Головуючий суду 1 інстанції - Олейнікова Г.М.

Доповідач - Масенко Д.Є.

Справа № 427/4457/13-ц

Провадження № 22ц/782/3469/13

УХВАЛА

12 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді - Масенко Д.Є.,

суддів - Коротенко Є.В., Гаврилюк В.К.,

при секретарі - Щуровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Свердловського міського суду Луганської області від 10 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Свердловської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Свердловської міської ради та просив скасувати рішення Свердловської міської ради № 574 від 27 вересня 2012 року „Про затвердження меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2", зобов'язати Свердловську міську раду здійснити в межах покладених на неї обов'язків здійснити весь комплекс юридичних дій, передбачених чинним законодавством України, спрямованих на належний розгляд питання про встановлення спільної межи земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Ухвалою судді Свердловського міського суду Луганської області від 10 червня 2013 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Свердловської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування було відмовлено.

Позивач з зазначеною ухвалою суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що ухвала була винесена з порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та надіслати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з положень п.1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України та з того, що заявлені позивачем вимоги позовної заяви не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, просить його скасувати та зобов'язати вчинити певні дії, тому, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України заявлені позивачем вимоги повинні розглядатися судом в порядку адміністративного судочинства, проте з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 1 ч.2.ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Згідно роз'яснень п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що заявлені позовні вимоги пов'язані з правом користування та володіння земельними ділянками, які розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, оскільки між позивачем та третьою особою є спір щодо встановлення меж суміжних земельних ділянок, тобто спір має приватний характер.

Згідно роз'яснень п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Свердловської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування з підстав передбачених п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, оскільки заявлені позивачем вимоги є способом захисту його прав на землю, які регулюються земельним і цивільним законодавством України.

У відповідності зі ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Оскільки судом першої інстанції було порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання, судова колегія вважає ухвалу такою, що підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 303,307,312,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Свердловського міського суду Луганської області від 10 червня 2013 року - скасувати, передати питання до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: