Головуючий суду 1 інстанції - Колтун В.А.

Доповідач - Масенко Д.Є.

Справа № 2-о-547/12

Провадження № 22ц/782/4565/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді - Масенко Д.Є.,

суддів - Гаврилюк В.К., Коротенко Є.В.,

при секретарі - Щуровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 13 листопада 2012 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією родиною, -

встановила:

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся з заявою, яку в подальшому уточнив та просив: встановити факт, що він проживав з ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю з серпня 1991 року до моменту відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та вів з нею спільне господарство.

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що з 1992 року він проживав однією сім'єю з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, вів з нею спільне господарство, але через похилий вік, здійснити перереєстрацію свого місця проживання не зміг за станом свого здоров'я. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_4 залишилися спадщина у складі житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, яку прийняв ОСОБА_3, відповідно до ст. ст. 1264, 1268 ЦК України, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. На даний час у зв'язку із наміром отримати свідоцтво про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4, заявник звернувся до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але йому було рекомендовано у судовому порядку встановити факт сумісного проживання зі ОСОБА_4 однією сім'єю з 1992 року до часу відкриття спадщини.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 13 листопада 2012 року заяву ОСОБА_3 було задоволено, встановлено факт, що ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю не менш п'яти років до моменту відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1, з серпня 1991 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою та пославшись на його незаконність та необґрунтованість, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Наведені вимоги закону судом виконані у повному обсязі не були.

Задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 256 ЦПК України, ст. 1220, 1221, 1268 ЦК України та з показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили, що ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю не менш п'яти років до моменту відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1, з серпня 1991 року, проте з таким висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Виходячи зі змісту заяви та матеріалів справи, судова колегія вважає, що з питань, які розглядалися по даній заяві в порядку окремого провадження виник спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки встановлення факту проживання ОСОБА_3 з померлою ОСОБА_4 однією сім'єю пов'язане з правом заявника на прийняття спадщини. Крім того, право спадкування оспорюють зацікавленою особою ОСОБА_2, яка подала заяву про прийняття спадщини (а.с.14).

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність встановлених процесуальним законом підстав для розгляду заяви в порядку окремого провадження та її задоволення, оскільки вищезазначені обставини свідчать про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд в порядку окремого провадження та є підставою залишити заяву без розгляду з роз'ясненням заявнику права на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

З огляду на викладене рішення суду підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 13 листопада 2012 року - скасувати, заяву ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією родиною залишити без розгляду, роз'яснивши заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: