Справа № 1416/1381/13-к

Провадження № 11кп/782/1191/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м.Луганськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді: Загородньої Т.В.

суддів: Савича Ю.М., Курліщук Н.Є.

при секретарі: Ескандерової О.В.

за участю прокурора: Повжик Л.Ф.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Луганської області Юлдашева С.О. на вирок Лутугинського районного суду від 23.7.2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лебедин, Сумської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не судимого, працюючого на шахті «Луганська» стволовим, якій мешкає за адресою: АДРЕСА_1, -

засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Згідно ст.76 КК України на ОСОБА_1 накладено обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

30 листопада 2012 року приблизно о 19-12 год. на 5 км + 500 м автошляху Т-13 Біле-Лутугине в районі зупинки громадського транспорту «шахта Білоріченська» у селищі Білоріченський, Лутугинського району, Луганської області, ОСОБА_1, керуючи технічно справним легковим автомобілем марки АЗЛК модель 2141, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 40 км/год. на добре освітленій ділянці дороги з боку міста Лутугине у напрямку селища Біле, під час проїзду пішохідного переходу, виділеного відповідним дорожнім знаком, проявив неуважність до оточуючих дорожніх обставин, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в темпі спокійного кроку перетинав проїжджу частину перпендикулярно її краям з права наліво відносно лінії руху вищевказаного транспортного засобу.

Це грубе порушення ОСОБА_1 п.п.12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху привело до того, що пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновків судово-медичної експертизи № 41 від 11 лютого 2013 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили довготривалий розлад здоров'я.

В апеляційної скарзі заступник прокурора Луганської області Юлдашев С.О., не оспорюючи кваліфікацію злочинних дій, доведеність вини ОСОБА_1 у скоєному кримінальному правопорушенні при встановлених фактичних обставин, ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, апелянт стверджує, що звільняючи ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд у вироку не зазначив, від якого саме покарання звільнив його з випробовуванням. На підставі вищенаведеного просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.286 КК України у вигляді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнити від основного покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги заступника прокурора, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідно до ч.2 ст.394 КПК України колегією суддів не перевіряється, оскільки фактичні обставини справи в суді першої інстанції учасниками судового процесу не оспорювалися, стосовно них відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались, і вони в апеляційній скарзі не оскаржуються.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання саме за ч.1 ст.286 КК України, суд першої інстанції врахував, що вчинений ним злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, є необережним. Також врахував особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює на шахті «Луганська», за місцем роботи характеризується позитивно, не встановив обставин, які обтяжують покарання. Рахуючи наведене суд прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Також суд обґрунтовано призначив додаткове покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік

Разом з тим доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є слушними.

Відповідно до ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року зі змінами роз'яснюється, що звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ч.1 ст.75 КК України передбачено тільки лише щодо основного покарання. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Натомість суд першої інстанції, визнавши винним та призначивши ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.286 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строк на 2 роки, але не вказав що звільнив його саме від відбування основного покарання, тому в цей частині вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області Юлдашева С.О. - задовольнити.

Вирок Лутугинського районного суду Луганської області від 23 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_1 - скасувати в частині призначеного покарання з випробуванням та ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.286 КК України у вигляді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки з випробуванням на строк 2 роки.

Згідно ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок Лутугинського районного суду від 23 липня 2013 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено учасниками процесу в Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення вироку, а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Судді:

1. 2. 3.