У х в а л а

іменем україни

10 жовтня 2013 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що наймачем вказаної квартири був її батько - ОСОБА_5, за згодою якого у квартирі були зареєстровані відповідачі, які є його онуками. Після смерті ОСОБА_5, на підставі рішення виконавчого комітету Керченської міської ради від 17 травня 2002 року, особовий рахунок на квартиру був переоформлений на ОСОБА_1 Відповідачі залишились бути зареєстрованими у квартирі, проте фактично проживали за адресою проживання своєї матері, сестри позивача - ОСОБА_6, яка виїхала зі спірної квартири у 1985 році. Вказувала, що оскільки вона, як новий наймач квартири, згоди на проживання відповідачів не надавала, вони не є членами її сім'ї, тому не мають права на користування жилим приміщенням. Відповідачі у добровільному порядку не бажають виселитись з квартири, у зв'язку з чим виникають конфліктні ситуації. На підставі ст. 99 ЖК Української РСР просила позов задовольнити.

У лютому 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом, у якому просили вселити їх у квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідачів надати їм ключі від вказаної квартири. Свої вимоги обґрунтували тим, що зареєстровані у квартирі з моменту народження як члени сім'ї наймача - їх діда ОСОБА_5, набули права самостійного користування житлом, якого не втрачали. Вказували, що 15 червня 2006 року ОСОБА_3 за вироком суду був засуджений до позбавлення волі строком на 7 років, після відбування покарання у січні 2013 року ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_4 не пустили його до квартири, замінили замки, чинять перешкоди у користуванні житлом, у зв'язку з чим він був вимушений звертатись до правоохоронних органів. З цих же причин не має можливості користуватись житлом ОСОБА_2, оскільки періодично, на декілька місяців виїжджає на заробітки до Російської Федерації.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2013 року, у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Вселено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ключі від вхідної двері вказаної квартири. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко