ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2013 року Справа № 904/4883/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,
за участю представників: позивача - Станішевського І.С.
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення 1277968,24 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 1277968,24 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафних санкцій, нарахованих відповідачеві за неналежне виконання ним умов укладеного договору №01/12БО-33 від 25.01.2012 року про закупівлю природного газу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 132776,04 грн. 3% річних, 274946,68 грн. збитків від інфляції, 132776,04 грн. пені, 3595,61 грн. штрафу, судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2013 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 398327,77 грн. пені та 355966,20 грн. штрафу, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення зазначеної суми пені та штрафу.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2012 року між сторонами у справі був укладений договір №01/12БО-33 на купівлю-продаж природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ в обсягах, за ціною та на умовах, передбачених даним договором.
Як правильно було встановлено місцевим господарським судом при розгляді справи, на виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено відповідачеві природний газ в обсязі 42443,851 тис. куб. м на загальну суму 167716529,99 грн. за період з січня по липень 2012 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу.
Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманий ним природний газ виконав з простроченням строків, передбачених сторонами умовами укладеного договору, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачеві 1277968,24 грн. інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті ним за поставлений природний газ, місцевий господарський суд, зробивши правильний розрахунок суми інфляційних втрат, правильно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості в сумі 103710,73 грн. та 274946,68 грн. інфляційних втрат, відмовивши в решті частині стягнення інфляційних за необгрунтованістю їх нарахування.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.7.3 укладеного між сторонами у справі договору, у разі невиконання покупцем умов п.4.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір пені до 25% від заявленої позивачем до стягнення суми та штрафу - до 1% від заявленої суми, стягнувши з відповідача на користь позивача 132776,04 грн. пені, 3595,61 грн. 7% штрафу.
Проте, з вказаними висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Оскаржувані судові рішення за своїм змістом цим вимогам не відповідають.
Так, в порушення зазначених вимог закону місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не зазначив обгрунтованих доводів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваних суми пені та 7% штрафу до 25% та 1% відповідно від їх заявленої суми та не виклав доводи на підставі яких відхилив докази відповідача.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, на вказані порушення уваги не звернув та належної правової оцінки даним обставинам справи не дав, що визнати законним та обгрунтованим не можна.
За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягають скасуванню в частині зменшення розміру стягуваної суми пені та 7% штрафу до 25% та 1% відповідно від їх заявленої суми з направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2013 року в частині зменшення розміру стягуваної суми пені та 7% штрафу до 25% та 1% відповідно від їх заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача 132776,04 грн. пені та 3595,61 грн. штрафу і в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суддів.
В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року в цілому залишити без змін.
Головуючий, суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій