ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2006 Справа № 28/408-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Логвиненка А.О.,Чохи Л.В.
при секретарі судового засідання: Шваб О.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Бойко Н.Л., юрисконсульт, довіреність № 71-4016 від 18.08.06;
від відповідача 1 - не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 64);
від відповідача 2 - Сакало А.А., довіреність № 1591 від 01.08.06;
від відповідача 3- Лакіза Ю.В., юрисконсульт, довіреність № 508/14 від 03.01.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 року у справі № 28/408-06
за позовом відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область
до відповідача 1 - державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг сістем", м. Дніпропетровськ
3 - відкритого акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний завод", м. Макіївка Донецької області
про стягнення 2 168,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні 13.12.06, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь звернулось з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ, товариства з обмеженою відповідальністю “Інтертрейдінг сістем”, м. Дніпропетровськ, відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод”, м. Макіївка Донецької області про стягнення 2168 грн. 40 коп. недостачі вартості коксового горішка по відправці № 52790711.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.06 по справі № 28/408-06 (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги задоволені за рахунок перевізника, оскільки перевезення має ознаки несхоронності (заглиблення на поверхні вантажу).
Не погодившись із рішенням, державне підприємство “Придніпровська залізниця” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на такі обставини.
Судом першої інстанції при винесенні рішення не взяті до уваги доводи перевізника про те, що позивачем відносно нього пропущений строк позовної давності, який встановлений статтею 136 Статуту залізниць України і становить шість місяців. З клопотанням про відновлення строку позовної давності позивач до суду не звертався.
При перегляді справи за апеляційною скаргою встановлені наступні обставини.
Відповідач-3 по справі –відкрите акціонерне товариство “Ясинівський коксохімічний завод”, м. Макіївка по залізничній накладній № 52790711 відвантажило на адресу відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь коксовий горішок.
Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу, при цьому виявлена недостача, що підтверджується комерційним актом БК 061194/235 від 20.10.05.
Відповідно до комерційного акту вантаж прибув у справному вагоні, на поверхні вантажу мають місце заглиблення над 3, 4 люками розміром 300х150х50 см, над 6 люком розміром 150х120х40 м, над 7 люком розміром 150х200х40 см.
Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг сістем", відкрите акціонерне товариства "Ясинівський коксохімічний завод" не підтримують доводи скарги, просять залишити рішення без змін.
Доводи скаржника повинні бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.
Відповідно до частини 1 пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855 комерційні акти складаються на місцях загального користування –у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
Згідно до пункту 12 Правил видачі вантажів (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг, на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевіряються навалом та насипом і прибули буз ознак втрати. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача, ці вантажі видаються без перевірки.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу 28 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855 комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Оскільки, як зазначалось вище, перевезення має ознаки несправного (на поверхні вантажу мали місце заглиблення), вина в недостачі вантажу повинна бути покладена на перевізника. З урахуванням вимог частини 2 статті 114 Статуту залізниць України з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (1 % маси зазначеної в перевізних документах, пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 862/5083).
Комерційний акт складено 20.10.05, позивач звернувся з позовом 27.09.06, тобто з пропуском строку позовної давності.
При вирішенні даної справи місцевим господарським судом не враховані положення частини другої статті 9 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України для пред’явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Відтак, з огляду на положення статей 134, 137 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов’язаний з днем настання події, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому недостачі вантажу, засвідченої комерційним актом № БК 061194/235 від 20.10.05.
Позивач з заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не звернувся, доказів пропуску строку з поважних причин не надав.
Отже суд не знаходить підстав для його відновлення.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Оскільки, у відзиві на позовну заяву відповідач заявляв про застосування строку позовної даності (а.с.44), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на позивача.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.06 по справі № 28/408-06 скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 51,0 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя А.О.Логвиненко
Суддя Л.В.Чоха