Справа № 22-353    2008 р.                                       

Рішення ухвалено під головуванням Зайцева А.Ю.

      Категорія 32                                                          

Доповідач Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 28.01.2008 року І

М'ЯМ  УКРАЇНИ

Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів: Пащенко Л.В.,  Мартьянової Л.І.

При секретарі Пшеничній Л.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м.  Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.  Вінниці від 13 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання повернути кошти та стягнення процентів та інфляції, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом до ОСОБА_2.

В заяві зазначав,  що 20.05.1998 року між ПВКП « Даювал» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики,  згідно якого ПВКП « Даювал» передало відповідачу кошти в сумі 4000 доларів США,  що еквівалентно 20200 грн.,  а відповідач зобов'язався повернути ці кошти до кінця 1998 року. На підтвердження договору позики відповідачем була написана розписка.

Згідно Статуту ПВКП « Даювал» засновником підприємства був ОСОБА_1,  який змінив прізвище на ОСОБА_1.

Оскільки підприємство « Даювал» ліквідовано,  а єдиним засновником був вінпозивач,  то він звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача коштів з урахуванням інфляції,  три відсотки річних і пені в загальній сумі 78478 грн. 85 коп. Також позивач просив поновити строк позовної давності,  посилаючись на те,  що пропустив цей строк у зв'язку з хворобою і тривалим знаходженням на лікуванні.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м.  Вінниці від 13 грудня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду,  як постановлене з порушенням вимог закону,  скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення позивача та його представника,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга до задоволення не підлягає по слідуючих підставах.

Вирішуючи спір,  суд встановив,  що відповідно,  до Статуту ПВКП « Даювал» (1995 року) його єдиним засновником був ОСОБА_1

Довідка ЗАГС Речицького райвиконкому від 22.04.2003 року свідчить про те,  що прізвище позивача ОСОБА_1 було виправлено на ОСОБА_1 (а.с.  23).

Згідно розписки від 20.05.1998 року ( а.с.  11) ОСОБА_2 позичив ( у кого не вказано) 4000 доларів США і зобов'язався їх повернути до кінця 1998 року фірмі,  назва якої написана нерозбірливо.

Позивач до суду з позовом про повернення позики вперше звернувся лише 02.07.2007 року.

Врахувавши вищевказані обставини та вимоги  ст.  ст.  44,  374 ЦК України ( в редакції 1963 року,  які були чинні на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин),  суд прийшов до вірного висновку про відсутність достовірних та переконливих доказів,  які б свідчили про виникнення між ПВК П « Даювал» і ОСОБА_2 грошових зобов'язань,  оскільки ні з форми,  ні зі змісту розписки від 20.05.1998 року не вбачається,  що відповідач позичив грошові кошти саме у ПВКП « Даювал» і саме цьому підприємству зобов'язався їх повернути.

Крім цього,  суд,  ретельно перевіривши доводи позивача щодо його тривалої хвороби на туберкульоз і тривалого стаціонарного лікування ( кожний рік по півроку),  також дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку позовної давності (про застосування ,  якої наполягав відповідач),  так як в періоди між стаціонарними лікуваннями ОСОБА_1 мав можливість скористатись своїми правами звернення до суду,  але протягом більше восьми років цього не зробив. Тому в наявності є підстави і для відмови позивачу в позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином,  суд повно з'ясував обставини справи,  права і обов'язки сторін,  ретельно перевірив їх доводи і заперечення,  дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення,  яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Посилання в скарзі на те,  що судом не враховано,  що апеляційним судом було встановлено те,  що він - позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин,  не приймається до уваги як помилкове,  оскільки ухвалою апеляційного суду від 29.10.2007 року представнику позивача поновлювався лише строк на апеляційне оскарження первісного рішення суду в цій справі від 22.08.2007 року.

Додана позивачем до скарги довідка ( а.с.  73 ) свідчить лише про те,  що ПВКП « Даювал» здійснило декларування валютних цінностей,  доходів та майна,  що йому належать та які знаходяться за межами України станом на 01.04.1997 року,  однак дана довідка не засвідчує існування між відповідачем та ПВКП « Даювал» правовідносин щодо грошових зобов'язань,  а тому посилання на неї також не може бути прийнято до уваги.

Решта доводів апеляційної скарги теж безпідставні,  необгрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.  Вінниці від 13 грудня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня її проголошення.