01.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 11сс/797/157/13 Головуючий в першій інстанції: Казаков В.В..

Категорія: обрання запобіжного заходу Доповідач: Косенко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2013 року колегія суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Косенко А.М.

суддів: Нікітіна Г.В., Леся В.І.

за участю секретаря - Мазнєва Ю.М.

прокурора - Моісейченка Є.В.

адвокатів: ОСОБА_3, ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні апеляційного суду міста Севастополя апеляційну скаргу прокурору на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 23 жовтня 2013 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.П’ятихатки Красногвардійського району АР Крим, громадянина України, студента 4 курсу денного відділу СНУЯЕіП, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду,

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах.

ОСОБА_5, 08 жовтня 2013 близько 03 годин 30 хвилин, знаходячись в приміщенні бару «Каліпсо», розташованому за адресою: м. Севастополь пл. 300-річчя Російського флоту,7 наб. Клокачова, 21, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс удар кулаком лівої руки в обличчя ОСОБА_6, від чого останній впав спиною о подіум підлоги, внаслідок чого йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, переламу кісток склепіння та основи черепа, крововиливу під м'які та тверді мозкові оболонки, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілій ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в реанімаційному відділенні 1-ої міської лікарні м. Севастополя.

Матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013140060006277 від 08 жовтня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

17 жовтня 2013 року склад злочину в кримінальному правопорушенні перекваліфіковано з ч.1 ст.296 КК України на ч.2 ст.121 КК України.

21 жовтня 2013 року ОСОБА_5 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 23 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5, застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду.

Не погодившись з зазначеною ухвалою прокурор у кримінальному провадженні Моісейченко Є.В. подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про її скасування, та постановлення нової ухвали, якої клопотання слідчого СУ УМВС України в місті Севастополі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою стосовно ОСОБА_5 задовольнити. Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю та незаконністю прийняттям процесуального рішення.

Апелянт зазначає, що свідок який прямо вказує на вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, є знайомим останнього, та між собою мали дружні стосунки, що може вплинути на його показання у подальшому.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що ОСОБА_5 відповідно до характеризуючих матеріалів займається боксом, своєвільний та імпульсивний, що вказує на ризик вчинення нового кримінального правопорушення.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_5 дає покази, що не протирічать показам свідків, експерта. Однак це не відповідає дійсності, оскільки допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерта, зазначив, що беручи до уваги тілесні ушкодження потерпілого, механізм спричинення тілесних ушкоджень, як показав ОСОБА_5 під час слідчого експерименту у даному випадку виключається та показання свідків щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому з боку ОСОБА_5 мають суттєві протиріччя.

Також, є безпідставним та передчасним висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи є достатньо доказів згідно яких мається обґрунтована підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України - вбивство через необережність, оскільки досудове розслідування на цей час триває, за результатами якого з урахуванням усіх проведених слідчих (розшукових) дій органами досудового розслідування буде надана остаточна кваліфікація діям ОСОБА_5

Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що ОСОБА_5 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, як студент СНУЯЕіП, тобто постійного місця проживання у місті Севастополі у ОСОБА_5 не має.

Заслухав доповідача, позицію прокурора якій просив апеляційну скаргу задовольнити, дімку адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, та підозрюваного ОСОБА_5, які наполягали на залишенні ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги прокурора без задоволення, дослідивши матеріали досудового розслідування, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, а також ч.1 ст.178 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, наявність судимостей та ін.

Відповідно до ч.2 п.4 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону, на думку колегії суддів, виконані слідчим суддею у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів, представлених до Апеляційного суду, відповідно до ст.194 КПК України встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме у вчиненні заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, за яке законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Крім того, слідчим суддею взято до уваги пояснення підозрюваного ОСОБА_5, згідно яким останній що до міліції він прибув разом із захисником за повісткою, та не збирався і не збирається в подальшому переховуватися від слідства, впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення. З підозрою він не згоден частково, так як наносячи удар не мав наміру причинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що в матеріалах кримінального провадження долучених до клопотання, та допиту судово-медичного експерта, мається обґрунтована підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України - вбивство через необережність, що відноситься до категорії середньої тяжкості, що підтверджується показами не тільки самого ОСОБА_5, а й свідків, судово-медичного експерта, а також текстом самого повідомлення про підозру, згідно якого тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті ОСОБА_6, утворилися внаслідок падіння на підлогу, а не від удару по обличчю, у зв'язку з чим, довід апелянта в зазначеній частині не може бути прийнятим до уваги.

Між тим, враховано, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, характеризується позитивно, дає покази, що не протирічать показам свідків, експерту, у зв'язку з чим довід апелянта в даній частині є необґрунтованим, оскільки не доведено те, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні; вчинити кримінальне правопорушення.

Таким чином, слідчій суддя обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5, та обґрунтовано застосував до останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду.

Довід апелянта про те, що показання ОСОБА_5 мають суттєві протиріччя, не може бути прийнятий до уваги колегії суддів, оскільки їх буде досліджено та проаналізовано під час провадження судового слідства судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Довід апелянта про те, що підозрюваний зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, як студент СНУЯЕіП, тобто постійного місця проживання у місті Севастополі не має, також є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 прибув до міліції разом із захисником за повісткою, та на даний час від слідчого, прокурора та суду не скривається, що свідчить про відсутність з його боку намірів на переховуватися від слідства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для скасування або зміни ухвали слідчого судді суду першої інстанції не встановлено, в зв'язку з чим апеляційну скаргу прокурора належить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без зміни, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст. 404, ст. 407, ст. 418, ст. 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 23 жовтня 2013 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5, та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду - залишити без змін.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З дійсною згідно.

Суддя апеляційного суду

міста Севастополя А.М. Косенко