Справа №0916/3741/2012

Провадження №22-ц/779/2415/2013

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н.І.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Горблянського Я.Д., Девляшевського В.А.,

секретаря: Петрів Д.Б.,

з участю сторін: позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Братишівської сільської ради - Шкварок М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Тлумацького району в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Братишівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування рішення виконавчого комітету Братишівської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на житловий будинок, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2012 року, -

встановила:

У вересні 2012 року прокурор Тлумацького району в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив скасувати рішення виконавчого комітету Братишівської сільської ради №41 від 20.07.2004 року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005 року, визнати право власності на житловий будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частинах за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2. Позовні вимоги мотивував тим, що до прокуратури Тлумацького району на розгляд поступила заява ОСОБА_5 щодо захисту прав неповнолітніх дітей на спадкове майно. В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які являються бабусею і дідусем позивачів проживали в зареєстрованому шлюбі з 21.04.1969 року. Від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_11. 13.03.1972 року ОСОБА_9 згідно договору купівлі-продажу придбала житловий будинок в АДРЕСА_1, в якому проживала з чоловіком та дочкою. 23.01.1980 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було розірвано, після чого ОСОБА_9 разом з неповнолітньою дочкою переїхали проживати в с.Палагичі Тлумацького району. В будинку залишився проживати ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 померла. Після її сметі ОСОБА_10 прийняв спадщину, продовжуючи проживати в будинку, однак не оформляв її у передбаченому законом порядку. Дочка ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_14, у якому у них народилося троє дітей, що є позивачами по даній справі. ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_10 помер. Після його смерті ОСОБА_11 спадщину не прийняла та не оформляла її в передбаченому законом порядку. ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_10 рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_14 був позбавлений батьківських прав відносно своїх неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 та ОСОБА_2. ОСОБА_5 звернулася до виконкому Братишівської сільської ради із заявою про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1, однак їй було відмовлено в зв'язку з тим, що рішенням №41 від 20.07.2004 сільської ради дозвіл на приватизацію даного будинку надано ОСОБА_18, яка була спів жителькою ОСОБА_10 17.02.2005 року ОСОБА_18 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_18 померла.

Прокурор вважає, що ОСОБА_18 не мала права на оформлення права власності на житловий будинок, оскільки він не належав до державного житлового фонду, а належав на праві власності покійному ОСОБА_10, з яким ОСОБА_18 не перебувала у зареєстрованому шлюбі, а отже не вправі була претендувати на його спадкове майно. Просить оскаржуване рішення скасувати, а свідоцтво видане на підставі зазначеного рішення визнати недійсним. Прокурор просить врахувати, що про порушення свого права позивачі дізналися тільки 13.07.2011 року, після звернення ОСОБА_5 до Братишівської сільської ради із заявою про оформлення права власності на будинок, а тому не пропустили строку позовної давності. Крім того, між ОСОБА_5 та ОСОБА_18 була усна домовленість про те, що вона буде проживати в будинку дідуся до смерті і що будинок залишиться позивачам. Ухвалою суду до участі в справі залучено співвідповідачів ОСОБА_7(сестра ОСОБА_18) та ОСОБА_8(член сім'ї за рішенням суду).

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2012 року позов прокурора Тлумацького району в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення виконавчого комітету Братишівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області №41 від 20.07.2004 року, яким оформлено право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_18. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005, видане Братишівською сільською радою на ім'я ОСОБА_18. Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 право власності по 1/3 частині житлового будинку та приналежних до нього господарських будівель в АДРЕСА_1 Тлумацького району Івано-Франківської області, за кожним, в порядку спадкування за законом після смерті померлої ОСОБА_9.

Відповідач по справі - ОСОБА_8 на зазначене рішення подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що висновки суду суду про те, що 13.03.1972 року ОСОБА_9 придбала житловий будинок, що в с.Братишів Тлумацького району у ОСОБА_8 за ціною 750 карбованців про що укладено відповідний договір купівлі-продажу, не відповідають дійсності. Суд не повно, не всесторонньо дослідив обставини справи не врахував тієї обставини, що ОСОБА_18 понад 20 років проживала з покійним ОСОБА_10 як дружина, а тому також набула права на частку в житловому будинку після його смерті. Також судом залишено поза увагою ті обставини, що згідно рішення Тлумацького районного суду підтверджено факт спільного проживання апелянта однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_18 в АДРЕСА_1, а тому він теж вправі претендувати на спірне будинковолодіння як член сім'ї, після смерті ОСОБА_18

В судове засідання апелянт не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, що не перешкоджає її розгляду у відсутності апелянта.

Позивач ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнав, просив її відхилити.

Голова Братишівської сільської ради доводи апелянта вважає необгрунтованими, пояснила, що оспорюване рішення було прийняте тому, що після смерті ОСОБА_10 ОСОБА_18 проживала в його будинку, була одинокою і не могла провести до будинку газ, їй потрібен був документ про власність і лише тому сільська рада прийняла таке рішення, насправді законного права на будинок вона не мала.

Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити як необґрунтовану з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов прокурора та визнаючи незаконним рішення виконавчого комітету сільської ради, суд виходив з того, що рішення виконавчого комітету Братишівської сільської ради від 20.07.2004 року про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_18 є незаконним, оскільки при його прийнятті не враховано наявність у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дочки та внуків, котрі є спадкоємцями, і котрих незаконно позбавлено спадщини, відповідно недійсним є і свідоцтво про право власності, яке є похідним від оспорюваного рішення виконкому. Визнаючи право власності позивачів на будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, суд виходив з того, що позивачі є спадкоємцями після смерті останньої.

