РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 122/12006/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Гоцкалюк В.Д.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.
РІШЕННЯ
"07" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІващенко В.В.
СуддівБілоусової В.В., Любобратцевої Н.І.
При секретаріТаранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_7, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_12, Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, відділ державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, поновлення реєстрації
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6
на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 травня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
у січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду від імені та в інтересах ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: Приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, Приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_12, СМ БРТІ, відділ державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції, - про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 жовтня 2012 року, укладеного між ОСОБА_13, яка діяла від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 4771, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_11; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19 жовтня 2012 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 1507, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_12; застосування наслідків недійсності правочинів шляхом поновлення в реєстрі речових прав права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_14
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою і спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину, що відкрилась після смерті її батька - ОСОБА_14. 12 січня 2011 року о 18 годині в квартирі АДРЕСА_1 був виявлений труп ОСОБА_14 05 листопада 2011 року слідчим СВ Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в Криму винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. В подальшому СВ Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в Криму в порядку, передбаченому КПК України (в редакції 1960 року), проводилась дослідча перевірка за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули смерть ОСОБА_14, та за результатами якої 24 жовтня 2012 року порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 121 КК України - заподяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілому. У зв'язку з набранням чинності 20 листопада 2012 року нового КПК України, зазначене кримінальне правопорушення зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та розпочато розслідування. ОСОБА_7 неодноразово зверталась до правоохоронних органів з заявами щодо майна померлого, а саме квартири АДРЕСА_1, яке незаконно вибуло з її володіння. 14 жовтня 2012 року стало відомо, що квартира, яка належала батьку ОСОБА_7, переоформлена за заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 серпня 2012 року, що набрало чинності 11 вересня 2012 року, на ОСОБА_8 ОСОБА_8 05 жовтня 2012 року уклала з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу вказаної квартири, який був зареєстрований у КРП СМ БРТІ. Згідно зі змістом договору купівлі-продажу вищезгадана квартира належить продавцю на праві власності на підставі заочного рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 серпня 2012 року. Право власності продавця зареєстроване КРП СМ БРТІ 24 вересня 2012 року за реєстраційним номером 37695663. ОСОБА_9 19 жовтня 2012 року уклала з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був зареєстрований у КРП СМ БРТІ. Згідно із змістом даного договору купівлі-продажу квартира належить продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11 05 жовтня 2012 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 грудня 2012 року заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 серпня 2012 року скасоване. Посилаючись на положення ст. ст. 15, 16, 215, 216 ЦК України, позивач вважає, що у зв'язку з тим, що заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 серпня 2012 року скасоване, на підставі якого у свою чергу, виникло право власності у ОСОБА_8 (продавця за договором купівлі-продажу від 05 жовтня 2012 року) та майно, яке повинно буди спадковою масою - спірна квартира - є майном ОСОБА_14 - батька ОСОБА_7, укладені договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2012 року та 19 жовтня 2012 року, є недійсними.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 травня 2013 року ОСОБА_6, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_7, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_12, КРП Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Відділ державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції, - про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, поновлення реєстрації - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_7, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30.08.2012 року, на підставі якого виникло право власності у ОСОБА_8 (продавця за договором купівлі-продажу від 05 жовтня 2012 року), скасовано ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 грудня 2012 року. У зв'язку з чим, майно яке повинно бути спадковою масою - квартира АДРЕСА_1, є майном ОСОБА_14 - батька ОСОБА_7 За таких обставин ОСОБА_7 звертається до суду за поновленням своїх прав шляхом пред'явлення позову про визнання недійсним правочинів - договорів купівлі-продажу від 05.10.2012 року та від 19.10.2012 року.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 - представника ОСОБА_7, є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог про визнання двох правочинів недійсними, суд виходив із того, що порушене право позивачки, яка вважає себе власником майна в порядку спадкування, не підлягає захисту з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України.
Проте у частині позовних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2012р. таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Дійсно у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» йдеться про те, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Отже, суд дійшов неправильного висновку про відсутність правового механізму захисту порушеного права ОСОБА_7 шляхом визнання першого правочину недійсним з підстав, передбачених ст. ст.203, 215 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.
Згідно із ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам суспільства, його моральним засадам.
Судовим розглядом встановлено, що12 січня 2011 року о 18 годині в квартирі АДРЕСА_1 був виявлений труп ОСОБА_14, за фактом смерті якого порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 121 КК України - навмисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілому.
Після смерті ОСОБА_14 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 АР Крим, яку згідно зі спадковою справою прийняла дочка ОСОБА_7
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право власності відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
ОСОБА_8 не набула право власності на квартируАДРЕСА_1 на законних підставах, оскільки незаконне заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 серпня 2012 року було скасоване ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 грудня 2012р.
05 жовтня 2012 року уклала з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу вказаної квартири, який був зареєстрований у КРП СМ БРТІ. Отже, на час укладення оспорюваного правочину ОСОБА_8 не була законним власником квартири АДРЕСА_1 АР Крим та не мала права відчужувати майно поза волею ще одного власника - спадкоємця першої черги - ОСОБА_7
Згідно з ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України такий правочин є недійсним.
Враховуючи, що рішення суду у частині у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2012р. ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду у цій частині та ухвалює нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням вимог закону, тому доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для визнання другого правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, не є такими, що заслуговують на увагу.
Суд у цій частині позовних вимог дійшов правильного висновку, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна, а не шляхом визнання послідуючих після недійсного договору недійсним із застосуванням реституції.
На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України судова колегія присуджує позивачці пропорційно задоволеним позовним вимогам понесені нею та документально підтверджені судові витрати у розмірі 68 грн.01 коп.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
В И Р І Ш И Л А :
апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 травня 2013 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2012р. скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 05 жовтня 2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_11 зареєстрований в реєстрі за №4771, зареєстрований в КРП СМ БРТІ 24 вересня 2012 року за реєстраційним номером № 37695663.
Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 понесені нею судові витрати у сумі 68 грн.01 коп. з кожній
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :