Справа № 11а - 709/2008 р. Головуючий у суді І інстанції Гончар В.М.
Категорія: ч. 3 ст.286 Доповідач у суді ІІ інстанції Деревінський С.М.
ВИРОК
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 листопада 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Осетрова В.І.,
суддів - Деревінського С.М., Борща В.С.,
при секретарі Чернявській О.А.,
за участю прокурора - Ахалшенішвілі Н.Є.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2. та апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 1 серпня 2008 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, уродженець с. Кетрисанівка
Бобринецького району Кіровоградської області,
українець, громадянин України, з вищою освітою,
перебуває у цивільному шлюбі, не працюючий,
інвалід 2 групи, зареєстрований м. АДРЕСА_1, такий, що немає судимості,
засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 101 грн. 59 коп.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
В С Т А Н О В И Л А:
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 19 листопада 2003 року близько 17 год. 50 хв. керуючи відповідно запису на право керування в реєстраційному талоні автомобілем «Форд - Кур'єр», держномер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3., рухався по Південній об'їзній дорозі м. Кіровограда із сторони автодороги Кіровоград-Кривий Ріг у напрямку автодороги Кіровоград-Миколаїв. Під час руху на 15 км. + 750 м. зазначеної автодороги, ОСОБА_3. більш як за 100 м. об'єктивно виявив на правій стороні проїзної частини пішоходів, які котили велосипед з тачкою. При цьому грубо порушуючи вимоги п. п. 12.3, 13.1. Правил дорожнього руху України ОСОБА_3. не прийняв міри до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та безпечного об'їзду перешкоди, не вибрав безпечний інтервал руху, продовжив рух в автомобілі і допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_4. і ОСОБА_5, які рухалися по правій стороні проїзної частині в попутному напрямку і котили велосипед з тачкою.
В наслідок наїзду заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_4 у виді: крововиливу в м'які тканини голови, закритої черепно - мозкової травми з забоєм головного мозку, крововиливу під м'які мозкові оболонки справа; закритих переломів кісток нижньої третини правої голені, правого передпліччя; саден над лівою лопаткою; крововиливу в м'які тканини передньої поверхні лівого колінного суглобу, які відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя і здоров'я в момент заподіяння і явилися безпосередньою причиною його смерті, а ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у виді: крововиливу в м'які тканини голови, перелому кісток зводу і основи черепу, закритої черепно - мозкової травми з забоєм головного мозку, крововиливу під м'які мозкові оболонки головного мозку; саден на обличчі, рани верхньої губи справа; рани лівого колінного суглобу, саден голені з крововиливом в м'які тканини, закритого перелому лівого стегна над колінним суглобом, які відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя і здоров'я в момент заподіяння і явилися безпосередньою причиною його смерті.
У апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок суду в частині призначення ОСОБА_3 покарання у зв'язку із м'якістю і призначити йому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, так як міра покарання призначена судом першої інстанції не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Свої доводи апелянт мотивує тим, що ОСОБА_3. вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого загинуло двоє неповнолітніх:ОСОБА_4і ОСОБА_5, вину не визнавав, намагався уникнути відповідальності, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, а тому покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості. Крім того, суд першої інстанції безпідставно виключив із обвинувачення ОСОБА_3 порушення ним п.2.9 а Правил дорожнього руху України, оскільки не врахував показання свідків : ОСОБА_6., ОСОБА_7. і ОСОБА_8., які пояснили, що під час розмови з ОСОБА_3, безпосередньо після ДТП, помітили, що останній знаходився у стані алкогольного сп'яніння, на що вказувала його поведінка і запах із рота. Показання свідків підтверджуються протоколом № 1433 від 19.11.2003 року, згідно якого ОСОБА_3. знаходився у стані алкогольного сп'яніння, але даний факт судом першої інстанції при винесенні вироку, не враховано.
У апеляційній скарзі потерпіліОСОБА_1. і ОСОБА_2. просять скасувати вирок суду в частині призначення ОСОБА_3 покарання у зв'язку із м'якістю і призначити йому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років і задовольнити їх цивільні позови в повному обсязі, оскільки призначене судом першої інстанції покарання надто м'яке і не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Свої доводи апелянти мотивують тим, що суд першої інстанції безпідставно виключив із обвинувачення ОСОБА_3 порушення ним п.2.9 а Правил дорожнього руху України, оскільки не прийнято до уваги показання свідків: ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. і ОСОБА_9. які поясняли, що під час розмови з ОСОБА_3, безпосередньо після ДТП вони помітили, що останній знаходився у стані алкогольного сп'яніння, на що вказували різкий запах алкоголю і незв'язана мова. Дані пояснення свідків підтверджуються висновком медичного огляду. Суд першої інстанції прийняв до уваги пояснення свідків: ОСОБА_10. і ОСОБА_11. - родичів ОСОБА_3, які показали, що після втечі з місця ДТП, ОСОБА_3. вжив у них вдома двічі по 100 г. горілки і не врахував показання ОСОБА_3 який під час медичного огляду пояснив, що вжив 450 г. горілки. Крім того, суд першої інстанції вказав обставину, яка пом'якшує покарання наявність у ОСОБА_3 двох дітей, які фактично є повнолітніми і ніяк не можуть знаходитися на його вихованні, а тому їх наявність не може бути обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3. Суд першої інстанції не розглянув позови про відшкодування збитків: ОСОБА_1. матеріального на суму 3713 грн. і морального на суму 50000 грн., ОСОБА_2. матеріального на суму 4000 грн. і морального на суму 50000 грн., а прийняв до уваги розписки: ОСОБА_1. на 20000 грн. і ОСОБА_2. на 23000 грн. в яких зазначено про відсутність претензій до засудженого. Але вони під час судового розгляду справи наполягали на відшкодування збитків у повному обсязі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України мають право самостійно оцінювати суму моральної шкоди виходячи з тих душевних страждань, які зазнали. Матеріальні збитки обґрунтовано документами, які є в матеріалах справи. До того ж суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання не врахував, що злочином, який ним вчинено завдано смерть двом неповнолітнім дітям, після ДТП засуджений не намагався надати їм допомогу, а хотів скинути з дороги в яму, таким чином приховати сліди злочину. ОСОБА_3. двічі тікав від правосуддя, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності.
У апеляційній скарзі і доповненні до неї засуджений ОСОБА_3. просить вирок суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину мотивуючи тим, що вирок є не об'єктивним і занадто суворим, оскільки ґрунтується на його показаннях. За те, що він скрився від суду немає кримінальної відповідальності, тим більш зробив це щоб відшкодувати потерпілим завдані збитки. Правила дорожнього руху України не порушував, оскільки на відрізку ділянки де сталося ДТП, знаків, які обмежують швидкість чи розмітки, яка забороняла обгін або об'їзд, немає. Швидкість автомобіля, яким керував була 70-80 км/год., обгін виконував за Правилами дорожнього руху України, а тому вимоги п. п. 12.2, 12.3, 13.1, 13.3 цих же Правил, не порушував. Крім того ні суд, ні досудове слідство не визначили вину чи невинність в порушенні Правил дорожнього руху України самими потерпілими, а якщо є їх вина, водій відповідальності не несе, так як випадкове заподіяння шкоди не утворює суб'єктивної сторони, а значить і вини. У справі робиться наголос на те, що під час ДТП загинуло два пішоходи, тоді як було два пішоходи і один велосипедист. Вони перевозили негабаритний вантаж, який не був позначений, зайняли проїзну частину і створили умови для виникнення ДТП. Його автомобіль правим переднім колесом зачепив лівий нижній кут листа металу і сталося ДТП. Потерпілі загинули від цього листа і до їх загибелі, автомобіль з ними не контактував. ПотерпіліОСОБА_1. і ОСОБА_2. вину в порушенні їхніми дітьми Правил дорожнього руху України бажають перекласти з себе на нього. Судом під час розгляду справи відхилені його і адвоката клопотання про більш детальне дослідження справи, а тому порушені вимоги ст. ст. 5, 16, 19, 22, 23, 25, 53, 55, 56, 62, 63, 64, 982, 107, 111, 286, 315, 323, 324, 327, 347, 348, 349, 350, 366, 367, 368, 369, 371, 373, 397, 398, 431КПК України та ст. ст. 2, 20, 25, 286, 372, 374, 375, 384, 385, 387, 397, 398 КК України. Що стосується порушення вимог ст. 64 КПК України, то досудовим слідством і судом не зібрані докази по справі, а саме: час, місце, тачка, лист металу та інші обставини ДТП. Не встановлена третя особа, яка рухалася по дорозі разом з потерпілими. Порушені строки досудового слідства, строки подання апеляцій, а санкція про взяття під варту, винесена судом без його участі. Крім того, судом призначено занадто суворе покарання при тому, що не встановленні обставини, які обтяжують його покарання, а зазначені лише обставини, які пом'якшують покарання. Судом не враховано, що він не є суспільно - небезпечною особою, інвалід 2-ї групи, отримав хворобу під час проходження військової служби, потребує стаціонарного лікування, не враховано його емоційний стан, що він втратив свій бізнес, майно, засоби до існування сім'ї. Незважаючи на свою хворобу постійно приймав активну участь у громадському і культурному житті міста та України, про що свідчить велика кількість нагород, також займався вихованням своїх дітей, виконуючи батьківські обов'язки. На його утриманні знаходяться батьки похилого віку. Після ДТП, яке сталося у 2003 році він 5 років не мав можливості керувати автомобілем, а його суд позбавив права керувати транспортними засобами ще на 3 роки, що не об'єктивно.
Заслухавши доповідача, у ході судового слідства допитавши засудженого ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2., свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_11., ОСОБА_10, дослідивши матеріали кримінальної справи, заслухавши у дебатах прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2., засудженого ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. задовольнити частково, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення. Вирок суду першої інстанції на підставі ст. 378 КПК України підлягає скасуванню в частині призначення засудженому ОСОБА_3 покарання із-за необхідності застосування більш суворого на таких підставах.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України за обставин, встановлених вироком суду є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних і досліджених у судовому засіданні доказах.
Так, засуджений ОСОБА_3. в судовому засіданні апеляційного суду показав, що 19.11.2003 року у вечірній час керуючи автомобілем «Форд-Кур'єр» зі швидкістю 70-80 км/год. рухався по об'їзній дорозі м. Кіровограда. Оскільки йшов дощ, включив дальнє світло фар і приблизно за 300 м. побачив осіб, які рухалися в попутному з ним напрямку. Цих осіб бачив також при дальньому світлі фар зустрічного транспорту. Приблизившись до повороту на с. Клинці включив дальнє світло фар і за 70-80 м. знову побачив двох осіб, які на тачці везли третього. Не вимикаючи дальнє світло фар, не зменшуючи швидкість, включив лівий поворот, виїхав на смугу зустрічного руху і почав здійснювати обгін. При обгоні його автомобіль, як він потім здогадався, зіткнувся з листом металу який перевозили потерпілі на тачки за допомогою велосипеду. Від удару спрацювала подушка безпеки, з якої на нього бризнула рідина, також бризнула рідина з бачка змивача скла, автомобіль розвернуло у протилежний напрямок і зупинився. Вийшов з автомобіля, на дорозі побачив людину, яку за одяг відтягнув до обочини. У цей час зупинився автомобіль під керуванням ОСОБА_6.. Він попросив викликати швидку допомогу і міліцію пояснив, що сталося ДТП. Коли приїхали співробітники міліції, ОСОБА_3. віддав їм документи. При огляді місця ДТП, за обочиною співробітники міліції знайшли ще одну мертву людину. Оскільки на його прохання дати можливість зателефонувати дружині і адвокату, співробітник міліції відмовив, він пішов з місця ДТП до сім'ї ОСОБА_10, де вжив спиртні напої і повідомив, що з його участю сталося ДТП. Через деякий час до ОСОБА_10 приїхали співробітники міліції і забрали його на місце ДТП.
На місці ДТП було знайдено: велосипед, тачку і лист металу. Як потім з'ясував, при обгоні автомобіль зіткнувся з непозначеним листом металу, який везли потерпілі і жінка. Листом металу були спричинені потерпілим тілесні ушкодження від яких наступила їх смерть, ще до контакту з автомобілем, а тому ДТП сталося з вини потерпілих.
Показання засудженого ОСОБА_3 спростовуються дослідженими в судовому засіданні апеляційного суду і судом першої інстанції доказами.
Показаннями потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2., згідно яких 19.11.2003 року ОСОБА_4 пішов до школи, а в день з ОСОБА_5 взявши велосипед пішли з дому. 20.11.2003 року взнали, що їх сини загинули в ДТП.
Із оголошених судом першої інстанції показань свідків ОСОБА_12. і ОСОБА_13 вбачається, що у вечірній час 19.11.2003 року ОСОБА_5 і ОСОБА_4 кудись збиралися, останній прив'язав тачку до велосипеду. Вони зрозуміли, що хлопці збираються їхати на смітник за металом. Додому ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не повернулися, а наступного дня дізналася, що вони загинули в ДТП (т.№ 1 а.с.30, т. № 2 а.с. 106-108, 109-112).
Свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 співробітники ОБ ДПС ДАІ УМВС України в Кіровоградській області показали, що 19.11.2003 року о 18 год. на службовому автомобілі їхали по об'їзній дорозі м. Кіровограда. За поворотом на шахту «Інгульську», звернули увагу на автомобілі з включеними аварійними сигналами, а саме: «Форд-Кур'єр», який стояв на лівій стороні руху передньою частиною розвернутий у протилежному напрямку і ВАЗ-2109, який стояв на обочині лівої сторони. Від водія автомобіля ВАЗ-2109 дізналися, що він бачив як водій автомобіля «Форд-Кур'єр» тягнув тіло потерпілого за обочину. У водія автомобіля «Форд-Кур'єр» ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння вилучили документи. При огляді місця ДТП виявили спочатку один труп, а через деякий час інший і викликали оперативну групу. Водій ОСОБА_3. пішов у туалет і з місця ДТП зник.
СвідокОСОБА_16. показав, що о 18 год. 19.11.2003 року керуючи автомобілем ВАЗ-2109 держномер НОМЕР_1рухався по об'їзній дорозі м. Кіровограда із сторони Кізельгур. На зустрічній стороні проїзної частини побачив автомобіль - фургон з включеними габаритними сигналами. Під'їхав ближче, зупинився і побачив ОСОБА_3, який за одяг тягнув у напрямку обочини щось похоже на людину. На запитання, ОСОБА_3. пояснив, що труп цього чоловіка йому кинули на капот автомобіля. Під час розмови відчував із рота ОСОБА_3 запах алкоголю, а по координації руху зрозумів, що він у стані алкогольного сп'яніння. По своїй ініціативі викликав співробітників міліції, а коли вони приїхали, у кюветі знайшли другий труп. ОСОБА_3. попросився в туалет і з місця ДТП зник.
Свідок ОСОБА_17 показав, що восени 2003 року разом з іншою особою був понятим при огляді місця ДТП. Під час огляду місця ДТП, бачив пошкоджений автомобіль, велосипед і трупи двох осіб. Співробітники міліції робили відповідні заміри і дані заносили в протокол.
Свідки ОСОБА_11. і ОСОБА_10 показали, що 19.11.2003 року о 19 год. до них додому прийшов ОСОБА_3., який знаходився у стресовому стані і пояснив, що автомобілем збив двох людей, одного на смерть, а за другого не знає. Потім ОСОБА_3. зайшов у теплицю і сидів там. На прохання ОСОБА_3 йому налили 2 рази по 100 г. горілки, він випив. По дзвінку ОСОБА_10. приїхав ОСОБА_3, який у ОСОБА_3 уточнив місце ДТП і поїхав туди, а потім повернувся з співробітниками міліції, які забрали з собою ОСОБА_3
Із оголошений судом першої інстанції показань свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_19. вбачається, що 19.11.2003 року по телефону ОСОБА_10 їм повідомив, що ОСОБА_3. знаходиться у них, скоїв ДТП в наслідок чого загинуло двоє осіб. Вони приїхали до ОСОБА_10, дізналися, що ОСОБА_3. сидить в теплиці, потім поїхали на місце ДТП. Співробітникам міліції ОСОБА_3 повідомив місце знаходження ОСОБА_3 і вони його затримали ( т. № 1 а.с.37, 38-39)
Із оголошених судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_9., слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в області вбачається, що 19.11.2003 року у складі оперативно-слідчої групи виїздив на місце ДТП, яке сталося на об'їзній дорозі м. Кіровограда. На місці ДТП знаходився автомобіль «Форд», стояв на дорозі, на обочині лежали трупи двох підлітків, а у кюветі пошкоджений велосипед і лист металу. Співробітники міліції передали йому документи на ім'я ОСОБА_3 і повідомили, що останній будучи у стані алкогольного сп'яніння зник з місця ДТП. Через деякий час, на місці ДТП появився ОСОБА_3. і в бесіді про обставини ДТП пояснив, що трупи кинули на капот його автомобіля. Після складання протоколу огляду місця події направилися в наркодиспансер на огляд ОСОБА_3. Перед цим він розпорядився щоб автомобіль «Форд» і велосипед були доставлені на штрафний майдан, при цьому вважав, що туди буде доставлений і лист металу. Тачки на місці ДТП не бачив, про неї дізнався із пояснень родичів одного з потерпілих (т.№ 2 а.с. 103-105).
Крім того вина засудженого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими в судовому засіданні апеляційного суду і суду першої інстанції матеріалами кримінальної справи:
- протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 19.11.2003 року, згідно якого на південній об'їзній дорозі м. Кіровограда із сторони автодороги Кіровоград-Кривий Ріг у напрямку автодороги Кіровоград-Миколаїв на 15 км. + 750 м. зафіксовано обстановка після вчинення ОСОБА_3 ДТП, виявлено два трупи, велосипед і автомобіль «Форд-Кур'єр» із пошкодженнями (т.№ 1 а.с. 3-16); - протоколом огляду предметів від 19.11.2004 року, згідно якого оглянуто велосипед і зафіксовані його пошкодження (т.№ 1 а.с. 18); - протоколами пред'явлення трупа для впізнання від 21.11.2003 року, згідно якихОСОБА_1. і ОСОБА_20. впізнали трупи ОСОБА_4. і ОСОБА_5 ( т. № 1 а.с. 46,47); - висновками судово-медичних експертиз № 1127 і № 1128 від 24.11.2003 року якими встановлена локалізація, механізм утворення тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_4. і ОСОБА_5, а також те, що вони відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення, стали причиною їх смерті і могли утворитися при ДТП (т.№ 1а.с.50-51,54-55); - висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 27 від 16.01.2004 року, згідно якого ОСОБА_3. в момент скоєння правопорушення і в теперішній час психічними захворюваннями не страждає, осудний ( т. № 1 а.с. 59-60); - висновками автотехнічних експертиз № 12 і № 13 від 7.02.2004 року, № 835/17 від 14.04.2004 року, згідно яких на момент дослідження гальмова система, рульове управління і ходова частина автомобіля «Форд-Кур'єр» знаходилися у технічно справному і в придатному для експлуатації стані. При виконанні вимог п.п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху водій автомобіля «Форд-Кур'єр» мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів. Показання ОСОБА_3, які є в матеріалах справи відносно розташування автомобіля «Форд» в момент падіння пішохода вліво, можуть бути технічно не спроможними (т. № 1 а.с. 64, 69, т. № 2 а.с.5-10); - висновками товарознавчої експертизи № 94 від 17.02.2004 року і автотоварознавчої експертизи № 1824/26 від 29.09.2004 року про вартість велосипеду і вартість відновленого ремонту автомобілю «Форд-Кур'єр» (т.№ 1 а.с. 75-77, т. № 2 а.с. 88-92); - протоколом відтворення обстановки і обставин подій від 29.03.2004 року, згідно якого ОСОБА_3. показав і розказав як на його думку, за його участю сталося ДТП, під час якого загинули ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (т.1 а.с.191-194).
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3, що коли він у вечірній час 19.11.2003 року керував транспортним засобом, спочатку за 300 м., а потім за 70-80 м. бачив двох осіб, які на тачці везли третього, при цьому серед цих осіб була доросла жінка, колегія суддів, оцінює критично, як такі, що не підтверджені сукупністю зібраних і досліджених по справі доказами, а тому є не достовірними і даються з метою завести суд в оману і повністю спростовуються.
Показаннями потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2., згідно яких 19.11.2003 року вдень ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вдвох з велосипедом пішли з дому.
Про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були тільки вдвох показали свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_22., що у вечірній час 19.11.2003 рокуОСОБА_5 і ОСОБА_4 прив'язавши тачку до велосипеду пішли з дому. ( т. № 1 а.с.30, т. № 2 а.с. 106-108, 109-112).
Із показань свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7. і ОСОБА_6. вбачається, що 19.11.2003 року на місці ДТП, яке сталася на об'їзній дорозі м. Кіровограда, крім двох трупів потерпілих, третьої особи - жінки, не було.
Про те, що в ДТП потрапило не три, а дві особи, зі слів ОСОБА_3 стало відомо свідкам: ОСОБА_11., ОСОБА_10
Показання потерпілих: ОСОБА_1. і ОСОБА_2., свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_11. і ОСОБА_10 об'єктивно підтверджуються: - протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 19.11.2003 року, згідно якого на двох трупах були вдягнуті куртки (т.№1а.с.3-16). Описання трупів потерпілих в протоколі, спростовує доводи засудженого ОСОБА_3, що труп, який знаходився у кюветі, був вкритий курткою жінки, яка була з потерпілими.
Таким чином висновок суду першої інстанції, що на момент ДТП на об'їзній дорогі м. Кіровограда в напрямку попутному з автомобілем, яким керував ОСОБА_3. рухалися тільки дві особи - ОСОБА_4 і ОСОБА_5, колегія суддів вважає вірним і таким, який ґрунтується на сукупності досліджених в судовому засіданні доказах, які є достовірними і допустимими.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3, що коли він 19.11.2003 року керуючи транспортним засобом здійснював обгін осіб, які рухалися в тому числі і на велосипеді, не порушував п. п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України. Дорожньо-транспортна пригода сталося з вини ОСОБА_4. і ОСОБА_5, оскільки вони велосипедом за допомогою тачки у нічний час перевозили лист металу, який не був позначений, а смерть їх наступила від тілесних ушкоджень, що спричинив лист металу з яким зіткнувся автомобіль, колегія суддів оцінює критично, як такі, що не підтверджені сукупністю зібраних і досліджених по справі доказами, а тому є не достовірними і даються з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений тяжкий злочин, а також як спосіб захисту ОСОБА_3 і його спроба перекласти свою вину на потерпілих і повністю спростовуються:
- протоколом огляду місця дорожньої - транспортної пригоди від 19.11.2003 року, згідно якого на південній об'їзній дорозі м. Кіровограда із сторони автодороги Кіровоград-Кривий Ріг у напрямку автодороги Кіровоград-Миколаїв на 15 км. + 750 м. зафіксована обстановка після вчинення ОСОБА_3 ДТП. Виявлено: два трупи, велосипед і автомобіль «Форд-Кур'єр» із пошкодженнями. Осколки фар, взуття та інші сліди ДТП зафіксовані переважно на обочині на стороні руху потерпілих і автомобіля, яким керував ОСОБА_3., а не в районі осевої лінії, яка розділяє транспортні потоки і не на зустрічній смузі руху. Дані, зафіксовані в протоколі не оспорюють апелянти по справі (т.№ 1 а.с. 3-16).
- висновками автотехнічних експертиз № 12 , № 13 від 7.02.2004 року і № 835/17 від 14.04.2004 року, згідно яких на момент дослідження гальмова система, рульове управління і ходова частина автомобіля «Форд-Кур'єр» знаходилися в технічно справному і придатному для експлуатації стані. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_3. повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, а при виконанні вимог п. 13.1 цих Правил, водій автомобіля «Форд-Кур'єр» мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів. ( т. № 1 а.с. 64, 69, т. № 2 а.с.5-10).
До того ж висновки автотехнічних експертиз № 12, № 13 від 7.02.2004 року і № 835/17 від 14.04.2004 року узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_3, згідно яких 19.11.2003 року керуючи транспортним засобом зі швидкістю 70-80 км/год. при дальньому світлі фар і при світлі фар зустрічного транспорту за 300 м. км., а потім за 70-80 м. він бачив осіб, які рухалися по проїзній частині дороги, в попутному з ним напрямку. Не вимикаючи дальнє світло фар, не зменшуючи швидкість, ОСОБА_3. включив лівий поворот, виїхав на смугу зустрічного руху і почав здійснювати обгін.
Тобто сам засуджений ОСОБА_3. дає послідовні показання про те, що осіб, які рухалися по проїзній частині в напрямку попутному з рухом керованого ним автомобіля, він бачив завчасно і поява їх на дорозі для нього несподіваною не була.
Показання засудженого ОСОБА_3 в цій частині відповідають дійсності і підтверджується довідкою Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології № 45 від 13.01.2004 року, згідно якої 19.11.2003 року в період з 17 год. до 18 год. 30 хв. опадів не відмічалося, проте утримувалася слабка димка з видимістю в ній 5000 - 6000 м. (т.№ 1 а.с.19).
Відповідно до п. п. 12.3 Правил дорожнього руху України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди і п. 13.1 цих же Правил, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Враховуючи дану дорожньо-транспортну обстановку і погодні умови, побачивши завчасно осіб, які рухаються в попутному напрямку з керованим ним автомобілем, засуджений ОСОБА_3. повинен був виконати вимоги п.п. 12.3., 13.1 Правил дорожнього руху України, що ним зроблено не було і в результаті призвело до ДТП в наслідок якої загинуло двоє осіб: ОСОБА_4 і ОСОБА_5.
За таких обставин на переконання колегії суддів у даній дорожньо-транспортній ситуації, для встановлення вини засудженого ОСОБА_3 немає суттєвого значення, що не був позначеним лист металу, який за ствердженням ОСОБА_3 перевозили потерпілі і що вони йшли в напрямку попутному до руху транспортних засобів, а не в зустрічному і таке інше, оскільки судом достовірно встановлено, що пішоходів ОСОБА_4. і ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом ОСОБА_3. бачив завчасно, а тому мав виконати вимоги п.12.3,13.1 Правил дорожнього руху України.
До доводів апеляції і показань засудженого ОСОБА_3, що при об'їзді пішоходів він не порушував Правила дорожнього руху України так, як на смугу зустрічного руху виїхав з безпечним інтервалом, колегія суддів відноситься критично, як не достовірних, оскільки об'єктивно спростовуються схемою ДТП, згідно якої всі наслідки дорожньо-транспортної пригоди, а саме: осколок бамперу, взуття, велосипед, осколки фар і другий труп знаходилися на праві обочині, тобто на смузі дорожнього руху, по якій в автомобілі рухався ОСОБА_3. (т.№1 а.с.7)
Таким чином, колегія суддів вважає, висновок суду першої інстанції, що 19.11.2003 року о 17 год. 50 хв. засуджений ОСОБА_3. під час керування автомобілем «Форд-Кур'єр» державний номер НОМЕР_1 допустив порушення п. п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України і це призвело до ДТП в наслідок якої загинуло двоє осіб: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є правильним, оскільки ґрунтується на достовірних, достатніх і допустимих доказах, які не викликають жодного сумніву.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про те, що смерть ОСОБА_4. і ОСОБА_5 наступила від тілесних ушкоджень, які спричинив лист металу, з яким по його твердженню зіткнувся при обгоні керований ним автомобіль, а не від контакту з автомобілем є не достовірними так як не підтверджені сукупністю зібраних і досліджених по справі доказами, а тому колегія суддів оцінює критично, оскільки наводяться як спосіб захисту і повністю спростовуються.
Показаннями свідків: ОСОБА_6., ОСОБА_8 і ОСОБА_7. - співробітників ОБ ДПС ДАІ УМВС України в Кіровоградській області, ОСОБА_9.- слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в області яким на місці ДТП, засуджений ОСОБА_3. пояснив, що труп чоловіка кинули на капот його автомобіля. Тобто на місці ДТП засуджений ОСОБА_3. обставини дорожньо-транспортної пригоди і механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілих, пояснював зовсім іншим чином.
Свідкам ОСОБА_11. і ОСОБА_10 про обставини ДТП засуджений ОСОБА_3. пояснив інакше, що автомобілем збив двох людей, одного на смерть, а за другого не знає.
Крім показань свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7., ОСОБА_11., ОСОБА_10 ОСОБА_12., ОСОБА_9. доводи засудженого ОСОБА_3 також спростовуються:
- висновками судово-медичних експертиз № 1127 і № 1128 від 24.11.2003 року якими встановлена локалізація, механізм утворення тілесних ушкоджень на трупах ОСОБА_4. і ОСОБА_5, а також те, що вони відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення і стали причиною їх смерті, могли утворитися при ДТП. В момент контакту потерпілі знаходилися у вертикальному чи близького до цього положенні, ОСОБА_4 більш ймовірно був звернутий правою задньою боковою поверхнею тіла до транспортного засобу, а ОСОБА_5 більш ймовірно був звернутий задньою частиною тіла до транспортного засобу. Наявність на трупі ОСОБА_4. і ОСОБА_5 крововиливу під вісцеральною плеврою в області коренів легень, нирок свідчить про значний струс тіла, який міг бути в момент первинного удару, так і в момент падіння тіл на тверде дорожнє покриття, а у ОСОБА_5 ще й в момент можливого закидання тіла на капот, лобове скло. (т. № 1 а.с. 50-51, 54-55).
По локалізації, характеру і механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупах ОСОБА_4. і ОСОБА_5 вище наведені висновки судово-медичних експертиз повністю спростовують доводи засудженого ОСОБА_3, що смерть потерпілих наступила від тілесних ушкоджень, які були спричинені листом металу, з яким зіткнувся при обгоні його автомобіль. Оскільки від листа металу, була би зовсім інша локалізація і механізм утворення тілесних ушкоджень і для такого висновку не потрібні спеціальні знання експерта.
Приведені висновки судово - медичних експертиз повністю узгоджуються з: - протоколом огляду місця дорожньої - транспортної пригоди від 19.11.2003 року (т.№ 1 а.с. 3-16), - протоколом огляду велосипеду від 19.11.2004 року(т.№ 1 а.с. 18), - висновками товарознавчої експертизи № 94 від 17.02.2004 року і автотоварознавчої експертизи № 1824/26 від 29.09.2004 року про вартість велосипеду і вартість відновленого ремонту автомобілю «Форд-Кур'єр» (т.№ 1 а.с.75-77, т.№2а.с.88-92), де зафіксовані пошкодження не тільки велосипеду, але й автомобіля, яким керував ОСОБА_3.. Зокрема, в автомобілі необхідна заміна: переднього бамперу, правої передньої фари і показника поворотів, правого переднього крила, капоту, панелі передка, переднього вітрового скла і усунення перекосу кузова, панелі криши, панелі криши багажного відділення. Наведені у висновку експертизи опис пошкоджень автомобіля, яким керував ОСОБА_3., а в протоколі огляду пошкодження велосипеду, свідчить про місця їх контакту під час ДТП і в сукупності з вище наведеними доказами на переконання колегії суддів спростовує доводи засудженого ОСОБА_3, що тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілих, заподіяв лист металу, а не автомобіль, яким він керував.
До того ж засуджений ОСОБА_3. на переконання колегії суддів схильний давати не правдиві та непослідовні показання, з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Так, свідкам: ОСОБА_12., ОСОБА_8. і ОСОБА_3., ОСОБА_9на місці ДТП ОСОБА_3. пояснював, що труп хтось кинув на капот його автомобілю. Під час досудового слідства ОСОБА_3. пояснював, що потерпілі велосипедом на тачці перевозили металеву плиту великої ваги, не забезпечили її належне кріплення, а за 2-3 м. несподівано ця плита разом з одним із пішоходів упала прямо перед автомобілем, яким він керував (т.№ 1 а.с.174-181). Аналогічні показання дав ОСОБА_3. в ході відтворення обстановки і обставин подій від 29.03.2004 року (т.1а.с.191-194). Після проведення автотехнічної експертизи № 835/17 від 14.04.2004 року (т.№2а.с.5-10) ОСОБА_3. змінив свої показання і пояснив, що особи, які знаходилися по краям велосипеду і тачки, рухалися зі швидкістю велосипеду ( т. № 2 а.с. 97-99).
Наведені показання засудженого ОСОБА_3 не тільки не послідовні, а ще й з технічної точки зору є неспроможними. Так, для того щоб автомобіль «Форд-Кур'єр» і пішохід опинилися разом в місці їх контакту при обставинах, на які посилається ОСОБА_3., швидкість пішохода повинна перевищувати максимально можливу швидкість руху людини, а це неможливо, що об'єктивно підтверджується висновком автотехнічної експертизи № 835/17 від 14.04.2004 року, згідно якої показання ОСОБА_3, які є в матеріалах справи відносно розташування автомобіля «Форд» в момент падіння пішохода вліво, в напрямку руху автомобіля, можуть бути технічно неспроможними (т.№ 2 а.с.5-10).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дана неправильна юридична оцінка показанням свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7., ОСОБА_6. і безпідставно виключено із обвинувачення засудженого ОСОБА_3 порушення ним п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, тобто керування на момент ДТП автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Так, під час досудового слідства, розгляду справи судом першої інстанції і апеляційного суду свідки: ОСОБА_14, ОСОБА_15 іОСОБА_16. давали послідовні показання, які узгоджуються між собою, що на місці ДТП під час спілкування з ОСОБА_3 чули запах алкоголю з його рота, а також він поводив себе неадекватно. Все це дало їм можливість зробити висновок, що на момент ДТП ОСОБА_3. керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Показання свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7. і ОСОБА_6. не тільки послідовні і узгоджуються між собою, але й не суперечать показанням свідків: ОСОБА_11. і ОСОБА_10 про те, що 19.11.2003 року у вечірній час додому до ОСОБА_10 прийшов ОСОБА_3. пояснив, що автомобілем збив двох людей і попросив горілки. Йому налили 2 рази по 100 г., горілки, він випив. При цьому звертає увагу колегії суддів, що в ході судового слідства апеляційного суду засуджений ОСОБА_3. пояснив, що він інвалід 2-ї групи, а тому алкогольні напої не вживає.
