ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2006 Справа № 6/488-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Павловського П.П., Чохи Л.В.
при секретарі судового засідання: Шваб О.А.
за участю представників сторін:
від позивача –не з”явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 60);
від відповідача 1 - Шляєв І.В., юрисконсульт, довіреність № 218 від 01.01.06;
від відповідача 2 - не з”явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 61);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.06р. у справі № 6/488-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримское угольное топливо", м.Севастополь
до відповідачів 1 -державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ
2- державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки
про стягнення 1894,86 грн.
ВСТАНОВИВ:
По справі оголошувалась перерва до 13.12.06.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кримское угольное топливо”, м. Севастополь звернулося з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ, державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області про стягнення 1894,86 грн. вартості недостачі вугілля по відправкам № 52215522, 52215520, 52215519.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.06 по справі № 6/488-06 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі за рахунок перевізника - державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ.
Не погодившись із рішенням, державне підприємство “Придніпровська залізниця” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відносно нього відмовити, посилаючись на такі обставини.
З опису комерційних актів вбачається справне перевезення, за яке залізниця не несе відповідальності.
У рішенні вказано, що повноваженими представниками залізниці були складені акти про усунення щілин, зазорів на піввагонах з метою їх комерційної придатності під завантаження. Ніяких актів повноваженими представниками складено не було.
Судом безпідставно прийнята до уваги виписка переваження вантажу на станції Ровеньки Донецької залізниці станом на 31.07.05, яка підписана представником Донецької залізниці.
Позивачем при зверненні з позовом до залізниці пропущений шестимісячний строк позовної давності, передбачений статтею 134 Статуту залізниць України.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кримское угольное топливо” відзив на апеляційну скаргу не надало, представник товариства в судове засідання не з”явився.
Державне підприємство “Ровенькиантрацит” також відзив на апеляційну скаргу не надало, представник підприємства в судове засідання не з”явився.
При перегляді справи за апеляційною скаргою встановлені наступні обставини.
Державне підприємство “Ровенькиантрацит” по залізничних накладних № 52215522, 52215520, 52215519 відвантажило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Кримское угольное топливо” вугілля.
Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею, відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з перевіркою маси вантажу. При цьому виявлена недостача вантажу, що підтверджено комерційними актами від 04.08.05 БН № 743378/16, БН № 743379/17, БН № 743377/15.
Відповідно до комерційних актів БН № 743378/16, БН № 743377/15 вантаж прибув у справному вагоні, без ознак втрати вантажу при перевезенні, навантаження рівномірне, нижче бортів на 20-25см, поверхня вантажу без виїмок та заглиблень, люки в вагоні зачинені, вантаж, якого не достає, вміститися у вагоні міг.
Відповідно до комерційного акту БН № 743379/17 вантаж прибув у справному вагоні, без ознак втрати вантажу при перевезенні, навантаження рівномірне, нижче бортів на 20-30 см, поверхня вантажу без виїмок та заглиблень, люки у вагоні зачинені.
Доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Відповідно до частини 1 пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855, комерційні акті складаються на місцях загального користування –у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
Згідно до пункту 12 Правил видачі вантажів (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг, на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевіряються навалом та насипом і прибули без ознак втрати. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача, ці вантажі видаються без перевірки.
Згідно до частини 5 статті 33 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів –відправником, якщо навантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо навантаження здійснюється засобами залізниці.
При відправленні вагонів, перед початком навантаження вугілля вантажовідправник і залізниця перевірили придатність вагонів та усунули можливість втрати вугілля шляхом ретельного закладання та закріплення щілин та зазорів дошками, про що складені Акти від 31.07.05 (а.с. 33-35). Тобто відповідачі усунули причини, з яких можлива була втрата вантажу.
Але колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги Виписку із книги контрольних переважень (а.с.32), підписану начальником станції Ровеньки Донецької залізниці, оскільки, як вбачається з відомостей про користування вагонів вагон № 66377839 залізниця прийняла від вантажовідправника об 11 годин 30 хвилин, вагони № 60802600, 67850123 передані о 17 годин 00 хвилин. Тобто переваження вагонів залізниця здійснила 31.07.05 об 22.10-22.55) вже при перевезенні.
У вагонах № 67850123, 66377839 виявлений надлишок на 50, 70 кг (відповідно).
Згідно до пункту 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855 комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Як вбачається з наведеної норми перевізник повинен був скласти комерційний акт на вагони № 67850123, 66377839, що не було зроблено.
Оскільки різниця ваги у вагонах виявлена самим перевізником (на станції відправлення і на станції призначення) при перевезенні, та комерційні акти БН № 743379/17, БН № 743377/15 складені з порушенням абзацу 2 частини 2 пункту 4 Правил складання актів, відповідно до якого на вантаж, що перебуває у дорозі, комерційний акт складається у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом, відповідальність за недостачу повинна бути покладена на перевізника, оскільки складені залізницею комерційні акти не можуть бути прийняті як належні докази відсутності вини перевізника.
Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України, встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України для пред’явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Відтак, з огляду на положення статей 134, 137 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов’язаний з днем настання події, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому недостачі вантажу, засвідченої комерційними актами БН № 743378/16, БН № 743377/15, БН № 743379/17 від 04.08.05.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Як вбачається з позовної заяви, вона надійшла до суду 15.08.06, комерційні акти складені 04.08.05.
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач-1 не заявляв про пропуск строку позовної давності (а.с. 38-39), у зв”язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.06 по справі № 6/488-06 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя П.П.Павловський
Суддя Л.В.Чоха