Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3993/13 Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору №DNH4КР76560197 від 01.10.2006 року ОСОБА_3 цього ж дня отримав кредит у розмірі 9360 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.04.2010 року.

Відповідач з умовами надання кредиту фізичним особам( «Розстрочка») ( Стандарт ) був згоден, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надати банку грошові кошти ( щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також и:ші витрати згідно умов кредитного договору.

Договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором в тривалістю 5 років ( п.5.5. Умов надання кредиту фізичними особам(« Розстрочка» ( Стандарт)).

Згідно ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 29.12.2012 року мав заборгованість - 93924 грн. 20 коп., яка складалася з наступного: 9360 грн. - заборгованість за кредитом; 33042 грн. 58 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 46572 грн.85 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п.5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4448 грн. 77 коп. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на вищевикладене, просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 93924 грн. 20 коп., а також витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 939 грн. 24 коп.

В судовому засіданні 25.03.2013 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, вважає що згідно п.5.5. Умов надання кредиту фізичними особам(«Розстрочка» (Стандарт) встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором - 5 років, вважає що строк позовної давності не сплив. В судове засідання, призначене 10.04.2013 року, представник позивача не з'явився з невідомої суду причини, про розгляд справи повідомлена своєчасно та належним чином. До суду представником позивача надано заяву, в якій зазначено, що позовні вимоги банку підтримує в повному обсязі, просила справу розглядати у відсутність представника банку та у випадку неявки відповідача не .заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами цивільної справи.

Зважаючи на те, що сторони у судове засідання не з'явились, суд ухвалив рішення на підставі наданих доказів, що містяться в матеріалах цивільної справи.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено. .

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, на недоведеність обставин, що мають значення, та невідповідність висновків суду обставинам справи,

просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. .

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню наступних підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ч.1 ст.214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує ,зокрема, такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

Постановлене по даній справі рішення суду не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Встановлено, що 01 жовтня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 9360 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 01 квітня 2010 року (а.с.5-9).

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим, станом на 29 грудня 2012 року. утворилась заборгованість в розмірі 93924 грн.20 коп.

Банк звернувся з позовом до суду 29 січня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що Банк звернувшись з позовом у січні 2013 року, пропустив передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк звернення до суду, що є підставою для відмови у позові.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відмовляючи в позові з зазначених підстав, суд не перевірив доводи Банку щодо збільшення сторонами в договорі строку позовної давності, не дав їм ніякої правової оцінки.

Так згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 5.5. сторони передбачили, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється тривалістю 5 років ( а.с.10).

Отже звернувшись з позовом до суду в січні 2013 року Банк не пропустив строк позовної давності.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови

(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором

застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України визначено, що є порушенням зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.546 - 552, 624 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно ст.627 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, з огляду на наведені норми матеріального права вимоги Банку

щодо повернення кредитних коштів, а саме заборгованості за кредитом в сумі 9360 грн. . 00 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 33042 грн. 58 коп.

підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ця заборгованість підтверджена наданим розрахунком та умовам кредитного договору ( а.с.3,4, 5-9).

Відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 46572 грн. 85 коп., штрафу (фіксована частина ) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 4448 грн.77 коп., суд першої інстанції виходив з того, що зі спливом строків позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо), положення п.7 частини тринадцятої ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку.

Проте з цими висновками суду не можна повністю погодитись, зважаючи на наступне.

Як вже зазначалося, Банк не пропустив строк позовної давності,яка, в даному випадку, становить 5 років. .

Окрім цього, вирішення в кредитному договорі одночасно і питання про збільшення строків позовної давності ґрунтується на законі. Ч.2 ст. 628 ЦК України передбачає право сторін укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів.

Отже, при вирішенні питання про стягнення неустойки суд першої інстанції мав керуватись положеннями п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору і визначають п'ятирічний строк позовної давності на звернення до суду, в тому числі і про стягнення неустойки.

В межах цього строку банк мав право звернутись до суду за стягненням неустойки, але з дотриманням вимог ч.2 ст. 258 ЦК України, тобто неустойка має бути стягнута в межах річного строку з моменту виникнення вимоги.

З огляду на наведені обставини та враховуючи те, що право вимоги у банку виникло станом на 01 жовтня 2007 року, оскільки на цей період ОСОБА_3 не були виконані зобов'язання в межах місячних платежів, що вбачається із наданих банком розрахунків, саме з цієї дати має бути стягуватись неустойка, яка станом на 01 жовтня .2007 року склала 604 грн. 33 коп.

Що стосується одночасного стягнення за порушення строків виконання зобов'язань пені і штрафу, то ці положення кредитного договору суперечать конституційним засадам ст.61 Конституції України про недопустимість подвійної юридичної відповідальності за одне і теж порушення.

Системний аналіз положень п. 5.1 та п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту підтверджує, що ці положення передбачають сплату неустойки за порушення строків виконання грошових зобов'язань, при цьому за несвоєчасне погашення кредиту вона має сплачуватись двічі. А тому, позовні вимоги про стягнення штрафу (фіксована частина ) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 4448 грн.77 коп. задоволенню не підлягають.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду справ в апеляційному порядку» апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у стягненні штрафу відповідно до п.5.3 умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4448 грн. 77 коп. - штраф (процентна складова) слід змінити в частині його правового обґрунтування.

У відповідності до ст.88 ЦПК України на користь банку слід стягнути 430 грн.07 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року у цій справі змінити.

Рішення суду в частині відмови у стягнення заборгованості за кредитом в сумі 9360 грн. 00 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 33042 грн.58 коп. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту :»Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 задовольнити Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом в сумі 9360 грн.00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 33042 грн. 58 коп.

Рішення суду в частині відмови у стягненні 46572 грн.85 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором змінити.

Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту »Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 604 грн. 33 коп - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором». В іншій частині позову рішення суду залишити без змін».

Рішення суду в частині відмови у стягненні штрафу відповідно до п.5.3 умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4448 грн. 77 коп. - штраф (процентна складова) змінити в частині його правового обґрунтування, відмовивши у задоволенні позову в цій частині з підстав, зазначених у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 430 грн.07 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

судді: