Справа №0910/2677/2012
Провадження №22-ц/779/1016/2013
Категорія 57
Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Девляшевського В.А., Я.Д.Горблянського,
секретаря: Турів О.М.
з участю сторін: апелянта ОСОБА_2,
його представника - ОСОБА_3
представника апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
представника скаржника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_7 на дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції Паранчича Т.В., за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2012 року, -
встановила:
В листопаді 2012 року ОСОБА_7 звернувся в суд зі скаргою на рішення державного виконавця. Скаргу мотивував тим, що на виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області пред'явив до виконання у відділ державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції два виконавчі листи про зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення влаштованої ними огорожі в сторону земельної ділянки боржників по ширині 2,1 м і по довжині 29 м по фактично існуючій межі між їх будинковолодінням та її будинковолодінням по АДРЕСА_1. Тривалий час рішення суду не виконувалось, а 06.11.2012 року він отримав поштою дві постанови про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з тим, що рішення суду неможливо виконати через те, що на спірній земельній ділянці знаходиться літня кухня ОСОБА_2 та газова труба. Скаржник вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження є необґрунтованою, не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а саме п.11 ч.1 ст.49 та ч.3 ст.76 зазначеного Закону, якими передбачено, за яких умов державний виконавець може винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Таких умов виконано не було. Боржники самовільно захопили частину земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, що встановлено рішенням суду, яке не скасовано, самовільно спорудили на ній господарську споруду порушивши її права, а державний виконавець не вчиняє належних дій на виконання рішення суду. ОСОБА_7 просив визнати дії державного виконавця неправомірними, винесені ним постанови про закінчення виконавчого провадження скасувати та зобов'язати державного виконавця прийняти виконавчі листи до виконання та вчинити дії на виконання рішення суду.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2012 року скаргу ОСОБА_7 задоволено.
Визнано незаконними дії державного виконавця - заступника начальника відділу державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції Паранчича Т.В. по закінченню виконавчих проваджень №24462992 та №24463921 згідно виконавчих листів №2-1399, виданих 18.11.2010 року Косівським районним судом.
Скасовано постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції Паранчича Т.В. від 02.11.2012 року про закінчення вищевказаних виконавчих проваджень.
Зобов'язано державного виконавця прийняти виконавчі листи до виконання та вчинити дії з виконання рішення суду.
На зазначену ухвалу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій зазначили, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Суд допустив порушення норм процесуального права не залучив їх - апелянтів як сторін виконавчого провадження до участі в розгляді скарги, чим порушив їх права. Суд не взяв до уваги акт державного виконавця про неможливість виконання рішення суду через знаходження на спірній частині земельної ділянки літньої кухні ОСОБА_2 та підведеної до неї газової труби. Посилаючись на наведене апелянти просять скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_7 на дії та рішення державного виконавця.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3, представник апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали. Представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 пояснила, що виконати рішення суду неможливо, оскільки земельна ділянка апелянтом приватизована, державного акту, виданого ОСОБА_2, ОСОБА_7 не оскаржував, а також пояснила, що на 2,1 м від існуючої межі між будинковолодінням апелянта та ОСОБА_7, ОСОБА_2 споруджено господарський будинок - літню кухню, до якої підведена газова труба. Просила апеляційну скаргу задовольнити.
Довіритель апелянта ОСОБА_7 - ОСОБА_6 апеляційної скарги не визнала. Заперечення мотивувала тим, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.10.2010 року, яке набрало законної сили, встановлено, що їй виділено під будівництво та для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,8 га по АДРЕСА_1. Частину цієї земельної ділянки, а саме 2,1 м по ширині та 29 м по довжині самовільно захопили ОСОБА_2 та ОСОБА_4 влаштувавши на межі огорожу та самовільно спорудили господарський будинок фактично на її території, до якого підвели газ, незважаючи на судове рішення про звільнення захопленої ними земельної ділянки. А державний виконавець тривалий час більше року не вчиняв жодних дій, безпідставно зупиняв виконавче провадження, а потім виніс постанову про закінчення виконавчого провадження за неможливістю його виконання, яку ОСОБА_7 отримав поштою 06.11.2012 року. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає нормам матеріального права, а проведення судового засідання без участі боржників як учасників виконавчого провадження, розцінює як не суттєве порушення норм процесуального права, яке не вплинуло на правильність та законність постановленого судом рішення, виходячи з наступних доводів.
Колегією суддів з'ясовано, що на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.10.2010 року ОСОБА_7 пред'явив до виконання у відділ державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції два виконавчі листи про зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення влаштованої ними огорожі в сторону їх земельної ділянки по ширині 2,1 м і по довжині 29 м по встановленій межі по АДРЕСА_1.
16.02.2011 року державний виконавець Козак І.П. склала акт, яким зобов'язала боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до 25.02.2011 року виконати рішення апеляційного суду.
18.04.2011 року державний виконавець Паранчич Т.В. склав інший акт про неможливість виконання рішення апеляційного суду через те, що на спірній земельній ділянці знаходиться літня кухня та газова труба. Будь-які штрафні санкції за невиконання рішення суду державним виконавцем до боржників не було застосовано, а також не було направлено подання до правоохоронних органів про вжиття до боржників відповідних заходів за невиконання рішення суду.
02.11.2012 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції Паранчич Т.В. виніс дві постанови від 02.11.2012 року про закінчення виконавчих проваджень №24462992 та №24463921 згідно виконавчих листів №2-1399, виданих 18.11.2010 року Косівським районним судом.
З поданням про роз'яснення рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області державний виконавець не звертався.
Копію зазначених постанов ОСОБА_7 отримав 06.11.2012 року, а його скарга на ці постанови надійшла до суду 15.11.2012 року в межах десятиденного строку, визначеного законом.
Зазначені постанови не відповідають вимогам п.11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", якими визначено умови та порядок винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Так, згідно зазначеної норми матеріального права виконавчий документ повертається до суду чи іншого органу, який його видав, у випадках, передбачених ч.3 ст.76 зазначеного Закону, а саме: якщо виконати рішення без участі боржника неможливо та тільки після накладення на боржника штрафу та внесення подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до відповідальності за невиконання судового рішення згідно із законом.
Наведених вимог Закону державним виконавцем дотримано не було, а отже без правових підстав винесено оскаржувані постанови про закінчення виконавчих проваджень, які підлягають скасуванню, а закінчені виконавчі провадження - відновленню.
Таким чином, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим та підстав для його скасування не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 312, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І.Шалаута В.А.Девляшевський
Я.Д.Горблянський