05.03.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-354/2012р. Головуючий в першій інстанції Фисюк О.І.

Категорія 19 Доповідач в апеляційній інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Лівінського С.В.,

суддів - Колбіної Т.П., Моцного М.В.,

при секретарі - Зміївській В.С.,

за участю - представників позивача ОСОБА_3, відповідача

ОСОБА_4, та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину частково недійсним та визнання права власності у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до Ленінського районного суду м. Севастополя з наведеним позовом та, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, видане державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори м. Севастополя, частково недійсним в частині права власності ОСОБА_4 на Ѕ частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, та визнати за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у порядку спадкування.

Мотивує позов тим, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на майно, що належало їй при житті, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, спадкоємцем першої черги після її смерті був чоловік ОСОБА_8 - рідний брат позивача, який мав право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки на час відкриття спадщини був непрацездатною особою.

Разом з тим, за життя ОСОБА_7 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_4

Брат позивача ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем другої черги після його смерті є позивач ОСОБА_6, інших спадкоємців після його смерті немає. Оскільки ОСОБА_8 за життя не звертався до нотаріуса з заявами про відмову від прийняття спадщини після смерті своєї дружини і на час відкриття спадщини проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_7, то він, на думку позивача, є таким, що фактично прийняв спадщину після її смерті, та на підставі зазначеного позивач вважає, що відповідно до ст. 1276 ЦПК України вона має право спадкувати після смерті ОСОБА_7 у порядку спадкової трансмісії замість свого брата ОСОБА_8

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

З матеріалів справи вбачається наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, яка на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 залишила посвідчений нотаріально заповіт, яким заповіла ОСОБА_4 усе належне їй майно на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося. При житті ОСОБА_7 на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_7 з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4 і на підставі зазначеної заяви відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7(а.с. а.с. 44-70)

ОСОБА_7 на час смерті знаходилася у шлюбі з ОСОБА_8, який є рідним братом позивача ОСОБА_6(а.с. а.с. 9-12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.

Суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_8 не було відомо про наявність заповіту і, виданого на підставі нього, свідоцтва про право на спадщину суперечить матеріалам справи.

Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що підставою до задоволення позову являється сам факт постійного проживання ОСОБА_8 на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_7 разом з нею, а також те, що він протягом шести місяців не заявив про відмову від спадщини, то вони не ґрунтуються на вимогах Закону.

Оскільки спірні правовідносини, всупереч твердженням апелянта, чітко врегульовані законом, суд правильно не застосував закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогію закону), на чому наполягав апелянт.

Таким чином, оскільки за життя ОСОБА_8, за своїм бажанням не реалізував своє право на обов'язкову частку у спадщині, відкритої після смерті його дружини та не оспорював ні заповіт, ні свідоцтво про право на спадщину, отримане відповідачем за його життя, районний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, як такі, що не мають правового підґрунтя і не спростовують встановлених судом фактів і висновків районного суду.

Оскільки, суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін згідно ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: С.В. Лівінський

Судді: Т.П. Колбіна

М.В. Моцний