ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 804/12169/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Царікової О.В.

секретаря судового засідання : Бердника С.О.

за участю:

представника позивача: Паращенко О.Г.

представника відповідача: Краснікової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будреконструкція» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322250 від 30 травня 2013 року, № 0000332250 від 30 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Будреконструкція» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровській області Державної податкової служби про:

- скасування податкового повідомлення - рішення від 30.05.2013 №0000322250, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2375, 00 грн., з яких 1900, 00 грн. - основний платіж, 475,00 грн. - штрафні санкції;

- скасування податкового повідомлення - рішення від 30.05.2013 № 0000332250, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2495,00 грн., з яких 1996,00 грн. - основний платіж, 499,00 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби безпідставно дійшла висновку, що підприємство позивача здійснювало взаємовідносини з ТОВ «Шоковіта» без мети реального настання правових наслідків, а діяльність позивача була направлена лише на отримання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Позивач надавав відповідачеві документи, що мають силу первинних та підтверджують здійснення господарської операції з ТОВ «Шоковіта». Доводи податкового органу про те, що договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 03.09.2012 № 4/91-IП-2012 не мав на меті настання реальних правових наслідків спростовуються фактичними обставинами справи. Позивач також посилається на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі № 804/1271/13-а визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності №7206/224/33421689 від 21.12.2012 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Шоковіта» під час здійснення господарських відносин з БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ « Компанія «Хімагросервіс» за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «Шоковіта» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з вересня 2011 року по жовтень 2012 року.

За таких обставин, позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення не ґрунтуються на законі, викладені в акті твердження носять характер припущень, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов. Відповідач зазначив, що в ході проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Будреконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2012 року, податку на прибуток за 3 квартал 2012 року, реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Шоковіта» встановлено допущення позивачем норм податкового законодавства, що стосуються нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, а саме: позивачем завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 1900, 43 грн., занижено податок на прибуток на загальну суму 1996,00 грн., у зв'язку з чим позивачу були донараховані грошові зобов'язання з ПДВ і податку на прибуток, про що винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. В ході перевірки встановлено, що на формування показників податкової звітності позивача з ПДВ та податку на прибуток за період, що перевірявся, вплинули господарські операції, проведені з контрагентом-постачальником послуг ТОВ «Шоковіта».

Відповідач вказав, що на його адресу від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надійшла копія акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Шоковіта» від 21.12.2012 № 7206/229/33421689, яким встановлено відсутність у ТОВ «Шоковіта» необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, бухгалтерської документації, а також зазначено про відсутність підприємства за юридичною адресою. Крім того, актом встановлено, що протягом 2011 - 2012 рр. ТОВ «Шоковіта» взагалі не отримувало товар від попередніх постачальників та не мало об'єктів оподаткування з податку на прибуток за операціями з постачання товарів (послуг) покупцям.

Також, відповідач вказав, що позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Шоковіта». На думку відповідача, єдиною метою укладених угод між позивачем та ТОВ «Шоковіта» є штучне створення податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат підприємства при обчисленні податку на прибуток. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких ПП «Будреконструкція» не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

Також, відповідач звернув увагу на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 у справі №804/1271/13-а в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності №7206/224/33421689 від 21.12.2012 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Шоковіта» під час здійснення господарських відносин з БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Компанія «Хімагросервіс» за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «Шоковіта» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з вересня 2011 року по жовтень 2012 року відмовлено.

За таких обставин, відповідач зазначив, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Приватне підприємство «Будреконструкція» зареєстровано Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 22.04.2004, за адресою: м. Павлоград, Дніпропетровська область, вул. Поштова, буд. 1А-1, та знаходиться на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 08.07.2010 серії А01 №577626, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 29.05.2012, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100293220 від 22.07.2010, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

У період з 25.04.2013 по 07.05.2013 посадовими особами Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Будреконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2012 року, податку на прибуток за 3 квартал 2012 року, реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Шоковіта», за результатами якої складено акт від 16.05.2013 № 133/225-32930713.

Згідно з висновками акту від 16.05.2013 № 133/225-32930713 встановлено наступні порушення Приватного підприємства «Будреконструкція»:

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 1900,43 грн., в тому числі у розрізі податкових періодів: листопад 2012 року на суму 1900,43 грн. (податкову накладну за вересень 2012 року включено до складу податкового кредиту в листопаді 2012 року);

- пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп. 139.1.9, п.139.1 ст.139, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями),в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за весь перевірений період на суму 9502,00 грн., чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1996,00 грн., в тому числі в розрізі періодів: 4 квартал 2012 року на суму 1996,00 грн.

На підставі вищевказаного акту, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0000322250 від 30.05.2013, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2375,00 грн., з яких 1900,00 грн. - за основним платежем, 475, 00 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000332250 від 30.05.2013, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2495,00 грн., з яких 1996,00 грн. - за основним платежем, 499,00 грн. - за штрафними санкціями.

На вищевказані податкові повідомлення-рішення позивач подав первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.08.2013 №1517/10/10-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.08.2013 №1517/10/10-25, позивач звернувся зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої рішенням Міністерства доходів і зборів України від 02.09.2013 №10173/6/99-99-1001-15 податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 30.05.2013 №0000322250, №0000332250 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень №0000322250 від 30 травня 2013 року, № 0000332250 від 30 травня 2013 року.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 41.1.1 п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюються відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2012 року, податку на прибуток за 3 квартал 2012 року, реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Шоковіта», за результатами якої складено акт від 16.05.2013 № 133/225-32930713, яким було встановлено завищення розміру податкового кредиту на загальну суму 1900,43 грн., занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1996,00 грн.

Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході перевірки було встановлено, що на формування показників податкової звітності позивача з ПДВ та податку на прибуток за період, що перевірявся, вплинули господарські операції, проведені з контрагентом - постачальником послуг ТОВ «Шоковіта», реальність здійснення яких, вид, обсяг, якість та розрахунки не підтверджені під час проведення перевірки. Також, перевіряючими згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за вересень 2012 року виявлено розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ «Шоковіта» та податковими зобов'язаннями ПП «Будреконструкція».

Крім того, як зазначено відповідачем, Західно - Донбанською ОДПІ отримано акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 № 7206/229/33421689 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Шоковіта», яким встановлено про відсутність у ТОВ «Шоковіта» необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, бухгалтерської документації, а також зазначено про відсутність підприємства за юридичною адресою. Крім того, актом встановлено, що протягом 2011- 2012 років ТОВ «Шоковіта» взагалі не отримувало товар від попередніх постачальників та не мало об'єктів оподаткування з податку на прибуток за операціями з постачання товарів (послуг) покупцям.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів ( послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з положеннями цієї норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 ( далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у вересні 2012 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Шоковіта» на підставі договору на надання інформаційних послуг №4/91-IП-2012 від 03.09.2012 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору ПП «Будреконструкція» (замовник) доручає, а ТОВ «Шоковіта» (виконавець) зобов'язується надати замовнику у відповідності до умов договору спеціальну інформацію та кваліфіковану консультацію, а ПП «Будреконструкція» зобов'язується прийняти послугу та оплатити її.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що виконавець інформує та консультує замовника за його заявкою з наступних питань: дані про ринки збуту вугілля кам'яного марок Г 0-200, Ам 13-25, Д 0-300, ДГР 0-200; дані про продавців вугілля кам'яного марок Г 0-200, Ам 13-25, Д 0-300, ДГР 0-200; дані про наявність у продавців вугілля кам'яного марок Г 0-200, Ам 13-25, Д 0-300, ДГР 0-200; систематизує та передає замовнику дані про ціни, умови постачання (надання) необхідних товарів послуг; інші дані за заявкою Замовника.

Орієнтовна ціна Договору становить 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00 грн. (п. 4.1. Договору). Оплата за даним Договором здійснюється згідно виставлених рахунків, калькуляцій та відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних сторонами.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором позивачем надано копію договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 03.09.2012 року № 4/91-ІП-2012, копію акту виконаних робіт від 28.09.2012 б/н, копію податкової накладної від 28.09.2012 № 1824, банківську виписку від 03.10.2012, калькуляцію на інформаційно-консультаційні послуги за вересень 2011 року, рахунок-фактуру від 28.09.2012 № 1824.

Разом з тим, наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальність надання послуг за договором на надання інформаційних послуг №4/91-IП-2012 від 03.09.2012, оскільки з документів не вбачається зміст та обсяг надання господарської операції, порядок надання послуг особою-контрагентом, відсутні докази взаємодії представників сторін вказаного договору.

Зазначене ставить під сумнів факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - постачальником послуг ТОВ « Шоковіта».

Суд критично ставиться до акту виконаних робіт від 28.09.2012 б/н, наданим позивачем на підтвердження виконання умов договору на надання інформаційних послуг №4/91-IП-2012 від 03.09.2012, оскільки вказаний акт містить лише загальне визначення наданої послуги - «інформаційно - консультаційні послуги» та їх загальну вартість, проте не розкриває зміст і обсяг наданих послуг, вартість окремої послуги. Більш того, вказаний акт не може вважатися первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки не містить зазначення посад та прізвищ, імен та по-батькові осіб, що його підписали, а отже був складений сторонами формально і не може свідчити про реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Шоковіта».

Суд критично ставиться до наданої суду в якості доказів підтвердження виконання умов договору на надання інформаційних послуг №4/91-IП-2012 від 03.09.2012 та реальності здійснення господарської операції калькуляції на інформаційно-консультаційні послуги до вказаного Договору, складеної у вересні 2011 року, в той час як Договір було укладено у 2012 році. Більш того, вказана калькуляція містить лише найменування послуг та їх кількість, однак не розкриває зміст кожної послуги, не містить доказів, на підтвердження надання їх саме в зазначеній кількості.

Також, суд критично ставиться до наданих суду в якості доказів на підтвердження надання інформаційних послуг листів, оскільки вони складені сторонами Договору, що виключає об'єктивність вказаних доказів.

Суд також враховує те, що під час розгляду справи представник позивача зазначив, що за умовами вказаного Договору ТОВ «Шоковіта» була виготовлена тендерна документація, однак такі докази не були надані позивачем, оскільки як повідомлено представником позивача, вони жодним чином не підтверджують їх виготовлення саме контрагентом позивача - ТОВ «Шоковіта».

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарської операції по правовідносинам з вищевказаним контрагентом, а саме факт укладення договору про надання послуг, складання між сторонами податкових та видаткових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаним договором з урахуванням вимог ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази свідчать про те, що господарська операція з надання послуг фактично не мала реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Що стосується посилання позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі № 804/1271/13-а, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності №7206/224/33421689 від 21.12.2012 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Шоковіта» під час здійснення господарських відносин з БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ « Компанія «Хімагросервіс» за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «Шоковіта» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з вересня 2011 року по жовтень 2012 року, то вони не приймаються судом, оскільки зазначена постанову суду в цій частині скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 у справі № 804/1271/13-а, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Крім того, суд зауважує, що в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, а не дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо законності проведення перевірки ТОВ «Шоковіта».

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 71, 86, 94, 158, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Будреконструкція» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322250 від 30 травня 2013 року, №0000332250 від 30 травня 2013 року відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2013 року

Суддя О.В. Царікова