УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1210/13Головуючий суду першої інстанції:Чулуп О.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"06" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого - суддіПритуленко О.В.,

суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.,

при секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Кіровського районного суду АР Крим від 12 липня 2013 року

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство «Хлібороб», в якому (з урахуванням уточнень) просила розірвати договір оренди земельної жідянки.

Зазначала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 21,5 га, яка розташована на території Синицинської сільської ради Кіровського району АР Крим.

07 червня 2010 року між нею та ТОВ "СП «Хлібороб» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років зі сплатою орендної плати, яку відповідач, відповідно до п.11 вказаного договору повинен сплачувати з 15 вересня по 31 грудня кожного року. Всупереч умовам договору орендну плату за 2012 рік в розмірі 5000 грн. відповідач не сплатив. Також з часу укладення договору не сплачував інфляційні втрати.

Посилаючись на викладене, а також на те, що пункт 30 договору оренди, згідно з яким орендар (відповідач) має право відчужувати земельну ділянку шляхом продажу, передачі у залог, внесення до статутного фонду господарського товариства, суперечить земельному законодавству України, просила про дострокове розірвання договору.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 12 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На думку апелянта, висновок суду про відсутність систематичних порушень відповідачем умов договору щодо строків та розмірів орендної плати з індексацією не відповідає обставинам справи.

У апеляційній скарзі зазначено, що до спірних правовідносин суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: статті 24, 25, та 32 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що умови договору щодо права орендаря вносити її земельну ділянку до статутного фонду господарських товариств не є правовою підставою для розірвання спірного договору.

В зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України, апеляційним судом справа розглянута за їх відсутністю.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходів з відсутності правових підстав для розірвання договору оренди землі. Суд дійшов висновку, що несплата орендної плати за 2012 рік не свідчить про систематичні порушення відповідачем своїх обов'язків щодо виплати орендної плати, а наявність в договорі положення щодо права орендаря на відчуження земельної ділянки або внесення її до статутного фонду товариства не є підставою для розірвання договору.

Такі висновки суду слід визнати правильними.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 21,5 га, яка розташована на території Синицинської сільської ради Кіровського району АР Крим (копія Державного акту - а.с.8).

07 червня 2010 року між нею та ТОВ "СП «Хлібороб» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років (а.с.6-7). Відповідно до п.11 договору орендна плата за користування землею повинна бути сплачена орендарем з 15 вересня по 31 грудня кожного року. Пунктом 9 договору визначений розмір орендної плати - 1480 грн. У пункті 10 зазначено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Величини індексів інфляції (показників середнього рівня зміни цін товарів і послуг щодо базисного періоду) за даними Державного комітету статистики України становили: за 2010 рік становить 109.1 або 9.1% річних, за 2011 рік становить 104.6 або 4.6% річних, за 2012 рік становить 99,8.

З урахуванням вказаних даних за умовами договору виплаті підлягала орендна плата з індексацією: за 2010 рік в розмірі 1614,68 грн. (1480 + (1480 х 9,1 %); за 2011 рік в розмірі 1548,08 грн. (1480 + (1480 х 4,6 %); за 2012 рік в розмірі 1480 грн. (інфляція відсутня).

Згідно видаткових касових ордерів (а.с. 35, 37, 22) та відомостей на виплату орендної плати (36, 38, 39), відповідач сплатив позивачці орендну плату в наступних розмірах:

23 грудня 2010 року - 3550 грн., з 23 по 25 жовтня 2010 року - 1450 грн.; 29 грудня 2011 року - 1450 грн. і 3550 грн.; 05 лютого 2013 року - 1435,63 грн. і 3564,37 грн.

Наведене свідчить про те, ще в обумовлені сторонами строки відповідач сплатив позивачці орендну плату за 2010 рік і 2011 рік; а орендну плату за 2012 рік сплатив у 2013 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Виходячи з того, що систематичність є обов'язковою умовою для розірвання договору з підстав несвоєчасної сплати, що прямо передбачено ст. 141 Земельного Кодексу, а відповідач порушив умови договору щодо своєчасної виплати орендної плати лише за 2012 рік, суд дійшов правильного висновку про те, що одноразову несплату орендної плати не можна визнати підставою для розірвання договору.

Твердження апелянта про невідповідність такого висновку положенням ст.ст. 24, 25 ЗУ «Про оренду землі», ст. 651 ЦК України є безпідставним.

Довід апелянта про те, що за 2010 рік і 2011 рік відповідач не сплатив їй орендну плату з індексацією, чим порушив умови договору, не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення.

Посилаючись на те, що орендна плата у вказаний період становила 5000 грн., яку і сплатив відповідач, позивачка не надала суду доказів тому, що умови договору щодо розміру орендної плати було змінено за згодою сторін. Відповідно до положень ст.654 ЦК України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі»); відтак, і зміни, що вносяться у такий договір, повинні бути вчинені у письмовій формі.

Враховуючи, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факту внесення змін у договір, укладений між сторонами, суд правомірно врахував фактично сплачені відповідачем суми та надані ним пояснення, згідно яких орендна плата сплачувалась з урахуванням індексу інфляції.

Таким чином, матеріали справи не містять відомостей про порушення, передбаченого договором оренди землі, зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату з врахуванням індексу інфляції.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі і на те, що умова договору, визначена у пункті 30, яка передбачає право орендаря на відчуження права оренди земельної ділянки, зокрема і право орендаря вносити її земельну ділянку до статутного фонду господарських товариств, є підставою для розірвання договору відповідно до положень ст.651 ЦК України.

Відповідно до положень ст.651 ЦК України підставою для розірвання договору є істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сам факт укладення договору з умовами, які суперечать закону, не свідчить про порушення договору другою стороною і не передбачений в якості правової підстави для розірвання договору.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.