Справа №352/684/13-ц

Провадження №22ц/779/2517/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Беркій О.Ю., Томин О.О.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ТзОВ "АВК Транс-Сервіс" про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ПАТ "Універсал Банк" - Мурончика Володимира Олександровича на рішення Тисменицького районного суду від 20 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Тисменицького районного суду від 20 червня 2013 року позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ТзОВ "АВК Транс-Сервіс" про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-виробничі будівлі та споруди, що складаються з офісу загальною площею 62,9 кв.м., зазначеного в плані літерою "А", складу "Б" - 349,2 кв.м., лісопильного цеху "В" - 373,2 кв.м., лісопильного цеху "В'" - 300,2 кв.м., рекреаційного цеху "Г" - 153,9 кв.м., побутових приміщень "Д" - 212,5 кв.м., вбиральні "Е" - 5,8 кв.м., охоронного приміщення "Ж" - 21,2 кв.м., навісу "З" - 356,6 кв.м., сушки "К", котельні "Л" - 130,4 кв.м., цеху "М" - 548,2 кв.м., огорожі №1-953,0, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, Тисменицького району та належать на праві власності ТзОВ "АВК Транс-Сервіс", що є предметом договору іпотеки від 29.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №Д-971, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку передбаченому ЗУ "Про виконавче провадження", для задоволення грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" в сумі 319818,86 доларів США, що по курсу НБУ станом на дату розрахунку становить 2556152,24 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" 3219 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ "Універсал Банк" - Мурончик В.О. зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 319818,86 доларів США заборгованості за кредитним договором №02/786к від 29.08.2007 року та 180 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи, а в решті рішення залишити без зміни. Крім того, апелянт просить стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1720 грн. 50 коп.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором жодним чином не мотивував відмови у його задоволенні та не зіслався на жодну норму матеріального чи процесуального права, чим порушив вимоги ст.215 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі". Суд, відмовляючи у задоволенні позову, обмежився лише тим, що критично поставився до позовних вимог та вважав їх необґрунтованими, без зазначення мотивів такого рішення.

Також, судом не надано належної правової оцінки наявності підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором, згідно ст.525, 526, 540, 1050, 1054 ЦК України. Відповідно до п.42 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст.11 ЗУ "Про іпотеку" або ст.589 ЦК України. У даному випадку позичальник (ОСОБА_2.) є відмінним від особи іпотекодавця (ТзОВ "АВК Транс-Сервіс"), а отже суд першої інстанції не вправі був відмовляти у стягненні з позичальника заборгованості по кредитному договору.

Крім того, апелянту не зрозуміле рішення суду в частині стягнення судового збору. А саме, у мотивувальній частині рішення суд зазначив, що судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках по 1609,50 грн. Однак, вже у резолютивній частині вирішено стягнути всю суму судового збору тільки з ОСОБА_2 Також, суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання представника позивача про стягнення з відповідачів 180 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме за публікацію в пресі оголошення про виклик до суду.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає цим вимогам.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.08.2007 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №02/786к, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 170000 доларів США на поточні потреби терміном до 28.08.2017 року зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 по кредитному договору №02/786к між ВАТ "Універсал Банк" та ТзОВ "АВК Транс-Сервіс" 29.08.2007 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №Д-971. Згідно даного договору іпотеки, ТзОВ "АВК Транс-Сервіс" передало в іпотеку адміністративно-виробничі будівлі та споруди, а саме: офіс, загальною площею 62,9 кв.м., склад - 349,2 кв.м., лісопильний цех - 373,2 кв.м., лісопильний цех - 300,2 кв.м., рекреаційний цех - 153,9 кв.м., побутові приміщення - 212,5 кв.м., вбиральню - 5,8 кв.м., охоронне приміщення - 21,2 кв.м., навіс - 356,6 кв.м., сушку, котельню - 130,4 кв.м., цех - 548,2 кв.м., огорожу, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, Тисменицького району.

Однак, ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання згідно кредитного договору №02/786к, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед кредитором, яка станом на 01.06.2012 року становила 319818,86 доларів США, що в еквіваленті в гривнях складає 2556152 грн. 24 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 170000 доларів США (1358725 грн.), відсотки за користування кредитом - 98881,05 доларів США (790306 грн. 79 коп.), пеня - 50937,81 доларів США (407120 грн.45 коп.).

