СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2013 року Справа № 5002-35/2575-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дмитрієва В.Є.,
суддів Черткової І.В.,
Балюкової К.Г.,
за участю представників сторін:
позивача: Пількевич В.В., довіреність від 22.03.2013 №14-60 (Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України");
відповідача: Брагін О.В., довіреність від 31.05.2013 №11/133 (Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз");
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Шевчук Н.Г., судді: Лагутіна Н.М., Толпиго В.І.) від 17 липня 2013 року у справі № 5002-35/2575-2012
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ 1, 01001)
до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, 95000)
про стягнення 97900688,96 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2013 року у справі № 5002-35/2575-2012 частково задоволено позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 97900688,96 грн.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 4167643,22 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені відмовлено. В частині вимог про стягнення заборгованості по оплаті за природний газ, інфляційних та 3% річних провадження у справі припинено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 891648,62 грн. Прийняти нове рішення у зазначеній частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 891648,62 грн. задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права, зокрема, порушив приписи ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.224,258,549-551 Цивільного кодексу України та норми процесуального права - ст.ст. 43,83 Господарського процесуального кодексу України, а також виніс оскаржуване рішення без дослідження всіх істотних обставин справи, а тому в частині відмови у задоволенні пені у розмірі 891648,62 грн. рішення постановлено незаконно та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 08.08.2013 апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 18.10.2013 склад колегія суддів з розгляду даної скарги змінений та визначений наступним чином: головуючий суддя Дмитрієв В.Є., судді: Черткова І.В., Балюкова К.Г.
У судовому засіданні 14.11.2013 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Представник відповідача заперечував проти доводів скаржника. Вважає, що пеня не підлягає стягненню у повному обсязі.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
24 лютого 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (покупець) укладений договір №14/381/11, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця природний газ для забезпечення виробничо-технологічних витрат при транспортуванні магістральними трубопроводами, зберіганні природного газу та для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець - приймати і оплачувати газ на умовах цього договору (т. 1 а.с. 8-16).
Строк дії договору в редакції додаткової угоди №5 встановлений в частині поставки газу з 01.01.2011 до 31.12.2012 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформляється актом приймання-передачі газу, які уповноважені представники сторін складають та підписують до десятого числа місяця, наступного за місяцем поставки (п. 3.4, 3.5 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем на рахунок постачальника протягом місяця, в якому цей газ був поставлений. Остаточний розрахунок за фактично отриманий газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі газу до 25-го числа наступного за звітним місяця.
За приписами п. 6.2 договору за порушення строку остаточного розрахунку, визначеного у пункті 5.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 8 відсотків суми простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку встановленого розрахунку за звітний місяць.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу №1 від 31.01.2011, №2 від 28.02.211, №3 від 31.03.2013, №4 від 30.04.2011, бн (№5) від 31.07.2011, №6 від 31.08.2011 №7 від 30.09.2011, б/н (№8) від 31.12.2011, б/н (№9) від 29.02.2012 позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 95662976,96грн. (т. 1 а.с. 17-25).
Відповідач оплатив товар частково та з порушенням встановлених договором строків оплати.
Заборгованість по оплаті становить 89086917,64грн. На зазначену суму заборгованості позивачем нараховані за період прострочення оплати по 27.07.2012 суми інфляційного збільшення боргу 1715755,11грн , 3% річних у розмірі 2038724,37грн, пені у розмірі 50592191,84грн.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, 14.11.2012 між сторонами укладена додаткова угода №9 від до договору №14/381/11 від 24.02.2011, в якій позивач та відповідач підтвердили заборгованість останнього у сумі 89086917,64грн. та врегулювали порядок оплати заборгованості по договору в частині основного боргу у розмірі 89086917,64грн, інфляційного збільшення боргу 725841,24грн та 3% річних у розмірі 2038724,37грн (т. 1 а.с. 134).
Зазначеною угодою сторонами узгоджений строк та порядок погашення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних та відшкодуванню судового збору у сумі 64380,00грн, сплаченого позивачем за подання позову, що розглядається у даній справі, встановлений Графік платежів.
