Справа № 22-2852/07 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія:- 33 Лойзик М.В.
Доповідач в апел. інстанції Кіт І.Н.
УХВАЛА
іменем України
26 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петрички П.Ф.
суддів: Мойсюка М.І., Кота І.Н..
при секретарі: Семенишин О.З.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 вересня 2007 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 вересня 2007р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Хирівської міської ради Старосамбірського району Львівської області та ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень міської ради і державних актів про право власності на земельну ділянку.
Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі посилається на незаконність оскаржуваного рішення та невідповідність викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд при вирішенні спору не врахував, що міською радою у 1992р. та 1996р. приймались відповідні рішення про надання позивачеві земельних ділянок, а відтак він набув право на користування ними і ці ділянки у подальшому не могли бути наданими у власність ОСОБА_2
Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме про визнання незаконними оскаржуваних ним рішень міської ради та скасування державних актів про право власності на землю виданих на ім"я ОСОБА_2
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред"явлених позовних вимог законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до
2
висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, відповідно до ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відтак позивачеві належало довести, що він є належним землекористувачем спірної ділянки.
Роз'ясненнями, що містяться у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004р. № 7 „ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", визначено, що згідно із ст.125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає лише після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)
В цьому зв"язку позивачу, який звернувся з позовом про захист прав належного землекористувача належало довести і подати відповідні докази про порушення своїх прав, а саме довести, що спірною земельною ділянкою він володіє на підставі виданих на його ім"я правовстановлюючих документів, що підтверджують його право землекористування.
Оскільки таких доказів не було подано і не здобуто в ході судового розгляду, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з яким колегія суддів погоджується.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки апелянтом в обгрунтування своїх доводів не подано належних доказів про його право користування спірною земельною ділянкою.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 вересня 2007р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.