Суддя першої інстанції – Шальєва В.А.
Суддя-доповідач Гаврищук Т.Г.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
10 жовтня 2008 року справа № 22-а-10286/08
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сухарьок М.Г.
Білак С.В.
при секретарі судового засіданняБезруковій В.М.
за участю представників:
від позивача:Дробот О.А. – довіреність від 21.07.08р.
Наумова О.С. – довіреність від 08.09.08р.
від відповідача:Оніпко Н.О. – довіреність від 12.02.08р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДобропільської об’єднаної державної податкової інспекції
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
по адміністративній справі22 липня 2008 року
№ 2-а-11595/08 (суддя Шальєва В.А.)
за позовомДобропільської об’єднаної державної податкової інспекції
до
Державного підприємства «Добропіллявугілля»
простягнення податкової заборгованості
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року по справі № 2-а-11595/08 частково задоволено позов Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Добропіллявугілля», внаслідок чого стягнуто з відповідача на користь держави податкову заборгованість з податку на додану вартість по декларації за березень 2008 року в розмірі 6493481, 77грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Добропільська об’єднана державна податкова інспекція просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми податкової заборгованості з податку на додану вартість по декларації за березень 2008 року у розмірі 6493481,77 грн. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Предметом позову є стягнення суми заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації за березень 2008р.
Сторонами не оспорюється факт подання до податкового органу наведеної декларації і самостійного узгодження відповідачем зазначеної в ній суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 10240344грн.
За правилами п.1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповіднодо п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
За приписами п.3 ст.9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно до п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976 встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Пунктом 7-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. № 270 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 892 «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості» встановлено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.
Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі «Призначення платежу» платник податку робить такий запис: «Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. №270». Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.
Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: «Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. № 270».
Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.
Наведеною постановою платники податку зобов’язані були забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки спірними платіжними дорученнями відповідачем було здійснено сплату податку на додану вартість за поточний місяць згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. №270, то позивач не мав права самостійно змінювати «призначення платежу» та направляти зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу і направив ці кошти у погашення податкових зобов’язань за попередні звітні періоди.
Посилання відповідача на п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обов’язок саме податкового органу змінювати податкові зобов’язання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекціїна постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року по справі № 2-а-11595/08 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року по справі № 2-а-11595/08 залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 жовтня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 14 жовтня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Сухарьок М.Г.
Білак С.В.