Під час медичного огляду засуджений ОСОБА_3. пояснив, що 19.11.2003 року о 20 год. вжив 450 г. горілки ( т. № 1 а.с. 17).
Таким чином, якщо на момент медичного огляду із слів ОСОБА_3 він вжив 450 г. горілки із яких: у ОСОБА_10 вдома - 200 г. після втечі із місця ДТП, то відповідно до звичайної математики, на момент ДТП під час керування транспортним засобом ОСОБА_3. знаходився у стані алкогольного сп'яніння, так як до цього вжив не менше 250 г. горілки.
Згідно протоколу медичного огляду № 1433 від 19.11.2003 року у ОСОБА_3 встановлено стан алкогольного сп'яніння внаслідок вживання алкоголю і зазначено, що на відстані у ОСОБА_3 відчувається запах алкоголю ( т. № 1 а.с. 17). Дані протоколу не тільки засвідчують факт вживання ОСОБА_3 алкоголю, але й об'єктивно підтверджують показання свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7. і ОСОБА_6., які на місці ДТП під час спілкування з ОСОБА_3 на відстані чули запах алкоголю з його рота. Наведена обставина не є припущенням свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7. 1 ОСОБА_6., як зазначив у вироку суд першої інстанції, а об'єктивно встановлений під час медичного огляду факт наявності у ОСОБА_3 запаху алкоголю із рота, який відчувався на відстані.
В апеляції і поясненні в судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_3. зазначив, що в момент ДТП спрацювала подушка безпеки з якої на нього вилилася рідина чорного кольору із запахом ацетону, а з бачка змивача скла вилилася рідина із вмістом спирту, таким чином засуджений ОСОБА_3. намагається спростувати показання свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7. і ОСОБА_6., які чули від нього із роту на відстані 1м.-50-40 см. запах алкоголю.
Дане твердження засудженого ОСОБА_3 колегія суддів оцінює критично, як недостовірне, не правдиве, оскільки об'єктивно спростовується фото таблицею до висновку авто товарознавчої експертизи № 1824/26 від 29.09.2004 року, де на фото зафіксована подушка безпеки на якій немає жодної плями чорного кольору (т. № 2 а.с.92). До того ж в показаннях свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7. і ОСОБА_6. та в протоколі медичного огляду № 1433 від 19.11.2003 року ( т. № 1 а.с.17) ідеться мова, що на відстані не з одягу, і не запах ацетону, а безпосередньо з роту ОСОБА_3 під час спілкування з ним відчувався запах алкоголю. Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_6. він виходив із свого автомобіля, підходив до автомобіля ОСОБА_3 і не відчував біля нього ніякого запаху спирту.
В судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_3. пояснив, що свідокОСОБА_16. дає показання, що на момент ДТП він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, оскільки між ОСОБА_6 і потерпілими ОСОБА_1. та ОСОБА_2. через ОСОБА_18 про це була домовленість. Дане твердження засудженого ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки повністю спростовуються.
Показаннями свідка ОСОБА_6. і потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2., згідно яких ніякої домовленості між ними не було. Про загибель синів, потерпілі взнали після ДТП - 20.11.2003 року, а показання про знаходження ОСОБА_3 на момент ДТП у стані алкогольного сп'яніння свідокОСОБА_16. давав 19.11.2003 року і домовитися вони не могли.
Показання свідка ОСОБА_6. і потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2. об'єктивно підтверджуються протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_6., який датований 21 год. 50 хв. 19.11.2003 року і був здійснений на місці пригоди (т. 1 а.с.21). Підстав для обмови ОСОБА_3 у вчиненні злочину свідком ОСОБА_6., колегією суддів, не встановлено.
Тому доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2., що на момент ДТП засуджений ОСОБА_3. керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння є обґрунтованими, а доводи апеляції засудженого ОСОБА_3, що на момент ДТП він керував автомобілем у тверезому стані є безпідставними і наводяться з метою уникнути відповідальності за вчинений тяжкий злочин.
Оцінивши доводи апеляцій і зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів, дійшла висновку, що 19.11.2003 року о 17 год. 50 хв. на момент ДТП засуджений ОСОБА_3. в порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху України керував автомобілем «Форд-Кур'єр» державний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, і у колегії суддів у цьому немає жодного сумніву, оскільки даний висновок ґрунтується на достовірних, достатніх і допустимих доказах, які не викликають жодного сумніву.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази, колегія суддів дійшла до переконливого висновку, що при обставинах, встановлених судом першої інстанції, в результаті грубого порушення ОСОБА_3 п. п. 2.9.а, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України під час керування автомобілем «Форд-Кур'єр» держномер НОМЕР_1 спричинило загибель кількох осіб: ОСОБА_4. і ОСОБА_5. При цьому між грубими порушеннями ОСОБА_3 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України та наслідками - загибель кількох осіб є прямий причинний зв'язок і у колегії суддів немає жодного сумніву.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину і правильно кваліфіковано його дії за ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
Те, що під час керування транспортним засобом при обставинах, зазначених у вироку суду першої інстанції, допущені ще й порушення п. п. 12.2, 13.3 Правил дорожнього руху України засудженому ОСОБА_3 не інкриміновано, тому при розгляді його апеляції, колегія суддів не може давати цьому оцінку і виходити тим самим за межі обвинувачення. За таких обставин, доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 з цього приводу, колегія суддів вважає, безпідставними.
В апеляції засуджений ОСОБА_3. стверджує, що під час досудового слідства і розгляду справи судом першої інстанції порушені вимоги ст.ст. 5, 16, 19, 22, 23, 25, 53, 55, 56, 62, 63, 64, 982, 107, 111, 286, 315, 323, 324, 327, 347, 348, 349, 350, 366, 367, 368, 369, 371, 373, 397, 398, 431КПК України та ст.ст. 2, 20, 25, 286, 372, 374, 375, 384, 385, 387, 397, 398 КК України мотивуючи тим, що не встановленні обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі, а саме: час, місце, тачка, лист металу та інші обставини ДТП, судом першої інстанції відхилені клопотання про проведення експертиз.
Дане твердження засудженого ОСОБА_3 на думку колегії суддів не зовсім відповідає дійсності, оскільки як органом досудового слідства, так і судом першої інстанції встановлена подія злочину, а також інші обставини, які підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 64 КПК України.
З показань свідка ОСОБА_9. - слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в області, який 19.11.2003 року виїздив на місце ДТП і складав протокол його огляду вбачається, що після складання протоколу розпорядився щоб автомобіль «Форд» і велосипед були доставлені на штрафний майдан, при цьому вважав, що туди буде доставлений і лист металу. Тачки на місці ДТП не бачив, про неї дізнався із пояснень родичів одного з потерпілих (т.№ 2 а.с. 103-105).
Тобто за результатами огляду місця пригоди не вилучені: лист металу і тачка, але з моменту ДТП - 19.11.2003 року минув значний час і відновити це з об'єктивних причин немає можливості. При цьому з показань свідка ОСОБА_9., ще під час досудового слідства ним приймалися заходи по встановленню листа металу і тачки, але виїздом на другий день на місце пригоди, цих предметів не оказалося.
Відсутність вище зазначених речей в матеріалах кримінальної справи, на переконання колегії суддів, з врахуванням обставин справи, ні як не може вплинути і не впливає на встановлення істини по справі і на доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, з наступних підстав.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 рухалися по проїзній частині в напрямку, попутному з напрямком руху автомобіля, яким керував ОСОБА_3. і останній бачив їх заздалегідь. Тому за умови: керування транспортним засобом у тверезому стані, зменшення швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу та безпечного об'їзду перешкоди, тобто виконання ОСОБА_3 п. п. 2.9., 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, даної ДТП не сталося і ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не загинули.
Стосовно відхилення судом першої інстанції клопотань засудженого ОСОБА_3 про призначення і проведення експертиз, дане твердження безпідставне і не відповідає матеріалам справи. У протоколі судового засідання, по результатам якого постановлено вирок суду відносно ОСОБА_3, немає жодного клопотання від засудженого ОСОБА_3 і його захисника про призначення експертизи.
Органом досудового слідства під час розслідування кримінальної справи дійсно допущено порушення строків досудового слідства, передбачені ст. 120 КПК України, але колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 370 КПК України це не є істотними порушеннями вимог кримінально - процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку.
Апеляції на вирок суду першої інстанції, прокурор, який брав участь у розгляді кримінальної справи, потерпілі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. подали відповідно: 14.08.2008 року і 18.08.2008 року, в строки, встановлені ст. 349 КПК України. За таких обставин, доводи апеляції засудженого ОСОБА_3, що зазначені учасники процесу пропустили строки на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не відповідають вимогам кримінально-процесуального законодавства України.
Як безпідставними є доводи апеляції засудженого ОСОБА_3, що міра запобіжного заходу - взяття під варту, судом першої інстанції обрана без його участі, а тому незаконно. На переконання колегії суддів, дії суду першої інстанції з приводу зміні ОСОБА_3 міри запобіжного заходу, не суперечать вимогам ст. ст. 274, 288 КПК України оскільки, якщо підсудний не з'явився в судове засідання без поважних причин, суддя має право винести постанову про заміну запобіжного заходу на більш суворий. Згідно матеріалів кримінальної справи суд першої інстанції оголосив ОСОБА_3 в розшук і змінив йому запобіжний захід на взяття під варту, коли він не з'явився в судове засідання без поважних причин і скрився від суду ( т. № 3 а.с.77).
Оцінивши в сукупності доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 з приводу того, що під досудового слідства і розгляду справи судом першої інстанції допущені порушення його прав, кримінально-процесуального і кримінального законодавства України, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку, не встановила. Проявив упередженості до ОСОБА_3 з боку суду першої інстанції вивченням матеріалів кримінальної справи також не встановлено. Тому твердження ОСОБА_3 про однобічність і необ'єктивність судового слідства необґрунтовані.
Разом з тим, призначаючи показання засудженому ОСОБА_3 суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України щодо засад призначення покарання, не в повній мірі врахував ступень тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу засудженого у зв'язку з чим необґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, яке за розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначення засудженому ОСОБА_3 покарання необхідно скасувати із-за м'якості призначеного покарання, оскільки воно явно не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого і таке, що не відповідає меті виправлення та перевиховання.
Так, на переконання колегії суддів при призначенні покарання суд першої інстанції достатньо не врахував, що засуджений ОСОБА_3. раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного, корисного злочину, незважаючи на те, що судимість знята і погашена у встановленому законом порядку, він належних висновків не зробив. Суд першої інстанції взагалі не врахував, що ОСОБА_3. після ДТП в порушення п. 2.10 Правил дорожнього руху України перетягнув труп потерпілого на узбіччя, а коли приїхали співробітники міліції зник з місця пригоди і без призначення медичного працівника вжив алкоголь. До того ж судом першої інстанції при призначенні покарання не в повній мірі враховано, що під час судового розгляду справи засуджений ОСОБА_3. скрився від суду у зв'язку з чим йому була змінена міра запобіжного заходу на взяття під варту і оголошено у розшук, який тривав майже 2 роки 5 місяців. Крім того, судом першої інстанції лише зазначено, що від дій засудженого ОСОБА_3 загинуло двоє осіб, але достатньо не враховано, що ці двоє осіб були неповнолітніми, життя яких тільки що розпочиналося.
Призначаючи нове покарання засудженому ОСОБА_3 колегія суддів у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, дані про особу.
Злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України є тяжким.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що засуджений ОСОБА_3. прийняв міри до відшкодування завданим потерпілим збиткам, а тому визнає обставиною, яка пом'якшує його покарання.
Обставиною, яка обтяжує покарання засудженого ОСОБА_3 колегія суддів визнає, що злочин він вчинив у стані алкогольного сп'яніння.
Характеризуючи особу засудженого ОСОБА_3 колегія суддів враховує характеристику з місця проживання, згідно якої він характеризується позитивно (т.№ 1а.с.135), був головою обласного клубу голубоводів, з цього приводу має грамоти, був позаштатним кореспондентом журналу «Вісник голубовода», раніше притягувався до кримінальної відповідальності і незважаючи на те, що судимість знята і погашені у встановленому законом порядку, належних висновків не зробив (т.№1а.с.125,137-159), є інвалідом другої групи (т. № 1 а.с.134), в момент скоєння правопорушення і в теперішній час психічним захворюванням не страждає, міг віддавати звіт своїм діям і керувати ними, осудний. Відмічається аномалія характеру у виді емоційно-нестабільного розладу особистості (т.№ 1а.с.59-60). ОСОБА_3. хворіє різними захворюваннями (т.№4 а.с.8-17). Під час розгляду справи ОСОБА_3. скрився від суду, йому змінена міра запобіжного заходу на взяття під варту і оголошено у розшук, який тривав майже 2 роки 5 місяців. В порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху України ОСОБА_3. після ДТП перетягнув труп потерпілого до узбіччя, а коли приїхали співробітники міліції з місця пригоди зник і без призначення медичного працівника вжив алкоголь, чим штучно, навмисно створив перепони у встановленні істини по справі.
Твердження апеляції засудженого ОСОБА_3, що він має на утриманні батьків пенсійного віку, не підтверджено у встановленому законом порядку жодним документом. До того ж колегії суддів не зрозуміло, як пенсіонер, який за його ж твердженням втратив бізнес, може утримувати ще двох пенсіонерів.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися і вважає за необхідне з вироку суду першої інстанції виключити посилання, що засуджений ОСОБА_3. має на утриманні двох дітей, задовольнивши тим самим доводи апеляції потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2., оскільки на момент винесення вироку судом першої інстанції діти ОСОБА_3 були повнолітніми відповідно: 22 і 27 років ( т.№ 1 а.с. 131 і 136).
Враховуючи вище наведене, обставини справи, вік, особу засудженого ОСОБА_3 стан його здоров'я, що він інвалід другої групи, а також приймаючи до уваги ставлення засудженого ОСОБА_3 до вчиненого ним злочину і те, що його злочинними діями наступили тяжкі наслідки-смерть двох неповнолітніх осіб, думку сторони обвинувачення про суворе покарання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виправлення і перевиховання засудженого ОСОБА_3 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції хоча всі обставини не навів у вироку, на які посилається в апеляції засуджений ОСОБА_3. (отримання хвороби під час служби, виконання батьківських обов'язків, наявність відзнак по голубоводству), але врахував.
Разом з тим, враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції засудженому ОСОБА_3 покарання за розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості, а тому вирок суду першої інстанції на підставі ст. 378 КПК України підлягає скасуванню у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, а саме покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Не можливість для ОСОБА_3 на протязі п'яти років з моменту вчинення злочину, а також під час переховування від суду керувати транспортними засобами, на переконання колегії суддів не є підставою для звільнення його від обов'язкової додаткової міри покарання, передбаченої ч. 3 ст. 286 КК України - позбавлення права керувати транспортними засобами, як того просить в апеляції засуджений ОСОБА_3.
Враховуючи, що під час судового розгляду не встановлено двох обставин, які пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_3, а також беручи до уваги його особу, підстав для застосування до нього ст. ст. 69, 75 КК України колегія судів не вбачає. За таких обставин звернення голови Кіровоградської міської організації інвалідів «Сила Духу» листом №40 від 22.10.2008 року про застосування до засудженого ОСОБА_3 покарання не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів залишає без задоволення.
Обраний засудженому ОСОБА_3 такий вид і розмір покарання, за глибоким переконанням колегії суддів буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого ним злочину, обставинам справи, але й особі засудженого, є обґрунтованим, справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів та буде відповідати цілям покарання.
Скасовуючи вирок суду першої інстанції колегія суддів визнає за необхідне вирішити питання щодо цивільних позовів потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2., які в апеляції зазначили, що суд першої інстанції не розглянув позови про відшкодування збитків: ОСОБА_1. матеріального на суму 3713 грн. і морального на суму 50000 грн., ОСОБА_2. матеріального на суму 4000 грн. і морального на суму 50000 грн., а прийняв їх розписки: ОСОБА_1. на 20000 грн. і ОСОБА_2. на 23000 грн. в яких зазначено про відсутність будь яких претензій до засудженого.
Під час судового слідства апеляційного суду потерпілі ОСОБА_2. іОСОБА_1. підтримала апеляцію в частині позовних вимог, наполягали на відшкодування матеріальних і моральних збитків в повному обсязі, відповідно до позовів. Засуджений ОСОБА_3. позовні вимоги потерпілих ОСОБА_2. і ОСОБА_1. не визнав.
Так, потерпілою ОСОБА_2. заявлено позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 4000 грн. і моральної шкоди в сумі 50 000 грн. (т.№1а.с.80-81). В обґрунтування матеріальної шкоди, яка складається із витрат на поховання, поминки і витрат на впорядкування могили, потерпіла ОСОБА_2. не надала у встановленому законом порядку жодного документа. При цьому потерпіла ОСОБА_2. пояснила, що на поховання ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_3 гроші в сумі 1500 грн.. Моральну шкоду в сумі 50000 грн. потерпіла ОСОБА_2. обґрунтовує тим, що смертю сина їй завдані нескінченні моральні страждання і підтвердила, що від дружини ОСОБА_3 отримала гроші в сумі 23 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, про що видала розписку (т.№4 а.с. 29). Таким чином, потерпіла ОСОБА_2. в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди отримала від засудженого ОСОБА_3 гроші на загальну суму 24500 грн.
Потерпілою ОСОБА_1. заявлено позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 3717 грн. і моральної шкоди в сумі 50 000 грн. (т.№1а.с.84-85). В обґрунтування матеріальної шкоди, яка складається із витрат на поховання, поминки і витрат на впорядкування могили, потерпілаОСОБА_1. надала документи на суму 3217 грн. 06 коп. (т.№ 1а.с.86-115) і пояснила, що на поховання ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 гроші в сумі 1500 грн. Моральну шкоду в сумі 50000 грн. потерпілаОСОБА_1. обґрунтовує тим, що із-за смерті сина перенесла стрес, моральні страждання, погіршився її стан здоров'я і підтвердила, що від дружини ОСОБА_3 отримала 20 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди про, що видала розписку (т.№4 а.с.28). Таким чином, потерпілаОСОБА_1. в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди отримала від засудженого ОСОБА_3 гроші на загальну суму 21500 грн.
Згідно чинного цивільно-процесуального законодавства України відмовитися від позову цивільний позивач може тільки в судовому засіданні. У такому разі провадження за позовом підлягає закриттю у зв'язку з відмовою позивача від позову, якщо відмова прийнята судом.
В судовому засіданні суду першої інстанції і апеляційного суду потерпілі ОСОБА_2. іОСОБА_1. від своїх позовних вимог не відмовилася, а тому їх позови підлягають розгляду.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги потерпілих ОСОБА_2. і ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки отримані ними кошти в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди в сумі: 24500 грн. і 21500 грн. обґрунтовані обставинами скоєння злочину, матеріалами кримінальної справи і є достатніми для задоволення завданим їм матеріальним і моральних стражданням.
Керуючись ст. ст. 321-324, 378, 379 КПК України, колегія суддів, -
З А С У Д И Л А :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. - задовольнити частково, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 1 серпня 2008 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строкомна 8 років із позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. Строк відбуття ОСОБА_3 покарання рахувати з 7.03.2008 року.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. і ОСОБА_1., відмовити.
У решті вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 1 серпня 2008 року - залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду України через апеляційний суд Кіровоградської області протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим у той же строк з моменту отримання копії вироку.
Головуючий -
Судді -