Згідно ст. 610-611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 ЦК України та ст.20 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно п.4.1. іпотечного договору від 29.08.2007 року, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником (ОСОБА_2.) та/або іпотекодавцем/майновим поручителем (ТзОВ "АВК Транс-Сервіс") будь-якого з кредитних договорів та/або даного договору, іпотекодержатель (ПАТ "Універсал Банк") має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Універсал Банк", відповідно до ст.35 Закону України "Про іпотеку", пропонував відповідачам погасити заборгованість за кредитним договором та їх було попереджено про негативні наслідки, які можуть мати місце в разу несплати боргу, в тому числі і про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.20-21).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки і обґрунтовано задовольнив позов ПАТ "Універсал Банк" в цій частині. Погоджується з такими висновками суду першої інстанції і представник апелянта та в цій частині рішення суду не оскаржує.

Однак, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови ПАТ "Універсал Банк" у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд зазначив, що він критично ставиться до позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості по кредитному договору та вважає їх необґрунтованими.

Згідно п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України, рішення суду складається зокрема з мотивувальної частини де зазначаються: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, а також, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Аналогічні вимоги до мотивувальної частини рішення викладені в пунктах 8, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі".

Суд першої інстанції на вимоги ст.215 ЦПК України уваги не звернув. З мотивувальної частини рішення не зрозуміло чому саме суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості по кредитному договору. У судовому рішенні не наведено жодних мотивів з яких суд прийшов до такого висновку, не зазначено доказів та нормативно-правових актів, згідно яких суд ухвалив рішення в цій частині.

Із змісту кредитного договору №02/786к вбачається, що сторони погодили всі істотні його умови як це передбачено ст.207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із положень ст.ст.526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки стави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Крім того, згідно пункту 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, при цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Згідно ст.11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч.2 ст.589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Зважаючи на викладене вище, та з правового аналізу пункту 9, абзацу 2 пункту 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, одночасне задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки можливо лише у тому випадку, коли основний боржник за кредитним договором та іпотекодавець за забезпеченим кредитним договором є різними особами.

Основним боржником за кредитним договором №02/786к від 29.08.2007 року є ОСОБА_2, а іпотекодавцем, в силу іпотечного договору від 29.08.2007 року, який було укладено в забезпечення виконання кредитного договору, є юридична особа ТзОВ "АВК Транс-Сервіс". Таким чином, боржник та іпотекодавець за забезпеченим кредитним договором є різними особами.

Крім того, згідно п.1.3. іпотечного договору від 29.08.2007 року, вартість предмету іпотеки (1604547 грн. 98 коп.) на момент укладення договору в два рази менше за розмір заборгованості боржника перед кредитором (2556152 грн. 24 коп.), що в свою чергу не дозволить позивачу в рахунок предмету іпотеки в повній мірі задоволити свої вимоги.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції неправомірно ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Універсал Банк", безпідставно відмовивши у задоволенні позову банку в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. А тому, рішення суду в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, на думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору у розмірі 3219 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ "Універсал Банк" звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ТзОВ "АВК Транс-Сервіс". Оскільки позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" підлягають до повного задоволення то з відповідачів, згідно ст.88 ЦПК України, має бути стягнуто судовий збір у рівних частках, а саме по 1609 грн. 50 коп. Суд першої інстанції вірно зазначив про це у мотивувальній частині рішення, однак, у резолютивній частині з невідомих підстав вирішив стягнути судовий збір тільки з ОСОБА_2, що суперечить вимогам ЦПК України.

Також, судом першої інстанції не вирішено клопотання представника позивача про стягнення з відповідачів на користь ПАТ "Універсал Банк" 180 грн. за подачу оголошення в газету про виклик у судове засідання, хоча таке оголошення було подано позивачем на вимогу суду (а.с.115).

Згідно п.6 ч.2 ст.79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Також, з ОСОБА_2 та ТзОВ "АВК Транс-Сервіс" підлягає стягненню на користь позивача по 860 грн. 25 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ "Універсал Банк" - Мурончика Володимира Олександровича задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 20 червня 2013 року в частині відмови ПАТ "Універсал Банк" у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) 2556152 (два мільйони п'ятсот п'ятдесят шість тисяч сто п'ятдесят дві) гривні 24 копійки заборгованості за кредитним договором №02/786к від 29 серпня 2007 року.

Рішення Тисменицького районного суду від 20 червня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" 3219 гривень судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 та ТзОВ "АВК Транс-Сервіс" на користь ПАТ "Універсал Банк" по 1609 (тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору та по 90 (дев'яносто) гривень витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів.

Стягнути з ОСОБА_2 та ТзОВ "АВК Транс-Сервіс" на користь ПАТ "Універсал Банк" по 860 (вісімсот шістдесят) гривень 25 копійок судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: О.Ю. Беркій

О.О. Томин