30.10.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Провадження № 11кп/797/88/13 Головуючий у першій інстанції: Бугаєнко О.А.
Категорія: ч. 1 ст. 178 КК України Доповідач: Нікітін Г.В.
Копія:
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого Нікітіна Г.В.,
суддів: Батрака В.В., Косенка А.М.,
за участю секретарів судового засідання Івченка М.О., Лашкевич Н.О., Сидорук М.О.,
прокурора Панкратова А.П.,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисника-адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Нахімовського районного суду міста Севастополя від 30 травня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, працюючого завідуючим господарством ТОВ «Емпірія», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не маючого судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 того ж Кодексу ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,
встановила:
Згідно вироку ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за кримінальне правопорушення, яке скоєно за наступних обставин.
Приблизно о 10 годині 30 хвилин 16 березня 2013 року, ОСОБА_4, маючи намір, спрямований на викрадення майна потерпілої ОСОБА_6, керуючись корисливими мотивами і переслідуючи мету незаконного збагачення, шляхом вільного доступу через незамкнені вхідні двері, зайшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої ОСОБА_7 скоїв розбійний напад на останню. Так, пригнічуючи волю потерпілої ОСОБА_7 до опору, охопив її за шию, після чого демонструючи ніж, якій взяв з прилавку цього магазину, почав погрожувати ним ОСОБА_7 та вимагати у неї передати йому грошові кошти. На вимоги ОСОБА_4 потерпіла відповіла відмовою. Після цього, він в продовження свого злочинного умислу, почав тягати ОСОБА_7 по підлозі та наніс три удари по обличчю останньої, в результаті чого заподіяв їй тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичного обстеження є легкими, та які виражені у вигляді крововиливів на лобі, на правій вилиці, на верхній губі, на лівій щоці. Після чого ОСОБА_4 забрав з прилавку магазину сім пляшок коньяку: три пляшки коньяку марки «Шабо» три зірки, об'ємом 0,5 л., вартістю 60 грн. кожна, дві пляшки коньяку марки «Новий світ» три зірки, об'ємом 0,5 л., вартістю 40 грн кожна, пляшку коньяку «Ля Рой» три зірки, об'ємом 0,5 л., вартістю 50 грн., пляшку коньяку «Алушта» три зірки, об'ємом 0,5 л., вартістю 40 грн. кожна, які склав до полімерного пакету, після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, майном розпорядився на свій розсуд, чим завдав потерпілий матеріальну шкоду на загальну суму 350 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду скасувати, з мотивів неправильного застосування та істотного порушення закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким призначити реальне покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції у вступній частині вироку зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, разом з тим, останній підозрювався та був засуджений за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 того ж Кодексу. В цій же частині вироку, суд не встановив конкретне місця проживання, зазначивши тільки, що у м. Севастополі. Висновок суду про працевлаштованість ОСОБА_4 не підтверджується матеріалами справи. У мотивувальній та резолютивній частині вироку зазначено, що кримінальне правопорушення скоїв ОСОБА_8, його ж й засуджено, однак, з копії паспорту вбачається, що у засудженого прізвище ОСОБА_4 Потерпілими по даному провадженню визнані ОСОБА_6 і ОСОБА_7, разом з тим, суд вирішив речові докази залишити ОСОБА_9 Визнав суд за обставину, яка пом'якшує покарання - відшкодування завданої шкоди, однак в матеріалах справи відсутні докази добровільного відшкодування цієї шкоди. Не доведено, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, тому суд неправомірно визнав цю обставину, як обтяжуючу. При призначенні покарання, судом не враховане, що ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисного злочину, характеризується негативно, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, систематично порушує громадський порядок, офіційно не працевлаштований. У зв'язку з цим, призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК є для ОСОБА_4 недостатнім. Також при судовому розгляді не була допитана друга потерпіла ОСОБА_6, а у резолютивній частині вироку не вказано порядок і строк набрання вироком законної сили та порядок отримання копії вироку учасниками процесу.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник-адвокат ОСОБА_10 вказує на необґрунтованість доводів прокурора. При прийнятті рішення, суд обґрунтовано врахував відшкодування заподіяної шкоди, думку потерпілої. Технічні помилки, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, можуть бути виправлені судом першої інстанції без ухвалення нового вироку.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку у вироку, і ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений показав, що 16 березня 2013 року він зайшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, щоб придбати горілки, оскільки йшов до друга, але ж забув гроші вдома, тому прохав продавця дати йому пляшку горілки в борг, а після її відмови він пропонував залишити під заставу паспорт, але ж продавець відмовила йому. Після чого він схопив її за горло, відштовхнув іі від чого вона впала на підлогу, вдарив декілька разів та погрожував ножем, який схопив з прилавку. Продавець вибігла з магазину, а він взяв 7 пляшок коньяку та пішов з магазину, але ж невдовзі був затриманий працівниками міліції.
В судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_7 показала, що вранці 16 березня 2013 року до магазину зайшов ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та просив дати йому пляшку горілки 0,7 л в борг, в тому числі, пропонував в якості застави свій паспорт. Свої прохання ОСОБА_4 висловлював протягом 30-40 хв. Після того, як в останнє вона різко і грубо відмовила йому, ОСОБА_4 штовхнув її, декілька разів вдарив та загрожував ножем, вимагаючи горілку. Ножа вона не злякалася і вибила його з руки нападника. Вибігла з магазину і попросила у продавців найближчих крамниць допомоги. ОСОБА_4 був затриманий метрів за 200 від магазину працівниками міліції. Під час досудового слідства ОСОБА_4 повністю відшкодував спричинену моральну шкоду. Сім пляшок коньяку були вилучені у підозрюваного і повернуті магазину працівниками міліції. Вважає вирок суду за призначеним покаранням справедливим і просила не позбавляти обвинуваченого свободи.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що 16 березня 2013 року на її мобільний телефон подзвонили, в тому числі продавець ОСОБА_7, та повідомили, що її магазин пограбовано. Оскільки на момент вчинення злочину її не було в місті, то деталі розбійного нападу стали відомі тільки ввечері від працівників міліції і ОСОБА_7 Після визнання 7 пляшок коньяку речовими доказами по справі, вони були повернуті неї працівниками міліції. Будь-яких претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не має. Просить вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Відповідно до ст. 65 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
З вироку вбачається, що суд в повній мірі врахував вказані вимоги кримінального закону.
Призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який на обліку у лікаря нарколога не знаходиться, але перебуває під консультативним наглядом лікаря-психіатра з 1998 року. За місцем роботи та проживання ОСОБА_4 характеризується виключно позитивно. В якості обставин, що пом'якшують покарання судом враховано: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданої шкоди. В якості обставини, що обтяжує покарання судом визнано скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, судом враховано стан здоров'я обвинуваченого, який хворіє на хронічний гепатит «В» і «С», та думка потерпілої про призначення винному покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що ґрунтуються на досліджених в суді доказах.
Доводи прокурора про те, що при призначенні покарання обвинуваченому, судом не врахована негативна характеристика ОСОБА_4, підписана дільничним інспектором, з якої вбачається, що він за місцем проживання неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, систематично порушує громадський порядок, офіційно не працевлаштований, колегія суддів вважає не достатніми для скасування законного рішення суду першої інстанції.
Твердження дільничного інспектора про неодноразові притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, антисоціальний спосіб життя, систематичне порушення громадського порядку, нічим не підтверджується. Заява про відсутність офіційного працевлаштування спростовується матеріалами кримінального провадження, що лише підтверджує про незнання дільничним інспектором реальних даних про осіб що проживають на певній території.
З дослідженої в суді характеристики вбачається, що з 14 березня 2009 року по 7 червня 2012 року ОСОБА_4 працював робочим у ТОВ «Морвест». Характеризується виключно позитивно (а.с. 23).
З 4 лютого 2013 року ОСОБА_4 працював у ПМП «Таріда» робочим і характеризується також виключно позитивно, що підтверджується характеристикою з вказаного підприємства (а.с. 21).
Згідно довідки з роботи, дослідженої в судовому засіданні (вих. №24 від 11 жовтня 2013р.) та характеристики (вих. №21 від 10 жовтня 2013 р.) ОСОБА_4 на даний час працює завідуючим господарством ТОВ «Емпірія». Характеризується з позитивного боку, як спокійний, акуратний, відповідальний працівник, трудову дисципліну не порушує, зауважень від керівництва підприємства немає, до роботи ставиться сумлінно, всі завдання виконує своєчасно та без зауважень.
У зв'язку з викладеним вище, вказана характеристика, на яку в апеляційній скарзі посилається прокурор, не може бути враховувати, оскільки вона не є об'єктивною.
Довід прокурора про неправильність призначеного покарання з огляду на не з'ясування думки потерпілої ОСОБА_6 є надуманим.
Під час апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_6 була допитана і, як викладено вище в ухвалі, просила в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.
Нелогічним є твердження прокурора про недоведеність того, що обвинувачений під час скоєння кримінального правопорушення знаходився у стані алкогольного сп'яніння.
В ході судового розгляду, а також в суді апеляційної інстанції обвинувачений і потерпіла ОСОБА_7 послідовно стверджували, що ОСОБА_4 під час розбійного нападу на потерпілу знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Такі ж покази давали вказані особи і на досудовому слідстві.
Оскільки покази вказаних осіб є процесуальними джерелами доказів, відповідно до вимог ст. 84 КПК, то суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку.
Помилковим, як на думку прокурора, є те, що суд не врахував факт притягнення раніше ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за корисливий злочин.
З таким доводом апелянта не погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Дійсно, вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 грудня 2008 року ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК та підданий кримінальному покаранню у виді 4 років позбавлення волі, і в порядку ст. 75 того ж Кодексу звільнений від його відбування з іспитовим строком 2 роки.
Між тим, законних підстав враховувати вказаний вирок при призначенні покарання нема. Оскільки постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 8 лютого 2011 року ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання за цим вироком.
Не відповідає матеріалам провадження твердження прокурора про необґрунтованість врахування в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого - відшкодування заподіяної шкоди.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що всі сім пляшок коньяку неї були повернуті, матеріальних і моральних претензій до обвинуваченого вона немає.
Із заяви потерпілої ОСОБА_7 вбачається, що вона отримала від ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Претензій до нього немає (а.с. 29). В судовому засіданні потерпіла підтвердила добровільне відшкодування обвинуваченим заподіяної неї шкоди.
Технічні помилки, на які в апеляційній скарзі посилається прокурор, на правильність прийнятого судом рішення не впливають, і могли бути виправлені судом в порядку, передбаченому ст. 379 КПК.
Отже, з урахуванням досліджених при апеляційному розгляді матеріалів кримінального провадження, показів обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що за своїм розміром призначене обвинуваченому покарання є справедливим, у зв'язку з цим вирок суду першої інстанції не підлягає скасуванню в цій частині. Разом з тим, оскільки до передачі кримінального провадження до апеляційного суду, описки не були усунені судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК, то вирок підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Нахімовського районного суду міста Севастополя від 30 травня 2013 року змінити.
У вступній частині вироку вказати, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не має судимості в порядку ст. 89 КК, обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК.
По тексту вироку правильно вважати прізвище обвинуваченого не ОСОБА_8, а ОСОБА_4, потерпілої - ОСОБА_6
Резолютивну частину вироку доповнити наступним:
«Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом 30 днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка після його проголошення обвинуваченому та прокурору вручається негайно».
У решті вирок залишити без зміни.
Судді
Г.В.Нікітін В.В.Батрак А.М.Косенко
Згідно з оригіналом:
суддя Г.Нікітін