Справа №0907/2-7646/2011

Провадження №22ц/779/2252/2013

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Горблянського Я.Д., Горейко М.Д.,

секретаря: Петрів Д.Б.

з участю сторін: представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ "Глобинський м'ясокомбінат" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести до трудової книжки належний запис щодо дати звільнення та відшкодування заподіяної моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2013 року, -

встановила:

В жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 17.11.2008 року його було прийнято на роботу в ТзОВ "Глобинський м'ясокомбінат" на посаду торгового представника у Хмельницькій РВП, про що було внесено запис до його трудової книжки. Згідно запису в трудовій книжці відповідно до наказу від 10.02.2009 року його було звільнено з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, при цьому дата звільнення вказана 06.02.2009 року, хоча в цей час він продовжував працювати. Під час звільнення допущено порушення законодавства, оскільки всупереч ст.47, 116 КЗпП України позивачу не було повернуто трудову книжку та не здійснено повний розрахунок у встановлені строки. З вини підприємства трудову книжку він отримав поштою тільки 06.08.2011 року. Неповернення йому трудової книжки на протязі тривалого часу позбавляло його можливості працевлаштуватися в іншій організації, оскільки в нього не було документу, який би підтверджував наявність трудового стажу і є необхідним при працевлаштуванні. Посилаючись на наведене позивач просив стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу - з 06.02.2009 року по 06.08.2011 року, зобов'язати відповідача внести до його трудової книжки належний запис щодо дати звільнення позивача, стягнути на користь позивача відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за пропуском строку звернення до суду.

На зазначене рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд допустив порушення норм процесуального права, не врахував поважності причин пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду, безпідставно не поновив такий строк, а тому постановив незаконне рішення. З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав письмове заперечення щодо апеляційної скарги та просив розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить доводи апеляційної скарги обґрунтованими та приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цивільно-процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 256, 261 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, перебіг якого починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У ст.69 ЦПК України зазначено, що початок перебігу процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Право на вчинення процесуальної дії згідно ст.72 ЦПК України втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд може поновити або продовжити пропущений строк на підставі доказів, що обґрунтовують клопотання сторони про продовження процесуального строку відповідно до порядку, визначеного ст.73 цього ж Кодексу.

У ст.267 ЦПК України зазначено, що наслідком пропуску строку позовної давності є відмова у задоволенні позову.

Колегією суддів встановлено, що наказом від 17.11.08 року №3659 ОСОБА_3 було прийнято на посаду торгівельного працівника Івано-Франківського регіонального відділу продаж з 17.11.2008 року.

Наказом від 10.02.2009 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. Розрахункові в розмірі 344 грн. були виплачені йому 16.02.2009 року, про що засвідчує видатковий касовий ордер від 16.02.2009 року. По питанню видачі трудової книжки із письмовою заявою ОСОБА_3 до відповідача не звертався.

З ксерокопії списку згрупованих поштових відправлень від 16.02.2009 року вбачається, що відповідач направляв апелянту за зареєстрованим місцем його проживання лист-повідомлення про необхідність прибути для отримання трудової книжки до відділу кадрів ТзОВ "Глобинський м'ясокомбінат", однак він туди не з'являвся, так як був на заробітках, а такий лист-повідомлення отримала матір апелянта, чого не заперечив представник апелянта.

11.10.2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив поновити йому строк позовної давності, посилаючись на відсутність в нього трудової книжки як доказу перебування у трудових відносинах з відповідачем та хворобливого стану дружини протягом серпня-жовтня 2011 року, що перебувала на лікуванні в м.Києві та необхідністю проживання його в м.Києві в цей період. Ці обставини просив визнати поважними та поновити строк позовної давності.

Колегією встановлено, що між сторонами виник трудовий спір з причини невчасної видачі трудової книжки, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки її видачі з 06.02.2009 року по 06.08.2011 року та зміни дати звільнення в наказі про звільнення з 06.02.2009 року на 06.08.2011 року та стягнення моральної шкоди, спричиненої порушенням трудових прав.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк, який обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про незаконне звільнення-в місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки апелянт не оспорює підставу звільнення, то на протязі трьохмісячного строку, який слід обчислювати з наступного дня після отримання ним розрахункових, він повинен був звернутися до суду з позовом про видачу трудової книжки та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки її видачі та стягнення моральної шкоди.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перебіг строку позовної давності у даному трудовому спорі слід обчислювати з 17.02.2009 року, а також, що причини пропуску такого строку, зазначені позивачем у заяві від 20.03.2012 року (а.с.15), не є поважними.

Навіть якщо приймати до уваги пояснення апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно визначив дату перебігу строку позовної давності, оскільки він, отримавши розрахункові та не отримавши трудової книжки, не знав про порушення свого права, з чим колегія не погоджується, то про таке порушення він достовірно дізнався, отримавши 01.09.2010 року відповідь на свою скаргу від Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області (а.с.10), в якій інспекція рекомендувала йому звернутися за вирішенням трудового до суду, однак він звернувся в суд аж через рік - 11.10.2011 року.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що доводи апелянта не спростовують законності рішення суду першої інстанції, оскільки він без поважних причин пропустив строк звернення до суду, наслідком пропуску якого є відмова у задоволенні позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Я.Д.Горблянський

М.Д.Горейко