Справа №0907/2-6991/2011
Провадження №22-ц/779/813/2013
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Девляшевського В.А., Горейко М.Д.,
секретаря: Турів О.М.,
з участю сторін: відповідача ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Івано-Франківської міської ради - Александрович Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Івано-Франківської міської ради, відділу Держземагенства в м.Івано-Франківську про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення міської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_13 на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2013 року, -
встановила:
У серпні 2011 року ОСОБА_5 звернулась в суд з вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона є власником нежитлового приміщення творчої майстерні загальною площею 54 кв.м., розміщеної в підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Відповідачі є власниками/співвласниками житлових примішень - квартир №1, 3, 4 цього ж будинку. Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 16.10.2008 року відповідачам передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд за тою ж адресою та видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га на прізвище - ОСОБА_13.
Рішення міської ради та державний акт на земельну ділянку позивачка вважає незаконними, так як при виготовленні технічної документації не було враховано, що вона є співвласником нежитлової частини будинку, має таке ж право на приватизацію земельної ділянки, як і інші співвласники будинку. Вважає, що оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради суперечить вимогам ст.42 Земельного кодексу України, яким передбачено, що земельну ділянку у багатоквартирному будинку може бути передано у власність або в користування лише об'єднанню співвласників будинку. В даний час відповідачі не дають їй вільного проходу до творчої майстерні, перешкоджають їй користуватися своїм майном. Просила визнати недійсними п.2.2.3 рішення Івано-Франківської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,1000 по АДРЕСА_1 - ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №575824 від 16.01.2009 року, на ім'я ОСОБА_13.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2013 року позов задоволено.
На зазначене рішення ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд неповно, невсесторонньо дослідив обставини справи та дав неправильне тлумачення нормі матеріального права - ст.42 Земельного кодексу України, яку застосував. Також, на думку апелянта суд допустив порушення норми процесуального права - постановив рішення у відсутності відповідачів та зазначив, що ними подано заяви про розгляд справи у їх відсутності, в той час, коли такі заяви не надходили. Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_14 доводи апеляційної скарги підтримав, після дачі пояснень сторонами та оголошеної перерви в судове засідання не з'явився з мотивів перебування у відрядженні, не підтвердженого жодними доказами, а тому причина неявки представника апелянта визнана судом неповажною.
Представник відповідача - Івано-Франківської міської ради апеляційну скаргу визнала, оскаржуване рішення вважає неправомірним, просить його скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_5 відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, пояснив, що позивачка не вправі претендувати на приватизацію земельної ділянки, оскільки вона не є співвласником житлового приміщення в будинку, до її приходу земельна ділянка вже перебувала у користуванні співвласників будинку, розділена на 4 частини, кожен має грядки. Вважає, що вона не вправі претендувати на прибудинкову територію, оскільки ніколи її не прибирала, її права не порушено приватизацією землі. Підтвердив, що зайти до підвалу ОСОБА_5 може тільки тоді, коли він відкриє їй загальні вхідні двері, у вечірній час вони її не впускають у приміщення. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Представник позивачки доводів апеляційної скарги не визнала. Просила її відхилити.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів знаходить доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції вважає таким, що ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, виходячи з наступного.
Колегією суддів з'ясовано, що ОСОБА_5 звернулась в суд з вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона є власником нежитлових приміщень творчої майстерні загальною площею 54 кв.м., розміщених у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1563 від 19.06.2001 року, укладеного між нею та Фондом комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, нотаріально-посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №1563(а.с.7-12). Відповідачам - ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на праві власності належить приватизована ними квартира №1 у цьому будинку згідно свідоцтва про право власності від 13.10.1994 року(а.с.25), ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16 на праві власності належить на праві власності приватизована ними квартира №2 в цьому будинку згідно свідоцтва про право власності на житло від 14.11.1996 року(а.с.26), ОСОБА_11, ОСОБА_12 на праві власності належить приватизована ними квартира №3 в цьому будинку згідно свідоцтва про право власності на житло від 24.10.1994 року(а.с.27), ОСОБА_13 на праві власності належить згідно договору купівлі-продажу від 20.10.1999 року квартира №4 в цьому будинку.
З витягу рішення Івано-Франківської міської ради від 13.04.2007 року будинок по АДРЕСА_1 знятий з обслуговування та з балансу ЖЕО №6 і передано у власність домовласників - ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_13.(а.с.31).
Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 16.10.2008 року цим відповідачам передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд за тою ж адресою та видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га на ім'я ОСОБА_13 із долученням додатку зі списком інших співвласників.
ОСОБА_5 оскаржила зазначене рішення, посилаючись на те, що оскільки вона є теж співвласником частини нежитлового приміщення будинку, до якого нема самостійного входу, то вона вправі користуватися прибудинковою територією для проходу, проїзду до творчої майстерні, яка належить їй на праві власності, однак таке її право порушено приватизацією земельної ділянки відповідачами, які не пускають її до майстерні у вільний для неї час. Оскаржуване рішення та державний акт вважає незаконними, такими, що видані з порушенням умов та порядку, передбаченого ст.42 Земельного кодексу України.
Частиною ч.1ст.42 Земельного кодексу України, яка регулює спірні правовідносини визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди чи прибудинкові території державної та комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку, відповідна земельна ділянка передається об'єднанню співвласників, створеному відповідно до Закону України від 29.11.2001 року №2866-111 "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" в порядку, передбаченому Постановою Кабінену Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном та неподільною часткою житлового комплексу(допоміжні приміщення конструктивні елементи будинку) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 є співвласником частини нежитлового приміщення будинку - творчої майстерні площею 54 м.кв. з 2001 року, тієї обставини, що відповідачі об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 не створили, а приватизація прибудинкової земельної ділянки проведена відповідачами всупереч вимогам ст.42 Земельного кодексу України з порушенням права ОСОБА_5, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_13 та скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам норм матеріального права та процесуального права. Посилання апелянта на те, що суд постановив рішення у відсутності відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_6, зіславшись на те, що ними подано заяви про розгляд справи у їх відсутності, в той час як такі заяви від них не надходили, колегія суддів не вважає процесуальним порушенням, оскільки вони не виявили бажання бути присутніми в судовому засіданні подавши заяви на а.с.116-121 про те, що уповноважують ОСОБА_2 здійснювати захист їх інтересів в суді, який був присутній в судовому засіданні.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_13 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
В.А.Девляшевський
М.Д.Горейко