Так, перший платіж відповідно до пункту 7 додаткової угоди покупець зобов'язаний здійснити не пізніше 31.10.2014.
Сторони продовжили строк дії договору №14/381/11 від 24.02.2011 в частині здійснення розрахунків до 31.12.2021.
Таким чином, додатковою угодою №9 від 14.11.212 сторонами змінені строки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт укладання додаткової угоди під час розгляду справи у суді першої інстанції є підставою для припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до положень п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі заявник заперечує проти відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 891648,62 грн. пені.
Скаргу мотивує посиланням на приписи п.6 ст. 232 ГК України, ч.2 ст. 258 ЦК України та п.6.2 договору, а також вважає, що позивачем була правомірно нарахована пеня за період з 27.07.2011 по 25.08.2011 по поставці природного газу, яка відбулася у січні 2011 року, за період з 27.07.2011 по 25.09.2011 по поставці природного газу, яка відбулася у лютому 2011 року, за період з 27.07.2011 по 25.10.2011 по поставці природного газу, яка відбулася у березні 2011 року, за період з 27.07.2011 по 25.11.2011 по поставці природного газу, яка відбулася у квітні 2011 року, з тих підстав, що зобов'язання існувало за рік до моменту звернення і строк позовної давності по стягненню неустойки за даний період не сплив.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Укладення додаткової угоди відносно позовних вимог про стягнення пені не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, яке існувало до укладення цієї додаткової угоди та передбачене умовами договору №14/381/11 від 24.02.2011.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5059291,84 грн. за прострочення оплати поставленого газу за період з 27.07.2011 по 27.02.2012 (розрахунок т.1, а.с. 26-28).
З розрахунком пені, наданим позивачем, суд першої інстанції не погодився з тих підстав, що позивачем не врахований строк позовної давності в один рік, передбачений п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Статтею 611 ЦК України та статтею 230 ГК України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відтак, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
За умовами п. 5.1 договору остаточний розрахунок за фактично отриманий газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі газу до 25-го числа місяця наступного за звітним відповідно до місячного акту приймання-передачі газу.
Зі змісту цього пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту приймання-передачі окремо, і, як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом окремо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі №17/034-11.
Враховуючи викладене, вбачається, що строк позовної давності щодо стягнення пені за актом №1 від 31.01.2011 (строк оплати до 25.02.2011) сплинув 25.02.2012; за актом №2 від 28.02.2011 від 28.02.2011 (строк оплати до 25.03.2011) сплинув 25.03.2012; за актом №3 від 31.03.2011 (строк оплати до 25.04.2011) сплинув 25.04.2012; за актом №4 від 30.04.2011 (строк оплати до 25.05.2011) сплинув 25.05.2012
З огляду на те, що позов поданий позивачем до суду першої інстанції 27.07.2012 (відповідно до поштового штемпелю на конверті), позовні вимоги в частині стягнення пені за актами приймання-передачі природного газу №№1, 2, 3, 4 на суму 891648,62 грн. заявлені за межами строків позовної давності та задоволенню не підлягають.
Судова колегія погоджується з контррозрахунком пені, наведеним відповідачем (т.1, а.с.61), в якому вірно застосовані вищенаведені норми чинного законодавства.
Отже, з відповідача підлягає стягненню 4 167 643,22 грн. пені.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав правильним стягнення пені за шість місяців, визначених ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, та в межах передбаченого п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності.
Судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги стосовно порядку нарахування пені та строків її позовної давності засновані на власному тлумаченні позивачем норм чинного законодавства та не містять доказів, які б спростовували висновки, викладені в оскарженому рішенні.
Відповідно до статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія зазначає, що всім доказам, що маються у матеріалах справи, судом першої інстанції надана належна оцінка; яких-небудь нових доказів та документів, що спростовують доводи місцевого господарського суду, які викладені в оскарженому рішенні, суду апеляційної інстанції позивачем не надано.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є повністю обґрунтованим та прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Викладені в рішенні суду першої інстанції висновки відповідають обставинам справи; інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду немає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2013 року у справі № 5002-35/2575-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв
Судді І.В. Черткова
К.Г. Балюкова
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
2. Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)