АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11а - 750/2008 р. Головуючий у суді І інстанції Ковальова О.Б.
Категорія: ч. 3 ст.185 Доповідач у суді ІІ інстанції Деревінський С.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Осетрова В.І.,
суддів Деревінського С.М., Кадегроб А.І.,
за участю прокурора Науменка В.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2008 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Вязьма Смоленської області Росія, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1, проживає АДРЕСА_2, раніше судимого: -17.05.1997 року Олександрійським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 81 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 461 КК України виконання вироку відстрочено на 2 роки; - 20.01.1999 року Олександрійським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 7.02.2002 року постановою Снігірьовського районного суду Миколаївської області від 6.02.2002 року умовно-достроково, не відбутий строк 9 місяців 22 дня; - 28.02.2003 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 28.01.2006 року по відбуттю строку покарання,
засуджений за ч. 3 ст. 185, ст. 124 КК України і призначено покарання: - за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; - за ст. 124 КК України у виді арешту строком на 6 місяців.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь міського лікувально - профілактичного закладу міська лікарня № 1 м. Олександрія витрати за лікування потерпілого в сумі 1128 грн. 32 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2., солідарно, на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 2001 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 405 грн. 64 коп.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Цим вироком також засуджений ОСОБА_2 судові рішення щодо якого в апеляційному порядку не оскаржені.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні злочинів за наступних обставин.
27.11.2007 року в кв. АДРЕСА_3ОСОБА_1, ОСОБА_4. та інші особи вживали алкогольні напої. Близько 2 год. 28.11.2007 року у вказаній квартирі ОСОБА_4. на ґрунті неприязних відносин став наносити ОСОБА_1 руками і ногами удари в різні частини тіла. ОСОБА_3 взяв у руки ніж, попередив ОСОБА_4., що застосує його якщо той не припинить свої дії, на що останній не зреагував і продовжив наносити удари, спричинивши ОСОБА_1легкі тілесні ушкодження.
ОСОБА_1 перевищуючи межі необхідної оборони, так як засоби захисту явно не відповідали небезпечності засобам посягання, наніс удар ножем в область грудної клітини ОСОБА_4., спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення з пошкодженням лівої печені і міжреберних кровоносних судин, лівостороннього гемопневмотораксу.
В ніч на 27.11.2007 року перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, прибули до домоволодіння АДРЕСА_4, шляхом пошкодження вхідних дверей проникли до будинку та приміщення літньої кухні, звідки повторно, таємно викрали: чоловічу спортивну куртку, вартістю 270 грн., електродриль вітчизняного виробництва, вартістю 126 грн., 4 алюмінієві бідони, вартістю 240 грн. кожен, алюмінієву каструлю, ємністю 50 л., вартістю 90 грн., 2 алюмінієві каструлі, ємністю по 15 л., вартістю 60 грн. кожна, 2 каструлі, ємністю по 40 л., вартістю 80 грн. кожна, каструлю, ємністю 10 л., вартістю 30 грн., 2 латунні миски, ємністю 15 л., вартістю 50 грн. кожна, 5 алюмінієвих мисок, ємністю 15 л., вартістю 45 грн. кожна, а всього таємно викрали майна, яке належить потерпіломуОСОБА_3 на загальну суму 2081 грн..
Викраденим розпорядилися на власний розсуд.
У апеляції засуджений ОСОБА_3 зазначає, що вирок суду першої інстанції незаконний постановлений на доказах, які отримані з грубим порушенням норм КПК України, оскільки дільничний міліціонер і потерпілий ОСОБА_3. ввели підозрюваних в оману. Матеріали кримінальної справи основані на суперечливих показаннях обвинувачених.
У доповненні до апеляції від 7.09.2008 року засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції, постановлений відносно нього скасувати за відсутністю доказів його вини, а кримінальні справи закрити, мотивуючи тим, що вирок суду незаконний, кримінальна справа сфальсифікована і розслідувалася з метою «засудити» його. В основу вироку покладені його показання на а.с. 73, які він не давав про що заявляв суду, але його заяви до уваги прийняті не були. Судом першої інстанції допущені грубі порушення вимог ст. ст. 22, 47 КПК України, ст. ст. 55, 59, 129 Конституції України, а докази покладені в основу вироку підтверджують його невинуватість.
У доповненні до апеляції від 14.10.2008 року засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції відносно нього скасувати, а кримінальну справу направити прокурору на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що вирок суду винесено з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Під час розгляду кримінальної справи судом першої інстанції допущені порушення вимог ст. 368 , ч. 1 ст. 257 КПК України, оскільки у вироку суду не зазначені суть, мотив і мета його попереднього зговору з ОСОБА_2 на викрадення майна у з домоволодіння АДРЕСА_4, хто, про що і з ким домовлявся. Крім того, не відомо з якої причини суд дійшов висновку, що був злом вхідних дверей будинку. В основу свого висновку суд першої інстанції взяв пояснення дільничного інспектора міліції Калюти С.П., якого в порушення вимог ст. 65 КПК України допитав в якості свідка та не будучи експертом встановив, що проникнення у житло відбулося шляхом злому. При цьому не встановлено час, спосіб, характер знаряддя злочину. По сфальсифікованому протоколу а.с.73, суд не призначив і не провів почеркознавчу експертизу і не перевірив його доводи, чим порушив вимоги ст. ст. 65, 67, п. п. 3, 4 ч. 5 ст. 76 КПК України. До того, суд не становив дані про його особу, зокрема його хворобу на туберкульоз легень, сімейний стан, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, позитивну характеристику, чим порушив вимоги ст. 65 КПК України. В порушення вимог ч. 3 ст. 369 КПК України суд не дав оцінку зібраним доказам і в основу вироку поклав його показання, які в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, не дослідив його показання дані в судовому засіданні, чим порушив його право на захист, передбачені ст. ст. 23, 263 КПК України. До того ж судом не досліджені обставини затримання його і ОСОБА_2.. Такі порушення судом першої інстанції на думку засудженого ОСОБА_1 призвели до винесення незаконного вироку, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 КПК України є підставою для його скасування, а кримінальна справа поверненню прокурору на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив апеляцію і доповнення до неї засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і доповнення до неї, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції колегія суддів вважає, що апеляція і доповнення до неї задоволенню не підлягає за наступних підставах.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 124 КК України відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказах і є обґрунтованим.
Так, у інкримінованому злочині, передбаченому ст. 124 КК України засуджений ОСОБА_3 згідно зі змістом його показань в судовому засіданні вину визнав і показав, що він вночі 28.11.2007 року спав в кв.АДРЕСА_3. До нього підійшов ОСОБА_4, стягнув одіяло і виражаючись нецензурною лайкою, почав наносити кулаками удари в область грудей, голови, при цьому вимагав гроші. Хто був присутнім в квартирі, намагалися ОСОБА_4. зупинити, але не змогли. Пояснюючи, що грошей немає, відступаючи від ОСОБА_4., ОСОБА_3 зайшов у кухню, де після чергового удару ОСОБА_4., взяв у руки ніж і наніс йому удар.
Показання засудженого ОСОБА_1 узгоджуються з іншими зібраними по справі по даному епізоду та дослідженими судом першої інстанції доказами.
Показаннями потерпілого ОСОБА_4., свідків: ОСОБА_5., ОСОБА_6, згідно яких 27.11.2007 року о 23 год. вони знаходилися в квартирі ОСОБА_5. з якою спільно проживав ОСОБА_3 та вживали алкогольні напої. ОСОБА_3 пішов відпочивати, а коли закінчилася горілка, ОСОБА_4. вирішив розбудити ОСОБА_1 і позичити у нього гроші. Оскільки ОСОБА_3 не бажав прокидатися, ОСОБА_4. зірвав з нього ковдру, і на відмову позичити грошу, кулаком наніс йому удари в обличчя, груди. Між ОСОБА_1. і ОСОБА_4. розпочалася бійка, а намагання заспокоїти останнього і прохання ОСОБА_1 не дали результату. Під час бійки в кухні, ОСОБА_3 попередив ОСОБА_4., що в нього ніж, і коли він намагався нанести удар, ОСОБА_3 захищаючись, наніс ОСОБА_4. удар ножем.
До того ж вина засудженого ОСОБА_1 підтверджується дослідженими судом першої інстанції по даному епізоду матеріалами кримінальної справи: - протоколом огляду місця події від 28.11.2007 року, згідно якого в АДРЕСА_3 зафіксована обстановка після вчинення ОСОБА_1. злочину (а.с.4); протоколом огляду предметів від 10.12.2007 року (а.с.27-28); - протоколами відтворення обстановки і обставин події від 12.12.2007 року і 17.12.2007 року, згідно яких ОСОБА_3 і ОСОБА_4. показали і розказали за яких обставин, яким чином потерпілому ОСОБА_4. були спричинені тілесні ушкодження (а.с.37,38-39); висновками судово - медичних експертиз № № 10, 9 від 10.01.2008 року про локалізацію, механізм утворення і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4. і засудженого ОСОБА_1 (а.с. 43-45, 51-53).
Оцінивши зібрані по справі по даному епізоду докази в їх сукупності, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
Викладені у вироку суду першої інстанції висновки про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України за обставин, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі по даному епізоду доказах, досліджених судом першої інстанції і відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оскаржуються і в апеляції не оспорюються.
У інкримінованому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України засуджений ОСОБА_3 згідно зі змістом його показань в судовому засіданні вину не визнав і показав, що крадіжку майна у потерпілогоОСОБА_3 не вчиняв, а лише допомагав ОСОБА_2. здати на металобрухт кольоровий метал, походження якого не знав.
Показання засудженого ОСОБА_1 повністю спростовані зібраними по справі по даному епізоду та дослідженими судом першої інстанції доказами.
Показаннями потерпілогоОСОБА_3, згідно яких 27.11.2007 року о 6 год. прокинувся у своєму будинку АДРЕСА_4 і виявив, що вхідні двері будинку і літньої кухні зламані. Із будинку викрадена чоловіча спортивна куртка, а з літньої кухні викрадено: електродриль вітчизняного виробництва, 4 алюмінієві бідони, алюмінієву каструлю, ємністю 50 л., 2 алюмінієві каструлі, ємністю по 15 л., 2 каструлі, ємністю по 40 л., каструлю, ємністю 10 л., 2 латунні миски, ємністю 15 л., 5 алюмінієвих мисок, ємністю 15 л.
Показаннями свідка ОСОБА_7 згідно яких гараж його домоволодіння не закривається. Коли був у магазині, йому сказали, що біля його гаражу стоїть мікроавтобус. Він підійшов і побачив, що із його подвір'я ОСОБА_3 і ОСОБА_2. виносять мішки із металом і грузять в мікроавтобус.
Показаннями свідка ОСОБА_8., згідно яких ОСОБА_3 домовлявся з ним поїхати мікроавтобусом з с. Димитрово до батьків в с. Веселе за продуктами харчування. В день виїзду з ОСОБА_1. було двоє осіб, по дорозі останній сказав, що треба заїхати ще на вул. Леніна, а коли заїхали ОСОБА_8. пішов у магазин. Повернувся, всі пасажири сиділи в мікроавтобусі. По приїзду в село пробули там недовго, а на зворотному шляху в районі зупинки СУ-1, де знаходиться пункт прийому металобрухту, на прохання ОСОБА_1 зупинився. Всі пасажири і ОСОБА_3 вийшли із мікроавтобуса взяли мішки і десь пішли. Повернулися через 20 хв. без мішків.
Показаннями свідка ОСОБА_9, згідно яких він видав слідчому каструлю, яку додому привіз його син ОСОБА_3
Показаннями свідка ОСОБА_10, згідно яких 28.11.2007 року його мати у невідомих осіб придбала алюмінієвий посуд та бідони.
Показаннями свідка ОСОБА_11 дільничного інспектора міліції, згідно яких під час перевірки заявиОСОБА_3 про крадіжку майна із його домоволодіння, встановив, що крадіжку вчинили ОСОБА_3 і ОСОБА_2., про що вони пояснили у своїх поясненнях. ОСОБА_1не сподобалися пояснення ОСОБА_2., що він не проникав на територію домоволодінняОСОБА_3 разом із ним, а пояснював, що в момент крадіжки знаходився за огорожею в провулку.
До того ж вина засудженого ОСОБА_1 підтверджена матеріалами кримінальної справи дослідженими судом першої інстанції: - протоколом огляду місця пригоди від 27.12.2007 року, згідно якого в домоволодінні АДРЕСА_5 зафіксована обстановка після вчинення крадіжки ( а.с.76); - довідкою № 11 від 9.01.2008 року, висновком судово-товарознавчої експертизи № 9 від 23.01.2008 року, довідкою № 35 від 23.01.2008 року про вартість викраденого у потерпілогоОСОБА_3 майна (а.с.82,124-125, 130); - протоколом відтворення обстановки і обставин події від 20.01.2008 року, згідно якого ОСОБА_2 показав і розказав за яких обставин, яким чином, разом із ОСОБА_1. скоїв крадіжку майна із домоволодіння АДРЕСА_5 ( а.с.93-94); - протоколом огляду місця пригоди від 22.01.2008 року, згідно якого за місцем проживання батьків ОСОБА_1 вилучена каструля, яку їм привіз ОСОБА_3 (а.с.113); - протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 23.01.2008 року, згідно якого ОСОБА_12. впізнала каструлю, викрадену із літньої кухні її домоволодіння (а.с.116); - протоколом огляду предметів від 23.01.2008 року ( а.с.117).
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вина засудженого ОСОБА_1 доказана повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана із проникненням у житло та інше приміщення.
Доводи апеляції і доповнень до неї засудженого ОСОБА_1, що вирок суду першої інстанції постановлений на доказах, які отримані з грубим порушенням норм КПК України, оскільки дільничний міліціонер і потерпілийОСОБА_3 ввели підозрюваних в оману, а матеріали кримінальної справи основані на суперечливих показаннях обвинувачених. В основу вироку суду покладені його показання (а.с.73), які він не давав, у вироку не зазначена мета і мотив його попереднього зговору з ОСОБА_2 і безпідставно зазначено, що проникнення в житло і приміщення літньої кухні сталося шляхом злому вхідних дверей, оскільки не встановлено знаряддя злому і те, що він крадіжку майна у потерпілогоОСОБА_3 не вчиняв, колегія суддів вважає недостовірними і такими, що наводяться з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений тяжкий злочин, оскільки повністю спростовані зібраними по справі і дослідженими судом першої інстанції доказами.
Показаннями потерпілогоОСОБА_3 про виявлення ним о 6 год. 27.11.2007 року зламу вхідних дверей будинку та літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_4, і крадіжки майна, зазначеного в обвинуваченні.
Показання потерпілогоОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються протоколом огляду місця пригоди від 27.12.2007 року, згідно якого в домоволодінні АДРЕСА_4 зафіксована обстановка після вчинення крадіжки, в тому числі пошкодження вхідної двері будинку і те, що вхідні двері літньої кухні на момент огляду відчинені ( а.с. 76).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що проникнення в будинок і літню кухню домоволодіння АДРЕСА_5 було здійснено шляхом пошкодження вхідних дверей.
Коли відбувалося проникнення у житло, потерпілийОСОБА_3 не почув з об'єктивних причин, оскільки, як він пояснив, відпочивав у дальній кімнаті будинку.
Те, що органом досудового не встановлено знаряддя злочину, а саме предмет за допомогою якого зламувалися вхідні двері будинку і літньої кухні, на думку колегії суддів не може бути підставою вважати, що такого способу проникнення не було, про що аналіз дано вище, а тому доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про не встановлення судом першої інстанції способу проникнення у житло та інше приміщення потерпілогоОСОБА_3, є безпідставними.
Про те, що мав місце факт крадіжки майна, зазначеного в обвинуваченні, яке належить потерпіломуОСОБА_3 не оспорює в апеляції сам засуджений ОСОБА_3.
Згідно показань свідків: ОСОБА_13. - власника гаражу і ОСОБА_8. - власника мікроавтобусу, мішки з металом з гаражуОСОБА_13. виносили ОСОБА_2 і ОСОБА_3, грузили їх в мікроавтобус, а потім поїхали з с. Димитрово до батьків ОСОБА_1 в с. Велеселе, там залишили каструлю. На зворотному шляху, в районі зупинки СУ-1, де знаходиться пункт прийому металобрухту, на прохання ОСОБА_1, ОСОБА_8. зупиняв мікроавтобус, з якого в тому числі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 винесли мішки, а через 20 хв. повернулися без них.
Показання свідка ОСОБА_8. об'єктивно підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_9, згідно яких його син ОСОБА_3 привозив додому каструлю, яка в подальшому була видана слідчому, а також: протоколом огляду місця події від 22.01.2008 року, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_9 виявлена і вилучена каструля із білого металу ємністю 40 л., яка оглянута протоколом від 23.01.2008 року ( а.с. 113, 117).
Про те, що каструля, вилучена за місцем проживання ОСОБА_9 була викрадена і належить потерпіломуОСОБА_3, пояснила під час пред'явлення предметів для впізнання свідок ОСОБА_12. ( а.с. 116).
СвідокОСОБА_15. показав, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2. здали його матері на металобрухт алюмінієвий посуд та бідони, за це отримали гроші і вино.
Вартість викраденого у потерпілогоОСОБА_3 майна встановлена висновком судово-товарознавчої експертизи № 9 від 23.01.2008 року, довідками № 35 від 23.01.2008 року і № 11 від 9.01.2008 року ( а.с.124-126,130, 82).
На думку колегій суддів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що крадіжка майна у потерпілогоОСОБА_3 засуджені ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вчинили за попереднім зговором групою осіб, оскільки вони спільно вчиняли цей злочин, про що домовилися до його вчинення. Даний висновок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 28 КК України, ґрунтується на зібраних та досліджених доказах, в тому числі і показаннях засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2., а зазначати у вироку, за яких обставин відбулася між співвиконавцями злочину попередня змова на його вчинення, не потрібно. За таких обставин доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що у вироку суду не зазначена суть, мотив і мета попередньої змови, не обґрунтовані. До того ж загально відомо, що крадіжки вчиняються з корисними мотивами, сам засуджений ОСОБА_3 не заперечує, що після здачі на металобрухт каструль і бідонів, отримано гроші, які розділені лише між ним і ОСОБА_2
При винесенні вироку і встановленні вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України суд першої інстанції дав належну оцінку показанням засуджених ОСОБА_2. і ОСОБА_1 даних під час досудового слідства, згідно яких вони визнавали, що за попередньою змовою групою осіб вчинили крадіжку майна із домоволодіння АДРЕСА_4 (показання ОСОБА_2. а.с. 91-92, 93-94, 140; показання ОСОБА_1 ( а.с. 78).
В подальшому ОСОБА_3 змінив свої показання і пояснив, що визнавав свою вину у вчиненні злочину на прохання ОСОБА_2. і дільничного інспектора міліції, а потім пояснив, що визнавав вину у вчиненні злочину так, як не хотів щоб ОСОБА_2. притягували до кримінальної відповідальності (а.с.148,157-159). При цьому в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_3 і ОСОБА_2 стверджували, що під час досудового слідства давали показання про вчинення крадіжки майна уОСОБА_3 без будь якого тиску з боку співробітників міліції, а чому змінили свої показання, обґрунтувати не змогли.
Незважаючи на те, що показання засудженого ОСОБА_2. (а.с. 91-92, 93-94, 140) і показання засудженого ОСОБА_1 (а.с.78) де що різняться відносно обставин вчинення злочину, вони єдині по суті, що крадіжку майна у потерпілогоОСОБА_3, як виконавці ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вчинили разом за попередньою змовою групою осіб, а причину різниці в показаннях засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2. пояснив суду свідок ОСОБА_11.
При цьому незважаючи на те, що під час апеляційного розгляду справи засуджений ОСОБА_3 не визнав, що в поясненні ( а.с.78) є його підписи, але в ході досудового і судового слідства засуджений ОСОБА_3 визначав, що ним давалися такі пояснення і пояснював причину, не хотів щоб ОСОБА_2. притягували до кримінальної відповідальності (а.с. 157-159).
Допитаний суд першої інстанції дільничний інспектор міліції - свідок ОСОБА_11 показав, що під час перевірки заяви потерпілогоОСОБА_3 про крадіжку майна з його домоволодіння, встановив причетність до вчиненого злочину ОСОБА_1 і ОСОБА_2., які з цього приводу дали пояснення. ОСОБА_1не сподобалося пояснення ОСОБА_2., що він не проникав на територію домоволодінняОСОБА_3 разом з ним, а пояснив, що в момент крадіжки, знаходився за огорожею в провулку.
Відповідно до ст. 68 КПК України, як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи, а тому допит в якості свідка дільничного інспектора міліції Калюти С.П. не суперечить діючому кримінально-процесуальному законодавству України. Тому показання свідка Калюти С.П., колегія суддів вважає допустимими, а твердження апеляції засудженого ОСОБА_1, що кримінальна справа ним сфальсифікована і є заінтересованість щоб ОСОБА_1 «засудили», колегія суддів вважає безпідставними. До того ж свідок ОСОБА_11 встановивши причетність ОСОБА_1 і ОСОБА_2. до вчинення крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_3, виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи ( а.с.74), що свідчить про відсутність будь якої зацікавленості у справі даного свідка.
Лист начальника Олександрійського МВ УМВС України в області Волкова Г.Є., що в період з 27.12.2007 року по 28.12.2007 року з засудженим ОСОБА_1. слідчі дії не проводилися, на думку колегії суддів, не може бути підтвердженням доводів апеляції засудженого ОСОБА_1, що пояснення на а.с. 78 написані не з його слів і не ним підписані з наступних підстав.
Згідно матеріалам кримінальної справи слідчі дії по епізоду крадіжки майна у потерпілогоОСОБА_3 в період з 27.12.2007 року по 28.12.2007 року дійсно не проводилися, оскільки кримінальна справа порушена 12.01.2008 року, а 18.01.2008 року об'єднана з кримінальною справою щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4., що об'єктивно підтверджується відповідними постановами органа досудового слідства ( а.с.71,72).
Пояснення від засудженого ОСОБА_1 (а.с.78) відібрано в період дослідчої перевірки по заяві потерпілого ОСОБА_3 в порядку ст. 97 КПК України, яку проводив дільничний інспектор міліції ОСОБА_11. Дану обставину в засіданні суду першої інстанції не оспорював і сам засуджений ОСОБА_3 пояснивши, що ОСОБА_11 відбирав у нього пояснення на а.с. 78 і є його підпис.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що показання засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2. про вчинення за попередньою змовою групою осіб крадіжки майна із домоволодіння АДРЕСА_4, дані під час досудового слідства, отриманні від них відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України, а тому є допустимими. До того ж зазначені показання засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2. узгоджуються із дослідженими судом першої інстанції доказами, аналіз яким дано вище і у вироку суду, а тому колегія суддів вважає їх допустимими для підтвердження вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна у потерпілогоОСОБА_3 за обставин, встановлених судом першої інстанції.
Вище наведене повністю спростовує доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, що кримінальна справа відносно нього сфальсифікована, а в основу вироку суд першої інстанції поклав лише його показання, оскільки на думку колегії суддів, при винесені вироку судом першої інстанції дана належна оцінка всім доказам зібраним по справі, в тому числі і показанням засудженого ОСОБА_1, а також показанням співучасника злочину ОСОБА_2. даних як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні. При цьому посилання у вироку суду на а.с.73, як того зазначає в апеляції засуджений ОСОБА_3, немає.
Виходячи із сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вина засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України доказана повністю і його дії правильно кваліфіковані, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло та інше приміщення, оскільки даний висновок суду першої інстанції ґрунтується на допустимих, достатніх доказах зібраних і досліджених по справі. Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку, або направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів, не встановила. Проявив упередженості до засудженого ОСОБА_1 з боку суду першої інстанції вивченням матеріалів кримінальної справи також не встановлено. Тому твердження засудженого ОСОБА_1 про однобічність і необ'єктивність судового слідства необґрунтовані.
Покарання засудженому ОСОБА_1призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України в межах санкції статей КК України, за якими його засуджено.
Так, при призначенні ОСОБА_1покарання суд першої інстанції належним чином врахував тяжкість вчинених злочинів те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких, а злочин, передбачений ст. 124 КК України є злочином невеликої тяжкості і вчинені ОСОБА_1. у стані алкогольного сп'яніння, що обґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує його покарання. ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, корисних злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, але належних висновків для себе не зробив, знову вчинив злочини, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Суд першої інстанції з'ясовував у засудженого ОСОБА_1 стан здоров'я і він пояснив, що хворіє на туберкульоз легень і незважаючи на те, що у вироку суду не зазначено про цю хворобу засудженого ОСОБА_1, дана обставина судом врахована при призначенні покарання. Тому доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, що суд першої інстанції належним чином не дослідив його особу, колегія суддів вважає безпідставними, а призначене покарання справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2008 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Судді: