Справа №22- 2887/07                                       Головуючий у 1-й інстанції

Категорія: - 40                                                        Зима І.Є.

Доповідач в апел. інстанції Кіт І Н.

УХВАЛА

іменем України

19 листопада 2007 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Кота І.Н.

суддів: Бакуса В.Я., Павлишина О.Ф.

при секретарі: Раб О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова  від 27 серпня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 27 серпня 2007р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ЗАТ „ Львівська кондитерська фірма „ Світоч" про визнання незаконними наказів голови правління цього акціонерного товариства за № 107 від 30.03.06р.; № 210 від 08.06.06р.; № 259 від 12.07.06р. та № 344 від 03.10.06р. в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.6 ст.36 КЗпП України, поновлення її на роботі й стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду оскаржили позивачка та її представник ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликаються на незаконність та необґрунтованість ухваленого районним судом рішення. Зокрема зазначають, що рішення суду суперечить вимогам ст.43 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на безпечні й здорові умови праці, а також відповідним статтям КЗпП України, якими визначено порядок їх дотримання, а відтак роботодавець не мав права в односторонньому порядку без згоди працівника та профспілки змінювати умови праці, шляхом зменшення тривалості технологічних перерв. Поза увагою та належною оцінкою з боку суду залишились також і доводи позивачки та її представника про опротестування прокурором Шевченківського району м.Львова наказів відповідача щодо зміни й встановлення нових режимів роботи на лініях дільниці ручної фасовки кондитерських виробів, а відтак відповідач не мав правових підстав для їх запровадження.

Просять оскаржуване рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

2

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та змісту пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки ухвалене районним судом рішення відповідає повно встановленим і належно перевіреним обставинам справи та доказам про дійсні права та обов'язки сторін щодо спірних правовідносин.

Так, приймаючи рішення про відмову в позові за його безпідставністю, суд виходив із безспірно встановленого факту про законне запровадження роботодавцем наказом № 259 від 12.07.06р. ( а.с.68) нових умов праці на дільниці ручної фасовки кондитерських виробів у зв"язку із введенням в експлуатацію більш сучасного технічного обладнання, а саме двох нових транспортерів на цій дільниці, що призвело до зменшення складності роботи фасувальників та необхідності запровадження 5-ти хвилинної технологічної перерви у змінах через кожні 2 години роботи, замість перерв такої ж тривалості через кожну годину роботи, які існували при використанні старого обладнання.

Наявними у справі актом перевірки № 13-01-029/1381 від 14 листопада 2006р., проведеної Територіальною державною інспекцією праці у Львівській області (а.с.122-125), а також актами обстежень, проведених санітарно-промисловою лабораторією ПП „ Ріал" ( а.с.11-17) не виявлено жодних факторів можливої загрози життю та здоров"ю працівників унаслідок запровадження нових умов праці на згаданій дільниці. Державною експертизою умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення на вимогу суду спеціально проведено експертне дослідження умов праці та атестації робочих місць укладальників-пакувальників цукерок й експертним висновком від 18.04.07р.( а.с.262-264) однозначно встановлено, що змінені умови праці пакувальників цукерок повністю відповідають існуючим санітарним нормам і не порушують вимог законодавства, яким регулюється їх зміна чи запровадження.

Позивачка та її представник не подали жодних доказів на підтвердження того, що запроваджені відповідачем нові умови праці є шкідливими для здоров"я працівників, суперечать вимогам Закону України „ Про охорону праці", й таких не було здобуто в ході судового засідання, а відтак і не спростовано зазначених вище висновків державних органів, спеціально уповноважених здійснювати контроль та нагляд за додержанням безпечних та здорових умов праці на виробництві.

Не заслуговують на увагу й спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про неузгодженість питання запровадження нових умов праці із профспілкою діючою на виробництві. Так, незважаючи на неодноразові звернення голови правління ЗАТ „ Світоч" до голови профспілки „ Воля „ , виборним колегіальним органом такої, в особі комітету профспілки, її президії чи загальних зборів, так і не було прийнято жодного офіційного рішення про згоду чи відмову в запровадженні нових умов праці на дільниці ручного фасування кондитерських виробів. Натомість, замість прийняття відповідного рішення до правління товариства постійно висувалися лише ультимативні вимоги окремими членами цієї профспілки ( а.с.23-34; а.с.49-51; а.с-52-53; а.с.56-62). Тому за умови очевидного зволікання цієї профспілки із вирішенням питання, одержавши 12.04.06р. відповідну згоду на зміну умов праці від комітету профспілки працівників агропромислового комплексу , яка діє на даному виробництві та є уповноваженою трудовим колективом стороною колективного договору (а.с.104-106), відповідач своїм наказом № 259 від 12.07.06р. ( а.с.68) врешті запровадив нові умови праці, довівши зміст цього наказу до керівництва профспілки „ Воля „.

Безпідставними є також і покликання в апеляційній скарзі на внесення протестів прокурором Шевченківського району м.Львова на оспорювані позивачкою накази, оскільки у ході судового засідання встановлено, що фактично такий протест 25.05.06р. вносився лише на один наказ за № 95 від 24.03.06р.( а.с.99-101), який позивачкою в дійсності не оспорюється, оскільки стосується виключно тривалості перерв для прийняття їжі та відпочинку в усіх змінах діючого виробництва, а не технологічних 5-ти хвилинних перерв на дільниці ручного фасування. Як вбачається із наявного у справі листа прокурора

3

Шевченківського району м.Львова за № 414 від 07.05.07р.( а.с.259) протест на наказ № 107 від 30.03.07р. ним не приносився й на адресу акціонерного товариства не надсилався.

Таким чином встановивши, що відповідачем 12.07.06р. дійсно було запроваджено нові умови праці на дільниці ручної фасовки кондитерських виробів ( а.с. 68), а позивачку 14.07.06р. належно було повідомлено про це , що власне підтверджується актом від 14.07.06р. ( а.с. 155) й вона відмовилась від продовження роботи із зміненими умовами її праці, що також зафіксовано складеним у її присутності відповідним актом від 03.10.06р. ( а.с.156), районний суд прийшов до правильного висновку про законне і обґрунтоване припинення наказом № 344 від 03.10.06р. ( а.с.47-48) трудових відносин з позивачкою та іншими працівниками з підстав визначених п.6 ст.36 КЗпП України, з яким колегія суддів повністю погоджується. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 відхилити. Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 серпня 2007р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.