ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2013 Справа № 905/6467/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мальцева М.Ю., при помічнику судді Лізенко Г.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Маріупольського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в Донецькій області, м. Маріуполь

до відповідача: Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, м. Маріуполь

про стягнення 22236,00 грн.

Суддя Мальцев М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Мілютін Д.О., за довіреністю №30-07/13-юр/Мр-2 від 30.07.2013

від відповідача: Пічахчі Л.Н., зам. директора (наказ №29/к від 06.02.2008)

Радченко Е.А., гол. бухгалтер (наказ №280 від 22.09.2000)

У судовому засіданні 10.10.2013 р. було оголошено перерву до 07.11.2013р. для надання сторонами додаткових документів

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Маріупольський міжрайонний відділ Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в Донецькій області, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, м. Маріуполь про стягнення 22236,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору №1332/Мр від 01.01.2013р. на фізичну охорону об'єктів Державною службою охорони при МВС України з додатками, невиконання відповідачем умов договору.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Донецької області від 20.09.2013р. справу передано на повторний автоматичний розподіл після чого справу було передано на розгляд судді Мальцева М.Ю.

10.10.2013р. позивач надав заяву №08-10/13-юр/1332/Мр від 08.10.2013р., якою зазначив, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором за період з липня по вересень 2013р.

07.11.2013р. відповідач надав заяву №1016 від 06.11.2013р., якою зазначив, що ним було здійснено оплату за надані послуги позивачем у липні 2013р. на суму 7412,00 грн., в підтвердження чого надав копію платіжного доручення №1129 від 21.10.2013р.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01.01.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1332/Мр на фізичну охорону об'єктів Державною службою охорони при МВС України (надалі Договір), відповідно до умов якого Виконавець (позивач), починаючи з « 01» січня 2013р., приймає під охорону відокремлені приміщення (будівлі, споруди), внесені до Дислокації (додаток №1 до Договору) і позначені на План-схемі (додаток №5 до Договору), надалі - «Об'єкт» («Об'єкти»), а Замовник (відповідач) зобов'язується виконати правила майнової безпеки і приписи Виконавця щодо технічного укріплення «Об'єкта» та здійснювати оплату замовлених послуг у порядку, визначеному цим Договором (п.1.1 Договору).

Договір №1332/Мр від 01.01.2013р. за своєю правовою природою є договором по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.3.1 Договору, ціна Договору (види послуг охорони, їх вартість) визначено і узгоджено Сторонами Дислокацією (додаток №1 до Договору) та Протоколом узгодження вартості (додаток №2 до Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, оплата замовлених послуг здійснюється Замовником шляхом щомісячних виплат сум, вказаних у Дислокації (додаток №1 до Договору) і пункту 3.1 цього Договору. Зобов'язання Замовника здійснювати оплату послуг Виконавця не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунків, актів виконаних робіт тощо.

Платежі Замовник зобов'язаний здійснити впродовж десяти банківських днів після закінчення місяця, в якому були надані послуги, згідно акту виконаних робіт (послуг) (п.3.4 Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт надання позивачем послуг відповідачем не спростовується.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Внаслідок несвоєчасної оплати послуг з боку відповідача виник борг у сумі 22236,00 грн. за надані позивачем послуги за період з липня по вересень 2013р.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В процесі розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 7412,00 грн. за надані позивачем послуги у липні 2013р., про що свідчить платіжне доручення №1129 від 21.10.2013р.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що спір між сторонами в цій частині є врегульованим, а тому провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі 14824,00 грн. за надані позивачем послуги у серпні та вересні 2013р., в зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

Факт заборгованості відповідача в сумі 14824,00 грн. підтверджено матеріалами справи, тому вимоги позивача в цій сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11 - 16, 202, 509, 526, 530, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193 Господарського кодексу України та керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в Донецькій області, м. Маріуполь до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, м. Маріуполь про стягнення 22236,00 грн. задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7412,00 грн.

Стягнути з Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів №2 Донецької обласної ради, м. Маріуполь (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Азовстальська,150, код ЄДРПОУ 21969797) на користь Маріупольського міжрайонного відділу Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в Донецькій області, м. Маріуполь (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Італійська,84, код ЄДРПОУ 37885304): 14824,00 грн. - основного боргу, 1720,50 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 07.11.2013 р.

Повне рішення складено 12.11.2013 р.

Суддя М.Ю. Мальцев

Надруковано 3 примірника:

1 - позивачу;

1- відповідачу;

1- у справу

Вик.Лізенко Г.В.