№ справи:110/3512/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Шевченко О.В.

№ провадження:22-ц/190/6894/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В.

суддів:Дралла І.Г. Іващенко В.В.

при секретарі:Краснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на заочне рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №SIXRRC27660033 від 26.08.2011 року в сумі 31 133,78 грн. та судових витрат.

Вимоги мотивовані тим, що 26.08.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір №SIXRRC27660033 на суму7 537,96 грн. зі сплатою 0,12% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 25.08.2012 року. Відповідач в порушення умов договору та «Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» зобов'язання належним чином не виконав. Станом на 05.08.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 31 133,78 грн., яка складається: з заборгованості за кредитом - 7 537,96 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 8,54 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 1809,12 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 19 819,41 грн.; а також штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) - 1 458,75 грн.

Заочним рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SIXRRC27660033 від 26.08.2011 року, яка станом на 05.08.2013 року складає 9 355, 62 грн., складається: заборгованість за кредитом - 7 537,96 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 8,54 грн., заборгованість по комісії - 1 809,12 грн.; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати 93,40 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. просить змінити рішення суду, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам. Безпідставно відмовив у стягненні неустойки (пені) та штрафу. Висновок суду про те, що застосування штрафних санкцій за порушення строків повернення кредиту не було узгоджено сторонами, суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи. Відповідач ознайомлений з умовами Кредитного договору в повному обсязі, підтвердив свою згоду підписом, що є належним та допустимим доказом у справі, який належним чином не досліджений судом. Крім того, факт прийняття відповідачем умов Кредитного договору також підтверджується періодичними виплатами по кредитному договору.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.08.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №SIXRRC27660033, у формі заяви позичальника, узгодженої підписами сторін. За умовами договору банк надає позичальнику строковий кредит 7 537,96 грн. на строк 24 місяці з 26.08.2011 року по 25.08.2013 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків - 0,01 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 113,07 грн., єдино разової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії.

Згідно зі ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові розміром та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлені договором строк. Виходячи з цих положень закону, у разі неповернення боржником грошей у встановлений строк кредитор має право на застосування штрафних санкцій лише в обсязі, передбаченому договором або законом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором станом на 05.08.2013 року утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом - 7 537,96 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 8,54 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 1809,12 грн., а всього у розмірі 9 355,62 грн.

Рішення суду в частині стягнення з боржника цієї суми сторонами не оспорюється.

Відмовляючи у стягненні пені та штрафів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що умови щодо обсягу штрафних санкцій сторонами не узгоджені, оскільки, не передбачені у заяві позичальника від 26.08.2011р. Колегія погоджується з цим висновком, як таким, що відповідає зібраним по справі доказам та вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 59, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками (ч. 1 ст. 11 Закону). Договір про надання споживчого кредиту укладається в письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення, що один з оригіналів договору переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, інші вартісні елементи кредиту, що не передбачені договором. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, він не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. Кредитодавцю забороняється вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту.

Посилання апелянта на перед кінцевий абзац заяви боржника де зазначено, що розроблені Банком Умови, Правила та Тарифи є складовою кредитно-заставного договору, не може бути доказом узгодження сторонами обсягу штрафних санкцій, оскільки наданий банком до справи зразок цих умов не підписаний боржником, як стороною в договорі, тому його приналежність до договору саме у такій редакції не доведена. До того ж, у заяві немає застереження, що боржник ознайомлений з цими умовами та погоджується з ними. По справі не доведено даних про одержання боржником зазначених Умов, як додатку до договору.

Колегія не може погодитися із доводом апеляційної скарги про те, що дії відповідача з погашення кредиту протягом кількох місяців свідчать про його погодження зі всіма умовами надання кредиту. Розмір щомісячних виплат, процентів за користування кредитом та комісії передбачені у заяві боржника. Тому виконання цих умов не може бути доказом його погодження додатковими умовами, викладеними в окремих документах, не підписаних сторонами.

З огляду на таке, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, апеляційна скарга не містіть правових підстав для скасування або зміни рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни відхилити, заочне рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: