Справа № 115/6274/13-к
Провадження №1-кп/115/466/2013
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2013 р. м.Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Романюк Є.В.
прокурора - Бережного С.В.
потерпілого - ОСОБА_1
секретаря - Селегень О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки обвинувальний акт у кримінальному провадженні N 12013130350003123 від 16.10.2013 р. відносно
ОСОБА_2, 1956 р. квітня місяця 25 числа народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 Чувашської ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АРК, Сакський р-н, с. Михайлівка, вул. Лінійна 5, непрацюючого, середньої освіти, неодруженого, громадянина України, раніш не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 05.10.2013 р. близько 10-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні квартири N 25 будинку N 24 по вул. Леніна в м. Саки, де скориставшись тим, що ОСОБА_1 спала, таємно викрав ювелірну прикрасу у вигляді брошки із золота 583 проби, яка належить ОСОБА_1, після чого з місця злочину зник, та розпорядився викраденим на свій розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_1 збиток на суму 1000-00 грн.
У суді обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, не визнав та пояснив, що він восени 2013 р. співмешкав разом з ОСОБА_1 за адресою: АРК, АДРЕСА_1, та на початку жовтня 2013 р. він разом з ОСОБА_1 хотів здати у ломбард належну їй золоту брошку, але працівник ломбарду у цьому відмовив, після чого вони повернулися додому, а згодом, коли він вдень 05.10.2013 р., будучі напідпитку, знаходився вдома у ОСОБА_1 за адресою: АРК, АДРЕСА_1, де побачив, що її золота брошка лежить у кімнати, оскільки йому були потрібні гроші, не питаючи дозволу у ОСОБА_1, взяв цю брошку та у той же день продав брошку незнайомому чоловіку на Сакському ринку за 500-00 грн., пояснивши при цьому, що ця брошка належить йому особисто, після чого отримані гроші витратив на власні потреби, про усі ці події він ОСОБА_1 не повідомляв.
Вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), підтверджується встановленими судом обставинами, а саме:
показаннями потерпілої ОСОБА_1 про те, що вона восени 2013 р. співмешкала разом з ОСОБА_2 за адресою: АРК, АДРЕСА_1, та на початку жовтня 2013 р. вона разом з ОСОБА_2 хотіла здати у ломбард належну їй золоту брошку, але працівник ломбарду ним у цьому відмовив, після чого вони повернулися додому, а згодом, коли вдень 05.10.2013 р. вона знаходилася у себе вдома за адресою: АРК, АДРЕСА_1, та займалася похоронами своєї померлої матері, то побачила у ОСОБА_2 певну суму грошей, на що ОСОБА_2, який останній час не працював, пояснив їй, що взяв ці гроші в борг у свого родича, а через нетривалий час виявила, що з квартири зникла її золота брошка, у зв'язку з чим звернулася з заявою у міліцію, згодом працівники міліції видали їй золоту брошку та повідомили, що брошка була викрадена і перепродана ОСОБА_2; шкоду їй відшкодовано у повному обсязі;
показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що на початку жовтня 2013 р. до неї в ломбард по вул. Радянська 2б у м. Саки, де вона працює оцінщиком, звернувся літній чоловік (як їй стало відомо згодом — ОСОБА_2О.), який хотів продати у ломбард золоту брошку, але вона в цьому ОСОБА_2 відмовила, оскільки це не передбачено правилами ломбарду, а укладати договір залогу цієї ювелірної прикраси ОСОБА_2 відмовився, згодом від працівників міліції їй стало відомо про те, що ця золота брошка була краденою;
показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що на початку жовтня 2013 р., коли він знаходився на Сакському центральному ринку, де торгує значками та іншою атрибутикою, до нього звернувся літній чоловік (як йому стало відомо згодом — ОСОБА_2О.), який запропонував купити у нього золоту брошку, пояснивши при цьому, що йому дуже потрібні гроші, оскільки у нього хвора мати, ця брошка належить йому особисто, а ломбард відмовляється купити у нього цю прикрасу, тоді він погодився і взяв у залог у ОСОБА_2 цю брошку за 500-00 грн., а ОСОБА_2, отримавши гроші, пообіцяв через декілька днів викупити цю прикрасу, але після того більше не прийшов, а через деякий час працівники міліції повідомили йому про те, що ця золота брошка була раніше ОСОБА_6 викрадена, після чого він видав працівникам міліції цю прикрасу;
письмовими доказами по провадженню:
протоколом від 15.10.2013 р. прийняття заяви ОСОБА_1 про викрадення 05.10.2013 р. з її квартири за адресою: АРК, АДРЕСА_1, її золотої брошки (а.с. 6-7);
протоколом огляду предмета від 18.10.2013 р. - належної ОСОБА_1 золотої брошки (а.с. 30-32);
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2013 р., згідно якого ОСОБА_5 впізнав по фотознімку ОСОБА_2 як чоловіка, який у жовнті 2013 р. продав йому золоту брошку (а.с. 35-37);
протоколом від 29.09.2013 р. проведення слідчого експеримента, під час якого ОСОБА_2 на місці показав і розповів, як він вдень 05.10.2013 р. знаходився вдома у ОСОБА_1 за адресою: АРК, АДРЕСА_1, де, не питаючи дозволу у ОСОБА_1, забрав з кімнати належну їй золоту брошку (а.с. 55-62).
Показання обвинуваченого ОСОБА_2, який не визнав своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, суд розцінює як захист ним своїх інтересів з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими судом у сукупності доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_1, показаннями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також вищезазначеними письмовими доказами по провадженню, які узгоджуються між собою, та викривають ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що усі дії обвинуваченого ОСОБА_2, а саме — викрадення у відсутність ОСОБА_1 її особистого майна, перепродаж викраденого майна та витрачення грошей, отриманих від перепродажу викраденого на власні потреби, носили усвідомлений цілеспрямований послідовний характер та були спрямовані саме на таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_1
При визначенні виду і розміру покарання суд враховує ступінь і характер громадської небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься за ст. 185 ч. 1 КК України - до середньої тяжкості злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, у відповідності до ст. 66 КК України по провадженню є повне відшкодування завданої шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, у відповідності до ст. 67 КК України по провадженню є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
При визначенні покарання, приймаючи до уваги обставини скоєнного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання, думку державного обвинувача щодо міри покарання, враховуючи, що призначене судом покарання буде сприяти вихованню обвинуваченого та попередить скоєння ним нових злочинів, суд вважає можливим призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим, приймаючи до уваги, що раніш не судимий ОСОБА_2, який має похилий вік, відшкодував завдану потерпілій шкоду, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_1 щодо міри покарання, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання і згідно ст. 75 КК України вважає можливим звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цивільний позов по провадженню потерпілою ОСОБА_1 не заявлявся.
Процесуальних витрат по провадженню не має.
Речові докази по провадженню підлягають поверненню власнику.
На підстави викладенного, керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 392 КПК України, суд
з а с у д и в:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
В силу ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не скоїть іншого злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України суд зобов`язує засудженого ОСОБА_2:
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися на реєстрацію у кримінально-виконавчу інспекцію.
Речові докази: золоту брошку, що зберігається згідно розписки від 18.10.2013 р. у ОСОБА_1 - повернути власнику ОСОБА_1
Матеріали кримінального провадження зберігати при обвинувальному акті.
На вирок суду може бути подана апеляція у судову палату з кримінальних справ Апеляційного Суду АРК протягом 30 днів з момента проголошення, через Сакський міськрайонний суд.
Суддя Романюк Є.В