Такий висновок суду є правильним, з ним також погоджується і колегія суддів, огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК України (редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам па праві сумісної власності.

Згідно ч.2 ст.123 ЦК України(редакції 1963 року) розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України(редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частинах діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно ч.4 ст.1268 ЦК України (ред.1963 року) для придбання спадщини необхідно, що спадкоємець її прийняв.

Положення ч.4 ст.1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Судом першої інстанції по справі встановлено наступні факти.

13.03.1972 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу будинку, розташованого у сільській місцевості, а саме в с.Братишів Тлумацького району. Зазначений договір був нотаріально посвідчений виконкомом Братишівської сільської ради та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під №3. Згідно цього договору ОСОБА_8 як голова колгоспного двору за згодою і за дорученням членів двору - ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 продав ОСОБА_9 будинок з усіма господарчими будівлями, що до нього прилягають, які знаходяться в с.Братишів за 750 карбованців(а.с.5, 91).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_9 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 з 21.04.1969 року.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_11, вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 та її батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_9(а.с.20).

Згідно довідки Братишівської сільської ради №105/02-32 від 11.08.2011 року ОСОБА_9 дійсно проживала в с.Братишів Тлумацького району у власному будинку, в склад її сім'ї входив чоловік - ОСОБА_10 та дочка - ОСОБА_11 ОСОБА_9 разом з дочкою ОСОБА_11 вибула у с.Палагичі Тлумацького району у 1980 році (а.с.11). Дані обставини також підтверджуються витягами із погосподарської книги Братишівської сільської ради(а.с.25-29) та довідкою Палагицької сільської ради(а.с.24). Відповідно до довідки Братишівської сільської ради №106/02-32 від 11.08.2011 року ОСОБА_10 на день смерті проживав з ОСОБА_18 в незареєстрованому шлюбі(а.с.10).

ОСОБА_14 та ОСОБА_11 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 10.03.2005 року(а.с.30). Від шлюбу у них народилося троє дітей, що є позивачами по даній справі: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5(а.с.35, 40, 41).

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23.06.2009 року ОСОБА_14 позбавлений батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_6 та ОСОБА_2(а.с.18).

Рішенням виконавчого комітету Братишівської сільської ради №41 від 20.07.2004 року про оформлення права власності на окремих громадян с.Братишів, вирішено оформити право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_18, Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності згідно вказаного рішення (а.с.6).

Згідно свідоцтв про смерть ОСОБА_9 (дружина ОСОБА_10) вбачається, що вона померла ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_18 (співжителька) померла ІНФОРМАЦІЯ_8(а.с.21-23).

Колегія вважає, що оскільки ОСОБА_18 не перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, то вона не входила в коло спадкоємців, які мали право претендувати на майно померлого, оскільки на час відкриття спадщини в березні 1996 року діяв ЦК України в ред.1963 року, який не передбачав права інших осіб, які проживали не менше 5 років однією сім'єю зі спадкодавцем спадкувати його майно. А отже, оскільки у ОСОБА_18 не виникло таке право, то Братишівська сільська рада прийняла рішення про визнання за нею права власності на спадкове майно та видала їй свідоцтво про право власності на спірне будинковолодіння без будь-яких правових підстав, а тому таке рішення та свідоцтво, яке видано на підставі зазначеного рішення є незаконними.

З огляду на викладене у ОСОБА_8, який після смерті ОСОБА_10 став проживати у його ж будинку в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_18, теж не могло виникнути будь-яких прав на спадкове майно ОСОБА_10, а тому апеляційну скаргу його слід відхилити як необґрунтовану. Цим спростовуються доводи апелянта про те, що він вправі претендувати на майно померлої ОСОБА_18 - спірне будинковолодіння, оскільки таке їй не належало.

З огляду на положення ч.1 ст.393 ЦК України, де зазначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, визнається судом незаконним та скасовується, суд правильно визнав незаконним оспорюване рішення виконкому.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що не відповідає дійсності зазначення судом в рішенні тієї обставини, що 13.03.1972 року ОСОБА_9 придбала житловий будинок, що в с.Братишів Тлумацького району у ОСОБА_8 за ціною 750 карбованців, про що укладено відповідний договір купівлі-продажу. Однак, такі доводи апелянта спростовуються належно засвідченою копією договору купівлі-продажу будинку, розташованого у сільській місцевості, а саме в с.Братишів Тлумацького району.

Інші доводи апелянта також є безпідставними і не і не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються зазначеними вище висновками колегії.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Хоча позивачі, будучи спадкоємцями майна померлого ОСОБА_10 спадщини не прийняли, оскільки були малолітніми, у визначеному законом порядку звернутися до відповідної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину вони не можуть за відсутністю належних правовстановлюючих документів, однак спадкове майно не визнано відумерлим, орган місцевого самоврядування, на території якого майно знаходиться визнає за позивачами право на нього, інші особи права на це майно не мають.

З огляду на викладене, колегія вважає рішення суду першої інстанції законним та справедливим та вважає, що воно згідно змісту ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване лише з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Я.Д.Горблянський

В.А.Девляшевський