АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/774/10378/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Некрасов О.О.

Категорія - 30 Доповідач - Петренко І.О

.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 2 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі: Головного Управління Юстиції в Дніпропетровській області, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційні судові системи», третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного Управління Юстиції в Дніпропетровській області, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яким просив ухвалити рішення про зобов'язання Державне казначейства України, виплатити на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 2710080 грн. 00 коп., який в наступному був збільшений , шляхом стягнення з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України; зобов'язати Державне казначейство України виплатити на його користь компенсацію матеріальної шкоди у розмірі 3215 грн. 06 коп, який в наступному був збільшений , шляхом стягнення з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України; зобов'язати Державне казначейство України виплатити на його користь державне мито у розмірі 59 грн. 50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп., шляхом стягнення з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а також стягнути з відповідача на його користь розмір неустойки за прострочку виконання рішення суду після спливу тримісячного строку, відведеного на його виконання за кожен день прострочки за простими відсотками по граничним річним ставкам по займам Європейського Центрального Банку плюс три відсотка, які підлягають виплаті по закінченню трьох місяців.

В обґрунтування позову вказував на те , що 28 жовтня 2010 року по пошті ним було отримано копію постанови державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Тютюнник О.О. про відкриття виконавчого провадження ИП № 21833442, з якого йому стало відомо, що Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська 02 червня 2010 року видав виконавчий лист № 2-976/2010, який за думкою позивача не підлягає виконанню з наступних підстав: заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2010 року по справі № 2-976/2010 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: Красногвардійський відділ РАГС Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_6 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину , яке не вступило в законну силу, з причин того, що 19 серпня 2010 року ним було подано апеляційну скаргу і справа № 2-976/2010 перебувала з 07 жовтня 2010 року по 25 листопада 2010 року в Апеляційному суді Дніпропетровської області.

Видача виконавчого листа 02 червня 2010 року з текстом резолютивної частини зі змінами тексту рішення від 30 липня 2010 року, з незаконним зазначенням його місця народження та його ім'я-по батькові, що призвело до відкриття виконавчого провадження та стягненню аліментів при невступившому в законну силу судового рішення та спричинення моральної шкоди.

Станом на 14 січня 2011 року з нього було утримано аліменти у розмірі 3215 грн. 06 коп. 16 листопада 2010 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалу про описку від 30 липня 2010 року було скасовано, тому текст резолютивної частини рішення суду у виконавчому листі, виданого 02 червня 2010 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська є незаконним та не підлягає виконанню з причин зазначення у ньому неіснуючого боржника: ОСОБА_1, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області. Вважає, що виконавчий лист № 2-976/2010 не відповідає п. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не зазначена дата набрання рішення чинності.

Згідно розпорядження від 11 жовтня 2010 року виконавча служба почала виконувати виконавчий лист до повноліття дитини при цьому спотворив резолютивну частину заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2010 року по справі № 2-976/2010, тому неправомірними діями Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції йому були спричинена моральна шкода, яка виразилася в тому, що у нього порушилося душевне благополуччя, він переживання з приводу неправомірних дій відповідача. Були порушені соціальні зв'язки, порушений сон внаслідок негативних емоцій. Він розрахував моральну шкоду відповідно до формули відшкодування моральної шкоди, яку розробив російський вченний А. Ерделевський. Хоч дана формула і була розроблена в Россії, її також можливо застосувати і в Україні. Згідно розрахунку, розмір компенсації моральної шкоди станом на 14 січня 2011 року складає 2710080 грн. 00 коп.

В наступному позивач доповнював свої позовні вимоги , збільшуючи суму відшкодування та вказував на те , що Державним підприємством «Інформаційні судові системи» було порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень», а саме відповідач : допустив розповсюдження відомостей про відповідача шляхом розповсюдження по Інтернету його прізвища, імені та по-батькові, чим порушив його право на особисте життя. Цей факт свідчить про порушення Державою Україна п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» в частині права на повагу особистого та сімейного життя. Цей факт йому стало відомо після того як він 26 січня 2011 року відвідав сайт Єдиного державного реєстру судових рішень.

Загалом позивач просив стягнути з Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» на його користь компенсацію матеріальної шкоди в розмірі 43108 грн. 66 коп.; стягнути солідарно з Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 5420160 грн. 00 коп.; стягнути солідарно з Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» на його користь державне мито в розмірі 431 грн. 66 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. 00 коп.; стягнути солідарно з Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» на його користь витрати на проведення судово-криміналістичної експертизи в розмірі 3572 грн. 99 коп. в обґрунтування заяви вказав, що згідно довідки про утримання аліментів № 262 від 10 грудня 2012 року матеріальна шкода складає 43108 грн. 66 коп., за проведення судово-криміналістичної експертизи (технічної експертизи дослідження документів) від 12 лютого 2013 року він сплатив 3537 грн. 60 коп. Відповідно до квитанції він сплатив 12 лютого 2013 року 35 грн. 38 коп.

Рішенням Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 2 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи позивач , обґрунтовуючи своїх позовні вимоги позивач посилався на те , що виконавчий лист № 2-976/2010 від 02.06.2010 року не відповідає нормам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому листі не зазначено дату набрання рішення законної сили; не проставлений відтиск гербової печатки суду, а також те, що ОСОБА_8 є неналежним боржником, оскільки у рішенні суду та виконавчому листі не вірно вказано відомості про боржника «Саулевич Володимир Зигмундович» (його ім'я-по батькові та його місце народження), а також на те, що Державним підприємством «Інформаційні судові системи» було порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень», а саме: допущено розповсюдження про нього , позивача, відомостей шляхом розповсюдження по Інтернету його прізвища, імені та по-батькові, чим порушено його право на особисте життя.

Як було встановлено судом першої інстанції вище вказаний виконавчий лист було видано в зв»язку з прийняттям 02 червня 2010 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська заочного рішення , що набрало законної сили , про задоволення позову ОСОБА_9 до ОСОБА_1, треті особи: відділ Красногвардійського РАЦС Дніпропетровського міського управління Дніпропетровської області, ОСОБА_6 про встановлення батьківства та стягнення аліментів.

Даним рішенням : визнано громадянина України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області батьком дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; виключено із актового запису № 42 відділу РАЦС Виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів, про народження ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 запис про батька «Забіяка Микола Васильович»; батьком дитини записати громадянина України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; прізвище, ім'я, по батькові, місце та дату народження дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено без змін.

За вказаним рішенням Красногвардійському відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області слід було внести відповідні зміни в актовий запис про народження ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3; стягнено з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь матері ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж тридцять відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття чи до зміни матеріального становища сторін, починаючи стягнення з 04 серпня 2009 року, допустивши негайне виконання в межах місячного платежу; стягнено з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, судовий збір на користь держави в сумі 51 грн. та збір на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.; стягнено з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області на користь матері ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, витрати за проведення судово-генетичної експертизі у розмірі 3 658 (три тисячі шістсот п'ятдесят вісім) гривень 69 копійок ( т.1 ар. сп.8-9).

Ухвалою від 30 липня 2010 року було виправлено допущену описку в рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2010 року, вказано у резолютивній частині місце народження ОСОБА_1 - «уродженця с. Олексіївка Павлоградського району Дніпропетровської області, замість «уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області». Проте дана ухвала апеляційним судом Дніпропетровської області від 16 листопада 2010 року була скасована, а питання про виправлення описки в рішенні буду було передано на новий розгляд до того ж суду, з підстав того, що судом не виконано вимоги ст. ст. 74-76 ЦПК України.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року було виправлені допущені у рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська описки, вказано в резолютивній частині місце народження ОСОБА_1 - «уродженця с. Олексіївка Павлоградського району Дніпропетровської області»

Оскільки, були задоволені позовні вимоги про стягнення аліментів, то відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд допустив негайне виконання рішення у межах сум місячного платежу, виготовивши виконавчий лист по справі, зазначивши в ньому, що рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

6 жовтня 2010 року ОСОБА_4 звернулася до начальника Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Клименко О.С. з заявою про прийняття виконавчого листа № 2-976/2010, датованого 02 червня 2010 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на її користь у розмірі 1\4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 04 серпня 2009 року ( т.1 а. с. 232).

Порядок стягнення аліментів на підставі виконавчого листа визначено ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист який згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 30.07.2010 року) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа , а згідно до положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У відповідно до ч 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», по даному виконавчому листу строк для добровільного виконання не встановлюється.

Провадження по виконавчому листу від 02.06.2010 року по справі № 2-976/2010 , який надійшов до державного виконавця 08.10.2010 року було відкрито 11 жовтня 2010 року державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Тютюнник О.О. ( т.1 ар. сп. 8).

11 жовтня 2010 року за вих. № 32298 державний виконавець Тютюнник О.О. направила до бухгалтерії Інформаційного центру Придніпровської залізниці розпорядження, яким надіслала виконавчий лист № 2-976/10 виданий 02.06.2010 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ( т.1 ар. сп. 11) .Також у розпорядженні зазначено, що заборгованість слід зарахувати з 04 серпня 2009 року , що і було виконано при нарахування сум аліментів , які позивач по справі вважає сумами , які підтверджують спричинену йому матеріальну шкоду у розмірі 43108 грн. 60 коп.

Однак , згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з вище наведеного , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те , що стягнені аліменти не є збитками, які завдані позивачу у результаті порушення його цивільного права.

Суд прийшов також до правильного висновку про те , що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5420160 грн. 00 коп. також не підлягають задоволенню , оскільки згідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, яка завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала :1) якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка її завдала;2) якщо шкода завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;3) в інших випадках встановлених законом.

Як роз»яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також згідно з пунктом 5 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, обов'язковою умовою для настання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди є наявність вини з боку заподіювача такої шкоди.

Суд першої інстанції правильно зазначив на те , що позивач посилався на те, що моральні страждання полягали у втраті душевного спокою, здорового сну і спокійного ритму життя, тому оцінює розмір моральної шкоди у сумі 5420160 грн. 00 коп., проте жодних доказів, якими підтверджено наявність такої шкоди та причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювачів, не надано.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Тобто, загальними умовами відшкодування шкоди державою є незаконність (протиправність) діяння, шкода та причинно-наслідковий зв'язок між ними.

Однак , як вбачається з матеріалів справи позивач до суду з вимогами про визнання незаконними , протиправними діями відповідачів не звертався , рішенням суду дані обставини не встановлювались , таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те , що підстав для задоволення позовних вимог не встановлено.

Правильним являється і висновок суду першої інстанції про те, що Державним підприємством «Інформаційні судові системи» не було порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» шляхом допуску розповсюдження про позивача відомостей через мережу Інтернет, а саме його прізвища, імені та по-батькові, чим порушено його право на особисте життя, оскільки дані твердження , як підстави позову, теж не доведені позивачем та його представником належними та допустимим доказами по справі.

Оскільки позивачем не зазначено , які у відношенні до нього саме Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області вчинені неправомірні дії і , яким чином ці дії потягли за собою настання шкоди у зазначеному позивачем розмірі, а також у зв'язку з чим порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, які стали наслідками неправомірних дій Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, суд першої інстанції правильно відмовив і в задоволенні даних вимог.

Доводи , що наведені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують .

Так , твердження про те , що судом не встановлено належного боржника по виконавчому листу № 2-976/2010 спростовуються самим фактом особистої участі ОСОБА_1 у розгляді справи про встановлення батьківства та стягнення аліментів, а також фактом того , що ОСОБА_1 достовірно знаючи, що у позовній заяві зазначено не вірно його прізвище та ім'я по-батькові, не ставив питання про те, що він є неналежним відповідачем по цій справі, а навпаки приймав участь при проведенні молекулярно-генетичної експертизи.

Доводи про те , що рішення суду не являється повним ,оскільки в ньому не надано оцінки пояснень , що надавав представник ОСОБА_1 - ОСОБА_13, який був допитаний судом у якості свідка , письмовим доказам , що містяться у скарзі ОСОБА_13 в ГУЮДО від 30 листопада 2010 року самі по собі не спростовують правильність висновків суду, оскільки як вище зазначалось позовні вимоги , з якими звернувся ОСОБА_1 не містили в собі вимоги про визнання дій державної виконавчої служби чи державного виконавця не законними чи не правомірними і даний факт на даний момент ніким не встановлений ,оскільки суд розглядає справу у межах заявлених вимог.

З цих же підстав не можна вважати обґрунтованими в апеляційній скарзі і посилання на те , що судом не було встановлено факту набрання законної сили рішення Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровську від 2 червня 2010 року та факту відсутності на оригіналі виконавчого листа № 2-976/2010 від 2 червня 2010 року печатки суду.

Виходячи з вище наведеного , колегія суддів вважає , що при вирішенні справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313,314,315 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 2 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді