Справа № 105/5321/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

"10" жовтня 2013 р. Колегія суддів Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Юдакової Г.Ш., судді - Кузнецової Л.М., судді- Логвінко О.А.,

за участю секретаря - Сороченко Л.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Джанкой кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань року 25.06.2013 р. за №12013130830000290, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бискамжа Красноярського краю, РФ, громадянина України, який має вищу освіту, працює головним механіком Джанкойської ДЕД ДП «Кримавтодор», одружений, зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.368 КК України,

за участю сторін: прокурора - Воскобійника Р.І., обвинуваченого - ОСОБА_1, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді головного механіка філії Джанкойська дорожньо- експлуатаційна дільниця ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» згідно наказу начальника філії Джанкойська ДЕД №131 від 07.09.1989 р.

З 07.09.1989 року по теперішній час, будучи відповідальним за використання службового автотранспорту підприємства та наділеним повноваженнями допуску водіїв підприємства до керування транспортними засобами, в обов'язки якого крім іншого входить здійснення контролю над роботою водіїв на лінії, та таким чином займаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, отримав неправомірну вигоду за таких обставин. Так, маючи можливість в силу свого службового становища виділяти автотранспортні засоби підприємства для надання послуг фізичним особам, 03 липня 2013 року, достовірно знаючи про порядок надання послуг з перевезення автомобільною технікою підприємства, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: вул.Луначарського 1, с. Дніпровка, Джанкойського району, АР Крим, організував зустріч зі ОСОБА_3, в ході якої, висунув незаконну вимогу останньому щодо необхідності передачі йому грошових коштів в якості неправомірної вигоди за надання послуг автомобільною технікою підприємства, без офіційного оформлення та внесення будь-яких коштів на рахунок підприємства. ОСОБА_3, усвідомлюючи, що відмова від передачі ОСОБА_1, грошових коштів у якості неправомірної вигоди, яку вимагав останній, може порушити його права та законні інтереси, вимушено погодився на її передачу.

Далі, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1, 11 липня 2013 року приблизно о 07-30 годин, при черговій зустрічі зі ОСОБА_3, знаходячись у бесідці на території філії Джанкойська ДЕД, розташованої за адресою: вул.Луначарського 1, с.Дніпровка Джанкойського району, АР Крим, отримав від ОСОБА_3, грошові кошти у сумі 1150 гривень НБУ, у якості неправомірної вигоди за надання послуг перевезення автомобільною технікою підприємства.

Крім того, 17 липня 2013 року до ОСОБА_1, знову звернувся ОСОБА_3, за наданням послуг по завантаженню та перевезенню вантажів, на що ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру спрямованого на незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди, діючи повторно, по мобільному телефону повідомив ОСОБА_3, що йому треба звернутися до водія автомобільного крану підприємства з приводу надання зазначених ним послуг. Далі, ОСОБА_1, по мобільному телефону повідомив водію автомобільного крану ОСОБА_4, про необхідність залучення водія вантажівки ОСОБА_5, для надання послуг ОСОБА_3, по завантаженню та перевезенню вантажу.

У цей же день, 17 липня 2013 року, у післяобідній час, ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому місці, згідно з вказівкою ОСОБА_1, отримав від ОСОБА_3, грошові кошти у сумі 1600 гривень НБУ, які призначалися для ОСОБА_1, в якості неправомірної вигоди за надання послуг по завантаженню та перевезенню вантажів технікою філії Джанкойська ДЕД. У майбутньому ОСОБА_4, передав отримані грошові кошти у сумі 1600 гривень НБУ ОСОБА_1, в якості неправомірної вигоди за надання послуг ОСОБА_3,

Далі, з метою реалізації задуманого та отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1, діючи повторно, 24 липня 2013 року, приблизно о 07-30 годин, при зустрічі зі ОСОБА_3, знаходячись у бесідці на території філії Джанкойська ДЕД, розташованоі за адресою: вул. Луначарського 1, с.Дніпровка Джанкойського району, АР Крим, отримав від ОСОБА_3, грошові кошти у сумі 1600 гривень НБУ, у якості неправомірної вигоди за надання послуг перевезення автомобільною технікою підприємства, після чого був затриманий працівниками міліції.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1, кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК України - як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах тог, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, вчинене повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

03 вересня 2013 р. між заступником Кримського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері АР Крим, юристом першого класу Трофімцовим В.А., та обвинуваченим ОСОБА_1, в присутності захисника ОСОБА_2, у відповідності зі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Воскобійник Р.І., обвинувачений ОСОБА_1, захисник ОСОБА_2, підтримавши угоду, просили її затвердити та призначити узгоджену сторонами міру покарання.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставинами, встановленим органом досудового розслідування, згоден з його кваліфікацією за ч.4 ст. 368 КК України та пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, просить затвердити угоду.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про затвердження угод про визнання винуватості та призначення узгодженої сторонами міри покарання виходячи з наступного.

П. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачає, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, потерпілий у даному кримінальному провадженні участь не бере, тобто угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у даному кримінальному провадженні може бути укладено.

Також судом встановлено, що зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Як вбачається зі змісту укладеної угоди, прокурор Трофімцов В.А., та підозрюваний ОСОБА_1, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_1, беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні та сприяти судовому розгляду провадження. Сторони також узгодили та дали згоду на призначення покарання ОСОБА_1, за ч.4 ст. 368 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік, зобов'язати в період іспитового строку, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстр- ації в кримінально-виконавчу інспекцію згідно вимог ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні судом шляхом опитування з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1, цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього, у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Дійшовши висновку про відповідність умов угоди вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, суд виходить з правильності правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1, за ч.4 ст.368 КК України - як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, вчинене повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Також судом встановлено відсутність підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, оскільки умови наданої угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченими взятих на себе зобов'язань, наявність у нього фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджене сторонами покарання за своїм видом та мірою повністю відповідає характеру, тяжкості вчиненого ОСОБА_1, кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Так, досліджуючи дані про особу обвинуваченого суд, враховує, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину у скоєнні правопорушення визнав повністю, щиро розкаюється, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, на обліку і лікарів наркологу та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає - щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Згідно зі ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним Кодексом України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 03 вересня 2013 р. між заступником Кримського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері АР Крим, юристом першого класу Трофімцовим В.А. та обвинуваченим ОСОБА_1, призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Процесуальні витрати по справі пов'язані із залученням експерта підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави в розмірі 2448 гривен.

Речові докази по кримінальному провадженню відповідно до ст.100 КПК України, а саме:

- грошові купюри номіналом 100 гривен у кількості 17 штук, на загальну суму 1700 гривен, які знаходяться на відповідальному зберіганні у Управлінні МВС України на Придніпровської залізниці за квитанцією № 0010081 слід звернути у дохід держави;

- блокнот чорного кольору, резинові печатки у трьох полімерних пакетах, фрагменти бинту у чотирьох опечатаних полімерних пакетах, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів ЛВ на ст. Сімферополь необхідно знищити;

- оптичні диски на яких містяться матеріали негласних слідчих дій відносно ОСОБА_1, які знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання вважати продовженим на обраний слідчим суддею строк.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03 вересня 2013 р. між заступником Кримського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері АР Крим, юристом першого класу Трофімцовим В.А., та обвинуваченим ОСОБА_1, по кримінальному провадженню № 12013130830000290 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі із позбавленям права обіймати посади повязані з організаційно розпорядчими функціями строком на один рік.

Згідно зі ст.75КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1, обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання вважати продовженим на обраний слідчим суддею строк.

Стягнути з обвинуваченого у дохід держави процесуальні витрати пов'язані із залученням експерта у дохід держави в розмірі 2448 гривен.

Речові докази: грошові купюри номіналом 100 гривен у кількості 17 штук, на загальну суму 1700 гривен, які знаходяться на відповідальному зберіганні у управління МВС України на Придніпровської залізниці за квитанцією № 0010081 звернути у дохід держави ( т.2 а.к.п.160);

- блокнот чорного кольору, резинові печатки у трьох полімерних пакетах, фрагменти бинту у чотирьох опечатаних полімерних пакетах, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів ЛВ на ст. Сімферополь - знищити ( т.2 а.к.п.56);

- оптичні диски на яких містяться матеріали негласних слідчих дій відносно ОСОБА_1, які знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження ( т.2 а.к.п.188-191).

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий Г. Ш. Юдакова

Суддя Л.М. Кузнецова

Суддя О.А.Логвінко