Справа №2-481/2012

Провадження №22ц/779/391/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І.І.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Горблянського Я.Д.,

секретаря: Турів О.М.,

з участю сторін: представника апелянта ОСОБА_2,

представника позивача Семківа М.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Івано-Франківська" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_5 до кредитної спілки "Івано-Франківська" про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 5 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

В квітні 2012 року кредитна спілка Івано-Франківська звернулась в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що між нею та відповідачем ОСОБА_4 27 квітня 2007 року укладено кредитний договір, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 25000 грн., а останній зобов'язався повернути кредит на умовах встановлених договором. ОСОБА_4 зобов'язання по кредитному договору не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. 27 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_4 зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору. Посилаючись на наведене та з урахуванням доповнених позивних вимог, позивач просив стягнути на свою користь з відповідачів в солідарному порядку 7150,01 грн. боргу за договором позики, 9654,57 грн. відсотків за користування кредитом, 2002 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 5 листопада 2012 року позов кредитної спілки "Івано-Франківська" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку 7150,01 грн. боргу за договором позики, 9654,57 грн. відсотків за користування кредитом, 2002 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до кредитної спілки "Івано-Франківська" про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що вказане рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд порушив норму процесуального права - ч.4 ст.559 ЦК України, згідно якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Суд неправильно витлумачив положення щодо строку дії договору поруки до повного погашення кредитної заборгованості по основному договору, що суперечить роз'ясненню, наведеному в п.24 постанови №5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Крім того, суд порушив норми процесуального права, а саме, ч.1 ст.360-7 ЦПК України, не врахувавши правової позиції Верховного Суду України, викладеної в ухвалі від 18.07.2012 року по справі №6-78цс12-1. Апелянт вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач не пропустив строку давності пред'явлення вимоги до поручителя не відповідає обставинам справи. На підставі наведеного апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення в солідарному порядку з відповідачів боргу та ухвалити нове, який визнати припиненим договір поруки між КС "Івано-Франківська" та апелянтом.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 27 квітня 2007 року між кредитною спілкою "Івано-Франківська" та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір(а.с.7-8), згідно якого кредитна спілка надала відповідачу кредит в сумі 25000 грн., а останній зобов'язався повернути кредит на умовах встановлених договором. У п.1.5 кредитного договору зазначено, що кредит надається терміном на 24 місяці, тобто до 27 квітня 2009 року, а згідно п.5.1. цей договір діє до повного погашення кредитної заборгованості(суми кредиту, відсотків за користування, штрафів, пені).

ОСОБА_4 зобов'язання по кредитному договору не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в загальному розмірі 18806,58 грн., що складається з 7150,01 грн. основного боргу, 9654,57 грн. відсотків за користування кредитом та 2002 грн. інфляційних втрат.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору, 27 квітня 2007 року між кредитною спілкою та другим відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки - ф(а.с.6), згідно якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_4 зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору.

В п.2.4 договору поруки зазначено, що строком виконання зобов'язань за основним договором є 27 квітня 2009 року.

У п.7.1. договору поруки зазначено, що строк дії цього договору збігається зі строком дії основного договору.

Задовольняючи позов та стягуючи в солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору поруки, який збігається зі строком дії кредитного договору, не закінчився, позивачем не пропущено строку позовної давності пред'явлення вимоги до поручителя, а тому ОСОБА_5 згідно договору поруки повинен відповідати в солідарному порядку за невиконання зобов'язань ОСОБА_4.

Однак, з таким висновком суду погодиться не можна з таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В пункті 24 постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" дано роз'яснення щодо застосування ч.4 ст.559 ЦК України. Тут, зокрема, зазначено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 7.1) про те, що строк його дії збігається з строком дії основного(кредитного) договору, який, в свою чергу, діє до повного погашення кредитної заборгованості (пункт 5.1. кредитного договору), не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 липня 2012 року по справі №6-78цс12, яка згідно ч.2 ст.214 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами.

У пункті 2.4 договору поруки строк виконання зобов'язань за основним(кредитним) договором чітко визначений - ним є 27 квітня 2009 року.

За таких обставин у кредитної спілки "Івано-Франківська" право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_5 про виконання порушеного зобов'язання ОСОБА_4 щодо повернення кредиту, виникло починаючи з 27 квітня 2009 року, протягом наступних 6 місяців.

В ч.1 ст.261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимогу до поручителя пред'явив, в зв'язку з чим 20.07.2009 року було видано судовий наказ, який ухвалою Івано-Франківського міського суду від 9 липня 2010 року було скасовано. В результаті цього у кредитної спілки знову виникло право пред'явити позов до поручителя в той самий строк, а тому саме з моменту скасування судового наказу слід відраховувати 6-місячний строк пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_5

Кредитна спілка з позовною вимогою звернулась в суд тільки 13 квітня 2012 року, тобто після спливу більше півтора року з моменту виникнення права на пред'явлення вимоги, при цьому не надавши достатніх доказів про те, що позивач довідався про скасування судового наказу тільки у 2012 році. Тому згідно ч.4 ст.559 ЦК України та наведених роз'яснень порука припинилась.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права - ч.4 ст.559 ЦК України, не врахувавши при цьому зазначені роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та правову позицію Верховного Суду України, внаслідок чого помилково зазначив, що строком дії договору поруки є строк дії основного(кредитного) договору та задовольнив позов кредитної спілки до поручителя ОСОБА_5, тоді як згідно закону зобов'язання останнього по договору поруки припинились.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову кредитної спілки "Івано-Франківська" в частині стягнення з ОСОБА_4, відмову в позові в частині стягнення з ОСОБА_5, задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 5 листопада 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов кредитної спілки "Івано-Франківська" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь кредитної спілки "Івано-Франківська" 7150,01 грн. боргу за договором позики, 9654,57 грн. відсотків за користування кредитом, 2002 грн. інфляційних втрат, а всього 18806(вісімнадцять тисяч вісімсот шість) грн. 58 коп.

В задоволенні вимоги про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_5 заборгованості за договором позики, відсотків за користування позикою та інфляційних втрат відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до кредитної спілки "Івано-Франківська" про визнання договору поруки припиненим задовольнити. Визнати припиненим договір поруки - ф від 27 квітня 2007 року, укладений між кредитною спілкою "Івано-Франківська" та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь кредитної спілки "Івано-Франківська" 229,40 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Я.Ю.Ковалюк

Я.Д.Горблянський