Справа №338/269/13-ц

Провадження №22ц/779/798/2013

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Гутич П.Ф.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Девляшевського В.А., Горблянського Я.Д.,

секретаря: Сем'янчук С.Й.,

з участю сторін: апелянта ОСОБА_2,

представника апелянта ОСОБА_3

представника відповідача Бойчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Богородчанської районної державної адміністрації про визнання незаконним наказу №132-к про звільнення з роботи, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2013 року, -

встановила:

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 28.08.2012 року відділом освіти Богородчанської районної державної адміністрації видано наказ про її звільнення з посади директора Старунського навчально-виховного комплексу з 31.08.2012 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 Кодексу законів про працю України. Звільнення з роботи вважає незаконним, проведеним з порушенням норм трудового законодавства, вважає таке звільнення упередженим щодо себе, оскільки відповідач раніше вже звільняв її з посади директора Старунської ЗОШ 1-111 ступенів з 29.09.2010 року по п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з проведенням реорганізації навчальних закладів, однак рішенням Богородчанського районного суду від 10.03.2011 року її було поновлено на посаді директора Старунського навчально-виховного комплексу Богородчанської районної ради Івано-Франківської області з тих підстав, що внаслідок реорганізації її посада не підпадала під скорочення, а посаду директора в новоствореному навчальному закладі їй не було запропоновано. Після поновлення на роботі обов'язки директора вона виконувала до 31.08.2012 року, тобто до закінчення строку контракту, укладеного між нею та відповідачем 27.08.2008 року, пролонгованого додатковими угодами до нього, погодженими сторонами, в межах дії якого було реорганізовано Старунську ЗОШ 1-111 ступенів у Старунський навчально-виховний комплекс .Позивач зазначає, що правової підстави для звільнення її з посади директора не було, оскільки з нею як з директором Старунського навчально-виховного комплексу жодного контракту відповідач не укладав, після поновлення на посаді директора зазначеного освітнього закладу вона є постійним працівником, а тому її звільнення в зв'язку закінченням строку трудового договору вважає незаконним.

На думку позивача, позиція відповідача щодо звільнення її на підставі п.2 ст.36 КЗпП України суперечить змісту ст.39-1 КЗпП України, яка передбачає, що трудові договори, які були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Позивач також зсилається на те, що її посада не входить до переліку тих, для зайняття яких законодавець передбачає контрактну форму укладення трудового договору. Просила визнати незаконним наказ №132-к від 28.08.2012 року відділу освіти Богородчанської районної адміністрації про звільнення її з роботи з 31.08.2012 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору по п.2 ст.36 КЗпП України, поновити її на посаді директора Старунського навчально-виховного комплексу та стягнути середньо-місячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2013 року ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що суд порушив норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та зібраним доказам. Апелянт вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити.

В судовому засіданні апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали. Апелянт вважає своє звільнення з посади директора Старунського навчально-виховного комплексу з підстав закінчення строкового трудового договору незаконним, оскільки не підписувала, будучи директором реорганізованої установи з відповідачем жодного контракту, є постійним працівником цієї установи та вважає, що законодавцем не передбачено укладення конрактів з працівниками в системі управління освіти на посаді, яку вона займає. Просить її апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача доводів апеляційної скарги не визнав. Заперечення мотивував тим, що попереднє звільнення позивачки було проведено помилково, оскільки відповідач неправильно трактував деякі зміни по проведенні реорганізації в системі освіти, що відбулися у 2010 році, без створення нової юридичної особи, тому позивачку за рішенням суду було поновлено на посаді директора Старунського навчально-виховного комплексу. Однак, оскільки позивачка працювала за контрактом директором Старунської ЗОШ в межах дії якого було проведено її звільнення, а школу перейменовано у навчально-виховний комплекс, додатковою угодою, укладеною між начальником відділу освіти Богородчанської РДА Драгомирецьким І. та ОСОБА_2 - директором Старунського навчально-виховного комплексу, строк дії контракту було продовжено до 31.08.2012 року, та по закінченню цього строку позивачку на законних підставах було звільнено по п.2 ст.36 КзПП України. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заслухавши сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції вважає таким, що постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем на умовах контракту, укладеного між нею - директором Старунської ЗОШ 1-111 ступенів та начальником відділу освіти Богородчанської РДА Драгомирецьким І. 27.08.2008 року, пролонгованого додатковими угодами до нього(а.с.33), погодженими сторонами, в межах дії якого було реорганізовано Старунську ЗОШ 1-111 ступенів у Старунський навчально-виховний комплекс. Додаткова угода до контракту від 29.08.2011 року була укладена між відповідачем та ОСОБА_2- директором Старунського НВК на строк до 31.08.2012 року, по закінченні дії якого позивачку було звільнено відповідно до вимог трудового законодавства.

Довідкою від 29.07.2013 року №13/01-14/2 Державного реєстратора Богородчанської РДА Івано-Франківської області(а.с.155) підтверджено, що у 2010 році змінено назву Старунської ЗОШ 1-111ступенів Богородчанської районної ради на Старунський навчально-виховний комплекс, при цьому нової юридичної особи не створено, код ЄДРПОУ та організаційно-правової форми не змінено.

Правовою підставою для укладення контракту з педагогічними працівниками є ч.3 ст.54 Закону України "Про освіту", де передбачено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

Статтею 20 Закону України "Про освіту" спеціально передбачено, що керівники начальних закладів, що є у загальнодержавній власності призначаються на посаду відповідним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері освіти шляхом укладення з ними контракту.

З наказу №211-к від 29.08.2011 року начальника відділу освіти Богородчанської РДА (а.с.30-31) вбачається, що відповідно до Положення "Про прийняття та звільнення керівників закладів освіти України", що є в загальнодержавній власності, затвердженого наказом Міносвіти України від 27.04.1993 року №116, продовжено трудові відносини на умовах, викладених у контрактах, з керівниками закладів освіти, в тому числі з ОСОБА_2 -директором Старунського НВК з 01 вересня 2011 року по 31 серпня 2012 року. З наказом позивачка ознайомлена, про що засвідчує її підпис під наказом та не оскаржувала його, а також підписала додаткову угоду з відповідачем 29.08.2011 року, будучи директором Старунського НВК про продовження контракту з нею до 31.08.2012 року.

Крім того з роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду трудових спорів" із внесеними змінами та доповненнями вбачається, що ч.2 ст.23 КЗпП України в редакції від 19.01.1995 року передбачено, що трудовий договір(контракт) на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи, інтересів працівника (його бажання), умов її виконання або в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З огляду на викладене, колегія суддів знаходить доводи апелянта необґрунтованими, надуманими, які спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, а також зазначеними вище правовими нормами ст.ст.20, 54 Закону України «Про освіту», а тому приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі ст.ст20, 54 Закону України «Про освіту», керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

В.А.Девляшевський

Я.Д.Горблянський