У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Мельника Ю.М.

суддів Ковалевича С.П., Шимківа С.С.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

з участю позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3,

представника відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 8 жовтня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання

ВСТАНОВИЛА :

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання від 4 липня 2006 року за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 у власність 295 /1000 домоволодіння АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 зобов"язувалася забезпечувати ОСОБА_1 довічно утриманням та доглядом .

Обгрунтовуючи позов ОСОБА_1 вказувала , що ОСОБА_3 не виконує покладені на неї договором зобов"язання - не забезпечувала позивачку продуктами харчування та ліками , не відвідувала її достатню кількість разів. Із лютого 2013 року відповідачка зовсім не відвідує позивачку , не доглядає її та не забезпечує продуктами харчування.

Із цих підстав просила розірвати договір довічного утримання.

Рішенням Рівненського міського суду від 8 жовтня 2013 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Не погодившись із рішенням місцевого суду , ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказувала на його незаконність та зазначала , що суд першої інстанції не врахував , що відповідачка не утримувала будинку та не сплачувала комунальних послуг, а фактично утриманням будинку та сплатою комунальних коштів опікувалася позивачка ; не надавала коштів на медичне лікування, харчування та догляд; не відвідувала її достатню кількість разів.

Неврахування судом зазначених обставин призвело , на думку позивачки , до ухвалення незаконного рішення .

Із цих підстав ОСОБА_1 просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити провадження № 22-ц/787/2065/2013 Головуючий в суді 1 інст. Рогозін С.В.

Суддя-доповідач Мельник Ю.М.

нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просили скаргу задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка та її представник вказували на безпідставність доводів апеляційної скарги й просили її відхилити , оскільки ОСОБА_3 в повному обсязі виконувала всі умови договору.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання ( догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок , квартиру або їх частину , інше нерухоме майно або рухоме майно , яке має значну цінність , взамін чого набувач зобов"язується забезпечити відчужувача утриманням та ( або ) доглядом довічно

Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається із матеріалів справи , що 4 липня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір довічного утримання (а.с. 5-6) за умовами якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 у власність 295/100- домоволодіння АДРЕСА_1.

Взамін ОСОБА_3 зобов"язувалася :

-забезпечити ОСОБА_1 шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному нерухомому майні з правом використання всієї площі та всіх підсобних приміщень ( будівель та споруд);

- забезпечувати продуктами харчування;

- здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу;

- забезпечувати згідно рецептів лікарів належними лікувальними засобами.

Згідно п. 8 договору сторони домовилися , що грошова цінність видів забезпечення на місяць становить 10 неоподатковуваних мінімумів визначених законодавством України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання ( догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача майна або третьої особи , на користь якої він був укладений , у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов"язків , незалежно від його вини.

Із змісту зазначеної норми слідує, що для розірвання договору довічного утримання з підстав , передбачених п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України необхідно довести факт невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов"язків , визначених договором.

За правилами статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, і це не оспорюється сторонами , що ОСОБА_1 після укладення договору довічного утримання продовжує проживати в АДРЕСА_1 , тобто право безоплатного проживання у відчуженому будинку за нею зберігається.

Позивачкою не надано суду доказів , які б свідчили про неоплату ОСОБА_3 рецептів лікарів , для забезпечення ОСОБА_1 належними лікувальними засобами , а при відсутності таких рецептів ОСОБА_3 умовами договору не була зобов"язана оплачувати лікування позивачки.

З 4 липня 2006 року ОСОБА_3 виконувала свої зобов"язання по забезпеченню позивачки продуктами харчування , здійснювала догляд та надавала їй необхідну допомогу і претензій щодо неналежного виконання умов договору ОСОБА_1 не пред"являла.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснювала , що ОСОБА_3 до лютого 2013 року один раз в тиждень відвідувала її і приносила продукти харчування, однак вважає, що цих продуктів харчування було недостатньо.

Із лютого 2013 року вона не відвідує позивачку та не забезпечує продуктами харчування.

ОСОБА_3 пояснила , що після того , як між сторонами виник спір і ОСОБА_1 відмовилася отримувати від неї продукти харчування, вона стала пересилати кошти на користь позивачки поштовими переказами.

Факт направлення ОСОБА_3 поштових переказів ОСОБА_1 у квітні та липні 2013 року підтверджується копіями фіскальних чеків ( а.с. 54).

Таким чином , сукупність доказів по справі свідчить про те, що ОСОБА_3 відповідно до умов договору довічного утримання виконувала свої зобов"язання по утриманню та догляду ОСОБА_1 і не порушувала умов вказаного договору.

Та обставина , що ОСОБА_1 сплачувала частину коштів на утримання будинку та оплату комунальних послуг, ремонтувала цей будинок не свідчить про невиконання ОСОБА_3 обов"язків за договором довічного утримання , оскільки цим договором не було визначено зобов"язань сторін по утриманню будинку.

Окрім того , ОСОБА_1 має право на компенсацію вартості поліпшень житлового будинку , проведених за її кошти.

Із урахуванням зазначеного суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору довічного утримання , та вірно визначив що небажання позивачки продовжувати договірні відносини з відповідачем без правових підстав, визначених законом, не є підставою для розірвання договору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення у справі , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 , ст. 315 , 317 ЦПК України , колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити , а рішення Рівненського міського суду від 8 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду та рішення суду першої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.

Сторони та інші особи , які брали участь у справі , можуть оскажити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.

Головуючий :

Судді: