Справа №0907/2-8281/2011
Провадження №22-ц/779/1350/2013
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Горблянського Я.Д., Девляшевського В.А.,
секретаря: Турів О.М.,
з участю сторін: апелянта ОСОБА_2,
представника апелянта ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поруки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 5 грудня 2012 року, -
встановила:
У жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"(далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 02.06.2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено генеральну угоду, в рамках якої укладено кредитний договір від 02.06.2008 року, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 103093 долари США зі сплатою 17% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору позивач уклав договір поруки з ОСОБА_2. Позичальник ОСОБА_4 неналежно виконував зобов'язання по зазначеному кредитному договору, що призвело до виникнення заборгованості станом на 15.10.2010 року в розмірі 134106,43 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1060620,93 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача як поручителя на свою користь.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 5 грудня 2012 року вказаний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість у розмірі 1060620,93 грн., 1700 грн. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим та підлягає скасуванню з наступних підстав. Судом не враховано положення пункту 24 постанови №5 від 30.03.2013 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин", для застосування якого були підстави, оскільки ні у кредитному договорі, ні у договорі поруки не встановлено строку їх дії, а тому звернувшись 18.10.2010 року в суд з позовом позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя, що є підставою для відмови у позові. Суд неправильно пов'язав момент застосування право вимоги до поручителя про повернення кредиту достроково з моментом набрання законної сили рішенням суду від 25.03.2010 року, яким стягнуто з позичальника ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором. Крім того, суд не обґрунтував, чому при стягненні заборгованості застосовано одночасно два види відповідальності за одне і те саме порушення - пеню та три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів. З наведених підстав апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Апелянт в судовому засіданні пояснив, що подання позову до нього як до поручителя він ввважає передчасним, так як рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.03.2010 року з ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за кредитним договором, накладено арешт на сауну, на спорудження якої було взято кредит і, хоча рішення суду ще не виконано, вважає, що до нього міг бути позов пред'явлений після виконання рішення суду, якщо коштів від продажу сауни не вистачить на погашення боргу та інших платежів за договором. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Колегією суддів з'ясовано, що ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 уклали кредитний договір №16.9 04-03/08-СК від 02.06.2008 року, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 103093 долари США на споживчі потреби на строк до 01.06.2018 року, а позичальник зобов'язався повернути кредиту визначений час та виконувати зобов'язання по договору: сплачувати щомісячно по 859,11 доларів США, 17% річних за користування кредитом, також сплатити комісійні та інші виплати, передбачені договором, а у випадку невиконання чи неналежного виконання боргових зобов'язань за цим договором -сплачувати неустойку, штраф, пеню на умовах, в розмірах та в строки, передбачені кредитним договором та погоджених сторонами.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору ПАТ "ВТБ Банк" уклав договір поруки з ОСОБА_2, згідно п.2.1 якого поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність перед банком за виконання в повному обсязі боргових зобов'язань ОСОБА_4 по кредитному договору, включаючи повернення суми кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки(штрафу, пені) в розмірі, строки, передбачені кредитним договором.
Позичальник ОСОБА_4 неналежно виконував зобов'язання по зазначеному кредитному договору, що призвело до виникнення заборгованості станом на 15.10.2010 року в розмірі 134106,43 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1060620,93 грн., яка складається з: 79037,92 доларів США(еквівалентна 625095,10 грн.) поточної заборгованості по кредиту, 18897,32 доларів США(еквівалентна 149455,12 грн.) простроченої заборгованості по кредиту, 693,70 доларів США(еквівалентна 5486,33 грн.) поточної заборгованості по сплаті процентів, 27950,28 доларів США(еквівалентна 221053,17 грн.) простроченої заборгованості по сплаті процентів, 3666,64 доларів США(еквівалентна 28998,72 грн.) пені за несвоєчасну сплату процентів, 2605,28 доларів США (еквівалентна 20604,64 грн). пені за несвоєчасну сплату кредиту, 731,83 доларів США (еквівалентна 5787,90 грн.) 3% річних за весь час прострочення сплати процентів, 523,46 доларів США(еквівалентна 4139,94 грн.) 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту
Апелянтом не оспорюється існування зазначеної заборгованості ОСОБА_4 перед банком та невиконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості по кредитному договору на час розгляду справи в суді першої інстанції і в апеляційному суді.
Зі змісту договору поруки від 02.06.2008 року (а.с.15-17) вбачається, що порука діє до припинення основного зобов'язання, тобто строк дії договору поруки в договорі не зазначено. Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Позивач за наявності заборгованості по кредиту скористався своїм правом пред'явлення позову до ОСОБА_4 про дострокове погашення заборгованості, яка рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.03.2010 року стягнута з ОСОБА_4
З роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин" від 30.03.2012 року вбачається, що пред'явленням вимоги до поручителя можна вважати як направлення, вручення йому вимоги про дострокове погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя, кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Сама по собі умова договору про дію договору поруки до повного виконання позичальником зобов'язань перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову щодо стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_2 як поручителя, та непропущення 6-місячного строку, оскільки не відбулося виконання кредитних зобов'язань боржником ОСОБА_4 на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 25.03.2010 року на час розгляду справи судом першої інстанції та на час розгляду справи апеляційним судом.
З роз'ясень п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин" від 30.03.2012 року вбачається, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві(ч.1 ст.29 ЦК України, ст.ст.3 і 4 ЦПК України). Звернення стягнення на майно не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.
З таким висновком погоджується і сам апелянт, який розцінює позов ПАТ "ВТБ Банк» до нього як до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що заявлений не з пропуском 6-місячного строку, а вважає такий позов передчасним, оскільки, майно, належне боржнику, ще не реалізоване та вважає, що такий позов слід заявляти після реалізації майна у випадку, якщо коштів на погашення заборгованості не вистачить.
Не заслуговують на увагу інші доводи апеляційної скарги щодо стягнення неустойки, пені у подвійному розмірі, оскільки з розшифровки загальної суми заборгованості вбачається, що пеня нарахована за невиконання кожного із зобов'язань, зазначених у кредитному договорі та погоджених сторонами у п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 9.1 та 9.2 кредитного договору (а.с7-12) та п.1.1, 1.2 та 2.1 договору поруки (.а.с.15-17).
З огляду на викладене, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу необгрунтованою та не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам норм ст.ст.213-214 ЦПК України.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 5 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
Я.Д.Горблянський
В.А.Девляшевський