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм влас ності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 % загальної кількості робочих місць за робітничими професіями.
Порядок бронювання та встановлення квоти робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності для працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, визначений Положенням про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №578 від 27.04.1998 року.
Згідно п.2 ст.196 КЗпП України, п.4 Положення, в межах броні місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для обов'язкового праце влаштування громадян, які потребують соціального захисту. Згідно п.7 Поло ження пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць доводяться до підприємств для попереднього їх уточнення за місяць до внесення на розгляд місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами районних рад. Підприємства уточнюють перелік зазначених робочих місць і в двотижневий термін надсилають центру зайнятості дані.
Відповідно до ч.З п.1 ст.5 Закону України „Про зайнятість населення" гр. Янківська Людмила Степанівна підлягала працевлаштуванню за рахунок броні за категорією „молодь, яка закінчила навчання у професійно - технічних закладах освіти і якій надається перше робоче місце".
Пунктом 15 Положення передбачено, що підприємства зобов'язані працевлаштовувати громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця за направленням державної служби зайнятості і про прийняте рішення у триденний термін повідомити центр зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні громадян підприємства повідомляють про це державну службу зайнятості з викладенням мотивів відмови у прийнятті на роботу.
Відповідно до п. З ст.196 КЗпП України, п. З ст.5 Закону України „Про зайнятість населення", п.17 Положення у разі відмови у прийнятті на роботу молодих громадян у межах установленої броні, з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожну таку відмову.
Згідно п. 1 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24.06.1991р. за №47 державна служба зайнятості складається із державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організацій професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Згідно п. 1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. за №47 інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення входить до складу державної служби зайнятості і здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.
Згідно п.6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, проведення перевірок додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, зокрема щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.
Отже, рішення про застосування санкцій за порушення відповідачем вимог ст. 5 Закону України „Про зайнятість населення приймається державною службою зайнятості приймається державною службою зайнятості.
Як вбачається з матеріалів справи, акт №1 від 22.05.2006р. підписаний головним спеціалістом-юрисконсультом Бучацького районного центру зайнятості, як особою, що його склала, не містить будь-яких відомостей про перевірку підприємства відповідача, тому не може бути підставою стягнення санкцій в судовому порядку.
Оскільки право проводити перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями Положенням покладено на Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, відповідно акт перевірки здійснено та підписано не уповноваженою особою, а тому не є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення.
В силу ст. ст. 80,81,92 ЦК України, ст. 18 Закону України „Про зайнятість населення”, державна служба зайнятості населення є державною організацією від імені якої рішення про застосування санкцій підписується керівником, або його заступником
На підставі вище встановленого, господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, так як подані прокурором Бучацького району докази свідчать, що як такої перевірки відповідача на предмет дотримання законодавства про зайнятість населення повноважним на те органом не проводилось, а відтак порушення законодавства про зайнятість населення зі сторони відповідача в установленому законом порядку позивачем не встановлено, не прийнято рішення органу про застосування санкцій.
Проте, рішення господарського суду належить змінити, виходячи з наступного:
Стаття 17 КАС України встановлює категорію спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, зокрема, п.4 –спори за зверненням суб»єкта владних повноважень, у випадках встановлених законом.
Суб»єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб»єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ст.3 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.60 КАС України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Як вбачається із позовної заяви, прокурор подав позов в межах повноважень, наданих йому ст.121 Конституції України, ст.ст.20,35,361 Закону України «Про прокуратуру», ст.60 КАС України, зазначив орган уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Фонду з загального обов»язкового державного страхування на випадок безробіття та виконавчу дирекцію.
Відповідно до ст.14 Основ законодавства України про загальнообов»язкове державне соціальне страхування, страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов»язкового соціального страхування, проводять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженим статутом.
Отже, виконавчі дирекції фондів, їх робочі органи виступають, як суб»єкти владних повноважень у системі загальнообов»язкового соціального страхування.
За таких обставин суд першої інстанції помилково розглянув цей спір за правилами, встановленими ГПК України, в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність перегляду судового рішення, яке оскаржується, за правилами, встановленими КАС України.
Відповідно до вимог ст. 11 КАС України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.86 КАС України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 195,198,201,207,209 п.п.6,7 Прикінцевих і Перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Прокурора Бучацького району задоволити частково.
2.Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.08.2006 року
у справі №8/266-3018 змінити.
3. Прийняти по справі постанову.В позові відмовити.
4.Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в порядку ст.212 КАС України.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В