Справа № 170/356/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Матвійчук С.П.

Провадження № 22-ц/773/1569/13 Категорія: 51 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Дуткіній Ж.П.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Голошви В.Л., Корпача В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача приватного акціонерного товариства «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» на рішення Шацького районного суду Волинської області від 17 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 17 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Постановлено визнати звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України незаконним.

Змінити причину звільнення ОСОБА_1 з формулюванням причини звільнення із «звільнений з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України» на «звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України».

Зобов'язати приватне акціонерне товариство «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» внести зміни до запису № 13 в трудовій книжці ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 з п. 2 ст. 41 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з ініціативи працівника.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» в дохід держави 229,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що вищевказане рішення суду є необґрунтованим та суперечить фактичним обставинам справи. Вказує, що позивач неналежно виконував свої службові обов'язки, порушував вимоги нормативно-правових актів України. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача, кожен окремо, апеляційну скаргу підтримали з підстав, в ній зазначених.

Позивач, представник позивача заперечили апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що обставини, викладені в акті службового розслідування від 8 квітня 2013 року, якими обгрунтовувалося видання наказу про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України не знайшли свого підтвердження.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що згідно наказу № 5-к від 7 травня 2012 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу головним бухгалтером на ПрАТ «Шацьке РТП» за сумісництвом.

Відповідно до запису № 12 від 25 липня 2012 року в трудовій книжці позивача вбачається, що ОСОБА_1 переведений на основне місце роботи головним бухгалтером на підставі наказу № 20-к від 25 липня 2012 року.

24 грудня 2012 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами.

Згідно наказу № 37-к від 13 лютого 2013 року було призначено службове розслідування за фактом виявлених порушень головного бухгалтера та усунуто ОСОБА_1 від виконання обов'язків головного бухгалтера до завершення перевірки та прийняття рішення за результатом її проведення.

Наказом № 46 від 11 квітня 2013 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера ПрАТ «Шацьке РТП» на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Як передбачено п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, якщо обставинам справи, які стали підставою для звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

У акті службового розслідування від 8 квітня 2013 року зазначено, що комісія з проведення службового розслідування прийняла своє рішення, зокрема, відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 950 від 13 червня 2000 року. Однак, зазначена постанова затверджує порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Головний бухгалтер ПрАТ «Шацьке РТП» ОСОБА_1 не був на момент проведення службового розслідування такою особою, тому зазначений акт службового розслідування від 8 квітня 2013 року, а також його висновки, не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Крім того, висновки вищезазначеного акту службового розслідування від 8 квітня 2013 року грунтуються, зокрема також на припущеннях вини позивача. Зокрема, на 7 аркуші акту службового розслідування зазначено, що членами комісії встановлені, перевірені та зафіксовані порушення, до вчинення яких також міг бути, та/або був причетний ОСОБА_1, як то: безпідставне нарахування та виплата ОСОБА_1 колишньому директору ПрАТ «Шацьке РТП» ОСОБА_5 матеріальної допомоги та інших виплат у відсутності погоджень-рішень наглядової ради; безпідставне опечатування 18 січня 2013 року одного із службових приміщень та металевого сховища, заміна замків на окремих дверях; блокування роботи програмного забезпечення « 1-с бухгалтерія»; використання недійсної печатки ПрАТ «Шацьке РТП» при виготовленні, видачі та/або відправленні офіційних документів адресатам та зацікавленим особам; відмова від передачі матеріалів бухгалтерського обліку та документів внутрішнього користування; отримання у грудні 2012 року - січні 2013 року поштової кореспонденції на адресу ПрАТ «Шацьке РТП», її часткова реєстрація та непередача керівництву для розгляду та реагування.

Також, представниками відповідача не надано суду доказів про те, яке саме рішення, як підстава звільнення від доказування, було прийняте правоохоронними та судовими органами щодо обставин, викладених в акті службового розслідування від 8 квітня 2013 року.

Відповідачем не надано належних доказів того, що головний бухгалтер ПрАТ «Шацьке РТП» ОСОБА_1 вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати довіри до нього.

З урахуванням того, що позивач подавав заяву про звільнення за власним бажанням, а після закінчення строку попередження про звільнення вимагав розірвання трудового договору, що підтверджується доповідною від 9 січня 2013 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неправильне формулювання причини звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст.41 КЗпП України підлягає заміні на ст. 38 КЗпП України.

Розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката підтверджується належними документами, суд першої інстанції правильно розподілив судові витрати.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» відхилити.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 17 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді