Справа № 161/2960/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М.

Провадження № 22-ц/773/1581/13 Категорія: 41 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Завидовської-Марчук О.Г., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Дуткіній Ж.П.,

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів ОСОБА_3,

представника відповідача Луцького слідчого ізолятора - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 до Луцького слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 про визнання ордеру недійсним, виселення з приміщення та вселення за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2013 року постановлено в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 до Луцького слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 про визнання ордеру недійсним, виселення з приміщення та вселення відмовити.

У поданій апеляційній скарзі позивачі, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вселення ОСОБА_8 із сім'єю у кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_1 відбулось у встановленому законом порядку, позивачі мають право на житло і зареєстровані за різними адресами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 березня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 30 червня 2010 року, задоволено позов Луцького слідчого ізолятора №2 і постановлено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 із займаного житлового приміщення по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення (а.с. 8-12).

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року рішення Луцького міськрайонного суду від 29 березня 2010 року та ухвала апеляційного суду Волинської області від 30 червня 2010 року скасовані та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Луцького слідчого ізолятора №2 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 про виселення відмовлено. Підставою для скасування судових рішень стало те, що суди не взяли до уваги положення ст.ст. 1, 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 були вселені у гуртожиток на законних підставах, прожили у ньому близько 20 років, відповідно до п. 1 розділу VIII Прикінцевих положень зазначений Закон набрав чинності 1 січня 2009 року, що виключало можливість виселення їх після цієї дати (а.с. 13-14).

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як передбачено ст. 59 ЖК УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Згідно ст. 117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Згідно акту, складеного державним виконавцем першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції 28 липня 2010 року позивачі добровільно виселилися із житлового приміщення по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим 30 липня 2010 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.24).

Як вбачається з адресних довідок, на даний час позивачі мають право на житло і зареєстровані за різними адресами: ОСОБА_7 - по АДРЕСА_2; ОСОБА_6 - по АДРЕСА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - по АДРЕСА_4 (а.с. 75, 76). Підставою для реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є ордер № 7 від 13 липня 2011 року, виданий ВАТ Луцьке ВТШП «Волинь» на основі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ ЛВТШП «Волинь» (а.с. 77, 90).

Відповідач ОСОБА_8 з 1996 року працює в органах Державної пенітенціарної служби України, з 2002 року перебуває на посаді заступника начальника Луцького слідчого ізолятора із соціально-виховної та психологічної роботи (а.с. 78).

Ордер на жиле приміщення виданий ОСОБА_8 у встановленому законодавством порядку на вільне на той час приміщення (а.с. 31), і він та члени його сім'ї в силу ч. 2 ст. 117, ст. 132 ЖК УРСР не можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення.

Посилання позивачів на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року, яким відмовлено в задоволенні позову про виселення, не є достатньою підставою для визнання незаконним рішення адміністрації Луцького слідчого ізолятора про виділення житла сім'ї ОСОБА_8 та ордеру від 30 липня 2010 року, виселення ОСОБА_8 з сім'єю із займаного приміщення та вселення позивачів у спірне жиле приміщення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді