Справа №0907/17135/2012

Провадження №22-ц/779/1330/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Девляшевського В.А., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря: Турів О.М.,

з участю сторін: апелянта ОСОБА_2,

представника позивача Піцьківа В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2013 року, -

встановила:

В листопаді 2012 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 25.04.2008 року між АКІБ "Укрсиббанк"(правонаступник АТ "Укрсиббанк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11340761000, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 10930 доларів США зі сплатою 14% річних до 25.04.2013 року. 08.12.2011 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого АТ "Дельта Банк" набуло право вимоги по вищезазначеному кредитному договору. Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 75285,90 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2013 року позов ПАТ Дельта Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість у розмірі 75285, 90 грн. за кредитним договором та 752,85 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню з наступних підстав. Суд помилково вказав у рішенні, що вона визнала суму заборгованості, так як саме із сумою заборгованості вона не згідна. Всупереч ст.ст.512-519 ЦК України банк не додержав форми правочину, оскільки правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, вимоги за яким передаються новому кредиторові. Враховуючи те, що предметом застави по кредитному договору був автомобіль, то необхідною є реєстрація зміни обтяжувала у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що не було зроблено. Також, судом не досліджено оригінал договору про передачу активів, в якому не зазначено про передачу права вимоги саме за кредитним договором, по якому апелянт є позичальником. Крім того, судом не прийнято до уваги, що згідно додатку до договору №1 останнім терміном погашення кредиту є квітень 2014 року, апелянт не заперечує, що є певне прострочення по кредиту, однак це пов'язано із тяжкими сімейними обставинами. Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В засіданні суду апеляційної інстанції апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.04.2008 року між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11340761000(а.с.11-19), згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 10930 доларів США зі сплатою 14% річних до 25.04.2013 року. 08.12.2011 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого АТ "Дельта Банк" набуло право вимоги по вищезазначеному кредитному договору. ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 9418,98 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 75285,90 грн.(а.с.5), в тому числі по тілу кредиту - 7733,22 доларів США(61811,63 грн.) та відсотки - 1685,76 доларів США(13474,28 грн.). Зазначена обставина нічим не спростована.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача. Такий висновок відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Судом у рішенні помилково зазначено, що Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" надало ОСОБА_2 кредит, це не відповідає матеріалам справи, так як кредит був наданий АКІБ "Укрсиббанк", а позивач набув право вимоги по кредиту. Однак, дана обставина не є підставою для скасування рішення, і тому, при її оцінці колегія суддів керується положенням ч.2 ст.308 ЦПК України, де зазначено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи ОСОБА_2 про те, що суд помилко зазначив у рішенні, що вона визнає суму заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки відсутні будь-які докази, які б спростовували таку заборгованість.

Щодо посилання апелянта на недодержання форми правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні, то таке є необґрунтоване, оскільки обидва договори - кредитний та купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладені в письмовій формі, і державної реєстрації не вимагають.

Безпідставним є також посилання апелянта на те, його не було повідомлено про зміну кредитора рекомендованим листом з повідомленням про вручення, так як це не передбачено кредитним договором та законодавством.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

В.А.Девляшевський

Я.Ю.Ковалюк