АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22-ц/774/2161/13

Справа № 2-799/11 Головуючий у 1-й інстанції - Чередниченко В.Є.

Категорія - 46 Доповідач - Петренко І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3, про поділ спільного сумісного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2011 року позивачка звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що з 11 червня 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. В період перебування у шлюбі у спільну сумісну власність було набуте наступне майно: 1/2 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, спальний гарнітур, телевізор, комп'ютер, електрочайник, стіл журнальний, цифровий фотоапарат, DVD-плеєр, гардини в кількості 4 штук, люстри в кількості 5 штук, електроприлад для виготовлення м'ясних страв, всього на загальну суму - 162150 грн. У зв'язку з наявністю спору про поділ спільного майна, позивачка, згідно уточнених позовних вимог, просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 з покладенням на нього обов'язку сплатити грошову компенсацію ОСОБА_2 в розмірі вартості ? частки від ? частини зазначеної квартири у розмірі 79338,25 грн.; поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності та виділити ОСОБА_1 електроприлад для виготовлення м'ясних страв - 900 грн., спальний гарнітур - 7000 грн., телевізор - 3000 грн., комп'ютер - 2500 грн., електрочайник - 350 грн., цифровий фотоапарат - 1500 грн., DVD-програвач - 300 грн., дві гардини - 2000 грн., п'ять люстр -1500 грн., на загальну суму 19050 грн., а також виділити ОСОБА_2 журнальний столик - 900 грн., дві гардини - 2000 грн., на загальну суму 2900 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в рахунок вирівнювання часток у праві спільної сумісної власності грошову компенсацію у розмірі 8075 грн., витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1000 грн. та витрати на сплату судового збору і ІТЗ (а.с. 117-118).

У липні 2011 року відповідач ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до позивачки, посилаючись на те, що під час шлюбу у спільну сумісну власність було придбано наступне майно: набір меблів (шафа для одягу, книжкова шафа, комп'ютерний стіл), мікрохвильову піч, стіл журнальний, фотоапарат, телевізор, кухонний комбайн «Мулінекс», гараж Д-47 в ГК «Автолюбитель - 2», телевізор, спальний гарнітур, комп'ютер, електрочайник , гардини в кількості 4 штук, люстри в кількості 5 штук, DVD-плеєр, електроприлад для виготовлення м'ясних страв, а всього на загальну суму 45250 грн. Крім того, 28 лютого 2008 року ОСОБА_2 набула у власність у власність 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_5 у м. Дніпропетровської області, яку продала за 64842 грн. На підставі цього ОСОБА_1, згідно уточнених позовних вимог, просив суд поділити майно та грошові кошти, що є об'єктом а сумісної власності, та виділити ОСОБА_2 мікрохвильову піч - 900 грн., стіл журнальний - 900 грн.. фотоапарат - 1500 грн., телевізор - 800 грн., кухонний комбайн «Мулінекс» - 600 грн.. гараж - 20000 грн., телевізор - 3000 грн., комп'ютер - 2500 грн., електрочайник - 350 грн., 2 гардини - 2000 грн., 2 люстри - 600 грн., DVD-програвач - 300 грн., електроприлад для виготовлення м'ясних страв - 900 грн., набір меблів - 1000 грн., а ОСОБА_1 виділити спальний гарнітур - 7000 грн., три люстри - 900 грн., 2 гардини - 2000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію ? частки вартості майна, грошових коштів у сумі 45146 грн. та судові витрати (а.с. 69 - 72).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2011 року позовні вимоги задоволені частково; вирішено розділити спільне сумісне майно подружжя, виділивши ОСОБА_2 журнальний столик - 900 грн., електрочайник - 350 грн., гардини в кількості 2 штук загальною вартістю 2000 грн., DVD-плеєр вартістю 300,0 грн., електроприлад для виготовлення м'ясних страв вартістю 900,0 грн., телевізор фірми «SAMSUNG» вартістю 3000 грн., комп'ютер (системний блок та монітор) вартістю 2500 грн. та виділивши ОСОБА_1 спальний гарнітур вартістю 7000 грн., люстри в кількості 5 штук загальною вартістю 1500,0 грн., гардини в кількості 2 штук загальною вартістю 2000 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в м. Павлограді Дніпропетровської області, вартістю 158676,5 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на майно у розмірі 79613,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат по оплаті судової експертизи - 1000 грн.

Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2011 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про часткове скасування оскарженого рішення в частині поділу квартири АДРЕСА_1 та стягнення з нього грошової компенсації в розмірі 79613 грн , стягнення витрат на проведення судової експертизи та просить змінити рішення в частині відмови в стягненні з ОСОБА_2 грошової компенсації в розмірі 32421 грн. за половину вартості 1\3 частини домоволодіння АДРЕСА_5 в м. Павлограді. В решті просить рішення залишити без змін.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково . Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2011 року в частині виділення ОСОБА_1 люстр в кількості 5 штук , загальною вартістю 1500 грн. , визнання за ОСОБА_1 права власності на 1.2 частину АДРЕСА_1 вартістю 158676,5 грн. , стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на майно у розмірі 79613 грн. 25 коп. , стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат по оплаті судової експертизи 1000 грн. ; додаткове рішення того ж суду від 11 листопада 2011 року - скасовано та ухвалено нове рішення , яким в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено ОСОБА_2 люстру у кількості 1 шт. вартістю 300 грн , а ОСОБА_1 виділено 4 люстри загальною вартістю 1200 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсація різниці у розмірах рівних часток при розділі рухомого майна - 25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відмовлено.

В решті - рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2012 року скасовано , а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково , рішення суду першої інстанції - частково скасувати та ухвалити в даній частині нове рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, що 11 липня 2005 року сторони зареєстрували шлюб, що стверджується копією відповідного свідоцтва на а.с. 11; спільних дітей сторони не мають.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2011 року шлюб сторін розірвано (а.с. 116).

Під час перебування у шлюбі та за спільні кошти сторонами придбано наступне рухоме майно: журнальний столик вартістю 900 грн., спальний гарнітур вартістю 7000 грн., телевізор «SAMSUNG» - 3000 грн., комп'ютер (системний блоку та монітор) - 2500 грн., електрочайник вартістю 350 грн., гардини у кількості 4 штуки загальною вартістю 4000 грн., люстри в кількості 5 штук загальною вартістю 1500 грн., DVD-плеєр - вартістю 300 грн., електроприлад для виготовлення м'ясних страв вартістю 900 грн. (а.с.38-74).

Факт придбання даного майна у спільну сумісну власність та його вартість визнаються сторонами.

Також місцевим судом встановлено, що мікрохвильова піч «LG», телевізор «Tohiba» та кухонний комбайн «Мулінекс» належать позивачці на праві приватної власності, оскільки були подаровані особисто їй у 2005 році, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5

Судом не визнано спільною сумісною власністю подружжя набір меблів (шафа для одягу, книжкова шафа, комп'ютерний стіл) загальною вартістю 1000 грн., оскільки дане майно придбано до укладення шлюбу 20 травня 2005 року, що підтверджується відповідним чеком на а.с. 68, та цифровий фотоапарат «SONY» вартістю 1500 грн., оскільки доказів його придбання сторонами по справі та його наявності у сторін суду не надано.

Встановлено, що гараж Д-47 в ГК «Автолюбитель - 2» не є спільним майном подружжя, оскільки доказів його придбання позивачкою або відповідачем під час шлюбу суду не надано, відповідно довідки голови гаражного кооперативу «Автолюбитель-2», даний гараж перебуває у володінні ОСОБА_6, який не є стороною у даній справі (а.с.80).

В даній частині спір вирішено судом першої інстанції і сторонами не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність часткового скасування оскаржуваного рішення в частині поділу квартири АДРЕСА_1 та безпідставне стягнення з нього грошової компенсації в розмірі 79613 грн - підлягають задоволенню.

Так, судом встановлено, що 01 серпня 2005 року у письмовій нотаріальній формі укладено договір купівлі-продажу чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, згідно якого власниками квартири у рівних частках є відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 та його дочка від попереднього шлюбу ОСОБА_3 (а.с. 8 - 10).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18 жовтня 2011 року ринкова вартість даної квартири, станом на 17 жовтня 2011 року, становить 317353 грн. (а.с. 89 -107).

Сторони, під час перебування у шлюбі, проживали у зазначеній квартирі, що підтверджується відповідною довідкою на а.с. 6 та визнається сторонами.

У відповідності до положень ст. 60 СК України майно , набуте за час шлюбу , належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до положень ст. 70 СК України у разі поділу майна , що є спільною сумісною власністю подружжя , частки майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року роз»яснено , що вирішуючи питання про поділ майна , що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя , зокрема неподільної речі , суди мають застосовувати положення ч.ч. 4,5 ст. 71 СК України щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компе6нсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди , присудження грошової компенсації може мати місце з підстав , передбачених ст. 365 ЦК України , за умови звернення подружжя ( одного з них ) до суду з таким позовом ( ст. 11 ЦК України ) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної суми.

Якщо ж жоден із подружжя не вчинив таких дій , а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно їх часток , суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином , при не внесенні на депозитний рахунок суду грошової суми компенсації відповідачем за головним позовом та з урахуванням категоричної відмови ОСОБА_1 від вчинення таких дій , задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі не можливо , але можливо було визнати за нею право на ідеальну частину неподільного майна - квартири , що являється спільною сумісною власністю подружжя.

Однак , як вбачається з тексту рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2012 року , яке залишено без змін ухвалою колегій суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2013 року ( т. 2 ар. сп.4-8, 9-10) за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 вже визнано право власності по 1\4 частині АДРЕСА_1 за кожним.

Виходячи з вище наведеного підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності за ОСОБА_1 на 1\2 частину АДРЕСА_1 та стягнення з нього компенсації чи визнання права власності за сторонами на ідеальні частки вищевказаного майна не має на даний час розгляду даної справи , в зв»язку з чим частковому задоволенню підлягає апеляційна скарга ОСОБА_1

Решта доводів , приведених в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права, та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,309, 313-315 ЦПК України , колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності за ОСОБА_1 на 1\2 частину АДРЕСА_1 та стягнення з нього компенсації та в цій частині позовних вимог - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку.

Судді