Справа № 454/1364/13 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 22-ц/783/5742/13 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 32
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.
секретаря Мариняк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Львіввугілля" на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов"язків внаслідок трудового каліцтва,
встановила:
В травні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом в суд до відповідача ДП "Львіввугілля" про стягнення 30000 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов"язків внаслідок трудового каліцтва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 01.04.2003 року по 01.10.2009 року вона працювала на різних роботах в підземних умовах на шахті "Межирічанська". У зв"язку із тривалою роботою в особливо шкідливих умовах праці в неї значно погіршився стан здоров"я, внаслідок чого неодноразово зверталася за медичною допомогою. Висновком МСЕК від 01.10.2009 року їй встановлено ІІІ групу інвалідності та 45% втрати працездатності.
Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Львіввугілля" в користь ОСОБА_2 6500 грн. відшкодування моральної шкоди та в дохід держави 114,70 грн. судових витрат, в задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржило ДП "Львіввугілля", в апеляційній скарзі покликається на те, що довідка МСЕК не може бути доказом спричинення власником моральної шкоди, оскільки підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії. Крім цього, судом не повною мірою враховано положення ст. 23 ЦК України щодо врахування вимог розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Також, позивач пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України загальний строк звернення до суду по трудових спорах. Просить рішення Сокальського районного суду від 30.05.2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, а також представник відповідача ДП "Львіввугілля" будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с. 50-52), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 13.05.2003 р. по 01.10.2009 працювала на шахті "Межирічанська" ДП «Львіввугілля», виконувала роботу учня машиніста та машиніста скреперних лебідок на техкоплексі.
Наказом № 87-к від 02.10.2009 р. вона звільнена з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я (а.с. 7, копія трудової книжки).
Згідно довідки МСЕК від 01.10.2009 р. серія ЛВА-2 № 026863 позивачці вперше визначено 45% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва, дата наступного переогляду 01.10.2010 року (а.с. 15).
Довідкою МСЕК серія ЛВА-1 № 465376 від 14.09.2010 року позивачці ОСОБА_2 підтверджено третю групу інвалідності на строк до 01.10.2013 року.
У зв"язку із ушкодженням здоров"я, позивачка втратила професійну працездатність на 45% та на тривалий час позбавлена можливості повною мірою реалізувати своє право на працю, постійно відчуває фізичні страждання, змушена проходити обстеження та лікування у медичних закладах.
Тому ОСОБА_2, на думку суду першої інстанції, має право на відшкодування моральної шкоди за нормами ст. 237-1 КЗпП України.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Також, у роз»ясненнях, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих з'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно із рішенням Конституційного суду України від 07.01.2004 р. у справі № 1-рп/2004р. ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
З врахуванням того, що позивач зазнала трудове каліцтво під час виконання трудових обов'язків, суд правильно прийшов до висновку, що їй завдана моральна шкода та вірно поклав обов"язок відшкодувати заподіяну моральну шкоду на ДП "Львіввугілля".
Також, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я позовна давність не поширюється (ст. 268 ЦК України).
Крім цього, з врахуванням вимог розумності та справедливості судом першої інстанції вірно визначено розмір відшкодування моральної шкоди позивачці в сумі 6500 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 2 ст. 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" - відхилити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: Ю.Р. Мікуш
О.Ф. Павлишин