ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
ПОСТАНОВА
"06" червня 2006 р. Справа № 6/134
06 червня 2006р., 10 годин 15 хв., м. Чернігів справа №6/134
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Блохіної Ж.В.
при секретарі Сороці Я.Є.,
за участю представників
позивача: Остренська І.Г., довіреність №228/9/10-005 від 05.06.2006р.,
представник відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
позов Державної податкової інспекції у Носівському районі,
м. Носівка, вул. Центральна, 20
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 850,36 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Носівському районі подано позов про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 850,36 грн. податкового боргу по податку на додану вартість, який виник станом на 18.04.2006р.
Відповідач у судовому засіданні та у запереченні стосовно позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він під час знаходження на лікуванні не займався підприємницькою діяльністю, про що подав заяву до ДПІ у Носівському районі. На думку відповідача, оскільки ним була подана до податкового органу заява про не здійснення підприємницької діяльності, він не повинен подавати декларації з ПДВ під час лікування, а тому штрафні санкції застосовані безпідставно.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Носівською райдержадміністрацією 21.05.2003р.
Відповідно до ст.4, п.3 ст. 9 Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про систему оподаткування” платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків та зборів (обов'язкові платежі) у встановлені законодавством строки.
Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування” платник податків несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та дотримання вимог чинного законодавства.
Станом на 18.04.2006р. відповідач має податковий борг по податку на додану вартість в сумі 850,36 грн., в тому числі 850 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 0,36 грн. пені.
Податковий борг відповідача підтверджується наступним.
Позивачем в присутності підприємця ОСОБА_1 був складений акт НОМЕР_1від 20.01.2005р. про несвоєчасне подання відповідачем податкової декларації з ПДВ, чим порушено абзац “а” п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: податкові декларації за лютий, березень, квітень, травень, червень 2004 року фактично були подані відповідачем 19.08.2004р.
Даний факт не заперечується відповідачем.
На підставі акту перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061701/0 від 20.01.2005р., яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 850 грн., в тому числі 850 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем 21.01.2005р. та ним не оскаржено у встановленому Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” порядку.
Крім того відповідачу було нараховано пеню в сумі 0,36 грн.
Податковий борг по ПДВ також підтверджується довідкою про наявність заборгованості та виписками з особового рахунку відповідача -платника податків.
Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява була подана у зазначений строк.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.
Нараховану суму податкового зобов'язання відповідач не оскаржив, таким чином вона є узгодженою.
Відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону у випадках адміністративного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання в строки передбачені п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, отже вона у відповідності з п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є сумою податкового боргу платника податків. Отже, податковий борг - це в будь-якому випадку узгоджене податкове зобов'язання, яке не сплачене у встановлений строк.
Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2001р. ДПІ у м. Чернігові на узгоджену суму податкового зобов'язання були направлені перша податкова вимога №1/24 від 14.03.2005р. та друга податкова вимога №2/137 від 07.10.2005р., які отримані відповідачем та залишені ним без задоволення.
Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2001р., активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Твердження відповідача, що він не повинен був подавати декларації з ПДВ під час проходження лікування, оскільки ним подано заяву до податкового органу про те, що він не буде займатися підприємницькою діяльністю, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.15.4.1. п.15.4 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, визначені пунктом 5.2 статті 5, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:
- перебував за межами України;
- перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
- перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
- мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;
- був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.
Штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з нормами цього пункту.
Таким чином законодавством України не передбачено продовження граничних строків для подання податкової декларації за такої підстави, як подання платником податків заяви про не зайняття ним підприємницькою діяльністю або перебування на лікуванні.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 850,36 грн.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) до державного бюджету Носівського району (р/р 31111029600361 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код отримувача 21405534) 850,36 грн. податкового боргу.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
4. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Ж.В.Блохіна