Справа № 432/2734/13-ц

Провадження № 22ц/782/3206/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, листопада місяця, 11-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Яресько А.В.,

суддів: Борисова Є.А., Маляренко І.Б.

при секретарі: Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" на ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 24 квітня 2013 року у цивільній справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Григор'єва О.О. про заборону виїзду за кордон боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Стаханова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,-

встановила:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 49526,03 грн. за кредитним договором, судові витрати у розмірі 495,26 грн. судовий збір та 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу. Рішенням суду від 07 жовтня 2011 року було частково задоволено позовні вимоги банку, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 5548 гривень 95 копійок, у задоволенні іншої частини вимог було відмовлено, рішення набрало законної сили та було звернуто до виконання.

У квітні 2013 року старший державний виконавець ВДВС Стахановського МУЮ Григор'єв О.О. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржнику виїзду за кордон. Ухвалою Стахановського міського суду Луганської області від 24 квітня 2013 року у задоволенні подання старшого державного виконавця ВДВС Стахановського МУЮ було відмовлено. ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" не погодився із винесеною ухвалою суду та надав на неї апеляційну скаргу, у якій просив скасувати її та ухвалити нове, посилаючись на припущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника банку, дослідивши матеріали справи та наявні у них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного. Так, статтею 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При винесенні ухвали про відмову у задоволення подання суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов'язань чи має намір покинути території України, тоді як заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що є пов'язаним із обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, адже до них суд дійшов із належним дотриманням норм матеріального та процесуального права. Так, відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та уПершому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Як було роз'яснено Верховним судом України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Тобто особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання". А оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що судовим виконавцем не було доведено факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, що спростовує доводи апеляційної скарги про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, сума заборгованості за рішенням суду складає 5548 гривень 95 копійок, зі змісту подання судового виконавця вбачається, що у ньому не наведено посилань на навмисне чи інше свідоме невиконання відповідачем своїх обов'язків, а сам по собі факт наявності невиконаного судового рішення таких підстав не дає, адже саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків - як про це помилково вказується у апеляції.

Відповідно до правил ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин колегія суддів дійшла до висновків про те, що ухвала суду першої інстанції є прийнятою із дотриманням вимог матеріального та процесуального права та зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 311-312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" відхилити.

Ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 24 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту її винесення шляхом подання скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: _______________ Судді _________________________