15.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/1097/2013 Головуючий в першій

Категорія 5 інстанції Єзерський П.О.

Доповідач в апеляційній

інстанції Андрейченко А.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Андрейченко А.А.,

суддів - Водяхіної Л.М., Колбіної Т.П.,

за участю:

секретаря - Лашкевич Н.О.,

позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 14 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Севастопольська біржа нерухомості, про визнання права власності на частку будинку,

В С Т А Н О В И Л А:

у серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 31.03.1999р. між нею та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якому позивач придбала у власність 9/25 частки будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних споруд. Договір був укладений у Севастопольській біржі нерухомості відповідно до вимог, встановлених для проведення біржових операцій. Після оформлення договору вона повністю розрахувалась з ОСОБА_4, та 21.07.1999р. право власності на придбану нерухомість була зареєстрована за нею у КП „БТІ та ДРОНМ" м.Севастополя. ОСОБА_3 прийняла на себе всі права та обов'язки по користуванню, володінню та розпорядженню житлом. На даний час виникла необхідність визнати право власності на 9/25 частки будинку, оскільки відсутнє нотаріальне оформлення договору, що позбавляє позивача можливості в повному обсязі здійснювати свої права власника майна.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 14 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір не був нотаріально посвідчений, як це було передбачено ст.47 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент укладення договору, згідно якої нотаріальне посвідчення угоди є обов'язковим тільки у випадках, зазначених в законі.

Проте, ЦК України 1963 року передбачав, що якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, яка повинна бути нотаріально посвідчена, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд має права за вимогою сторони, яка виконала угоду визнати останню дійсною. В цьому випадку подальше нотаріальне оформлення не вимагається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обраний невірний спосіб захисту.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки він відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, та не спростовується доводами апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 31.03.1999р. на Севастопольській біржі нерухомості сторонами був оформлений договір купівлі - продажу 9/25 частки будинку з відповідною часткою надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 8 зазначеного договору ОСОБА_4 у власність ОСОБА_3 передана квартира №2, що складається із: житлової кімнати 2-6 площею 10,6 кв.м.; житлової кімнати 2-8 площею 15,2 кв.м.; коридору 2-1 площею 17,6 кв.м.; коридору 2-2 площею 1,7 кв.м.; коридору 2-3 площею 11,2 кв.м.; коридору 2-7 площею 6,5 кв.м.; кухні 2-4 площею 9,9 кв.м.; кухні 2-9 площею 8,1 кв.м.; ванної 2-5 площею 5,7 кв.м.; а також надвірні споруди - сарай літ. „Д"; погріб літ. „Д" з вихідом; сараї літ. „И", „М", „О", „П", „С"; ? сарай літ. „Г"; літній душ літ. „И"; ? вбиральня літ. „Л"; навіс літ."Р"; гараж літ."Т", загальною площею 86,5 кв.м., що складає 9/25 частки будинку по АДРЕСА_1.

Частиною 1 статті 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до положень частини 2 статті 47 ЦК УРСР якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Тобто визнання угоди дійсною законодавець пов'язував по перш за все з фактом ухилення однієї зі сторін правочину від нотаріального оформлення угоди.

В даному випадку суду не було надано жодного доказу на підтвердження такого факту.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки договір між сторонами був укладений 31.03.1999р., то спірні правовідносини сторін, регулюються відповідними нормами ЦК УРСР.

При цьому посилання апелянта на пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України судова колегія вважає неспроможними, тому що обов'язки сторін за договором купівлі-продажу від 31.03.1999р. припинилися внаслідок повного виконання зобов'язань, а тому вважати їх такими, що продовжують існувати по цей час підстав не має.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року частина друга статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, зокрема, договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними, а отже, не створюють прав та обов'язків для сторін.

З огляду на це судова колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не має.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 14 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий /підпис/ А.А.Андрейченко

Судді /підпис/ Л.М.Водяхіна

/підпис/ Т.П. Колбіна

З Оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду м.СЕвастополя А.А. Андрейченко