Справа №0907/2-1070/2011
Провадження №22ц/779/463/2013
Категорія 39
Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Девляшевського В.А.
секретаря: Сем'янчук С.Й.-Турів О.М.
з участю сторін: апелянта ОСОБА_2,
позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2012 року, -
встановила:
В квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 20 квітня 2010 року та в с.Угорники Коломийського району ОСОБА_2 поширив відносно нього неправдиву інформацію шляхом розклеювання у громадських місцях зазначених населених пунктів ксерокопії його фотографії, взятої ним з його особової справи з наступним текстом образливого змісту, що принижує його честь і гідність: "ІНФОРМАЦІЯ_2" Позивач зазначив, що дана інформація є неправдивою, поширена відповідачем умисно з метою принизити його в очах людей населеного пункту Угорники, в якому він проживає, де всі його добре знають та в сусідньому населеному пункті Отинія, де він працював на посаді заступника директора школи по господарській частині Отинійської ЗОШ та сформувати думку в очах громадськості, що він непорядна людина - злодій. Розповсюдження такої неправдивої інформації завдало йому тривалих моральних страждань, з ним перестали вітатися односельці, він мусив виправдовуватися перед знайомими, що нічого не крав та чужих грошей собі не привласнив, поширення такої інформації призвело до втрати перспективи ділової активності та реалізації особистих планів. Поширення неправдивої інформації принизило його як особу, його честь та гідність, негативно позначилося на стані його здоров'я, порушився його спокій та нормальний спосіб життя, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя для того, щоб повернути собі втрачений авторитет. Завдану моральну шкоду оцінює в 15000 грн. Просив визнати поширену інформацію про те, що він є злодій недостовірною та зобов'язати відповідача спростувати її в такий же спосіб - шляхом розповсюдження у громадських місцях населених пунктів Угорники та Отинія відповідного спростовування попередньої неправдивої інформації та стягнути з ОСОБА_2 в його користь 15000 грн. завданої моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, 51 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд допустив порушення норм процесуального права: його належним чином не було повідомлено про час і місце розгляду справи, не повно досліджено обставини справи та позбавлено його права на захист, в якості доказів суд взяв акт сільського голови с.Угорники та показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не слід було брати до уваги, оскільки зазначені свідки є сусідами позивача, а голова сільської ради с.Угорники є родичем ОСОБА_3. Доводи апеляції полягають в запереченні апелянтом факту поширення зазначеної інформації з посиланням на те, що він з 19 квітня по 1 травня 2010 року перебував за межами області, виїхав по справах в Крим, де перебував до 01.05.2010 року разом зі своїми друзями - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтвердженням чого є фотографії та довідка з готелю "Україна" про проживання його там, а також довідка, що належний йому автомобіль, на якому як ствердили свідки позивача він під'їхав розклеювати листівки 20.04.2010 року перебував в цей час на ремонті. Апелянт вважає, що поширена інформація є достовірною, оскільки на час її поширення рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23.02.2010 року позивача визнано винним в привласненні коштів ПП "Аресконт" на суму 4660,57 грн. та стягнуто з нього ці кошти в користь ПП "Аресконт". Рішення набрало чинності 16.04.2010 року, так як ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.04.2010 року його залишено без змін. Вважає, що оскільки інформація була поширена не до, а після винесення ухвали апеляційним судом, то вона є достовірною, бо взята з рішення суду.
Посилаючись на наведене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_3 відмовити, а також винести окрему постанову відносно свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та сільського голови с.Угорники, порушивши щодо них кримінальну справу за неправдиві свідчення відносно апелянта.
В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Щодо своєї відсутності на роботі на ПП "Аресконт" з 19.04.2010 по 01.05.2010 року та перебування за межами Івано-Франківської області, у Криму в зазначений період, не надав належних підтверджуючих документів про перебування у відрядженні чи у відпустці за власний рахунок, посилаючись на те, що оскільки він є директором ПП "Аресконт", то будь-яких наказів щодо себе не видавав, однак про те, що він перебував у Криму у зазначений період можуть підтвердити свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, також про цей факт засвідчує довідка з ПАТ "Гостинниця Україна" та фотографії, що саме там він відпочивав, які він додає. Мету своєї поїздки в Крим з 19.04.2010 по 1.05.2010 року мотивував здійсненням підтримки батька його друга ОСОБА_6 - ОСОБА_10, який мав справу у Бахчисарайському районному суді про поділ майна, інтереси якого в суді представляв по його рекомендації за дорученням його ж знайомий - ОСОБА_7 Просив його апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а в позові ОСОБА_3 відмовити.
Позивач доводів апеляційної скарги не визнав, заперечення мотивував тим, що раніше перебував у трудових відносинах з ПП "Аресконт", директором і власником якого є відповідач, працював начальником Отинійського відділення охорони ПП "Аресконт" з 01.10.2008 року по 12.12.2008 року. Мав місце випадок, коли жовтні 2008 року відповідач видав йому готівкою 4608 грн., для виплати заробітної плати працівникам відділення, при цьому сказав розписатися на чистому бланку ордеру про отримання цих коштів, що він і зробив. Зазначені кошти він виплатив працівникам відділення, про що добре знав ОСОБА_2, так як при звільненні його з роботи в грудні 2008 року за згодою сторін відповідач не ставив йому будь-яких претензій щодо повернення цих коштів. Після звільнення його з роботи через непорядність відповідача, під керівництвом якого він не бажав працювати, оскільки той не дотримувався норм закону та моралі, з ПП "Аресконт" розірвали договори по здійсненню охорони магазин с.Угорники, підприємець - власник озера та ще деякі інші. А тому відповідач з помсти подав фальшивий позов до суду про стягнення з нього нібито привласнених 4660 грн., які він насправді виплатив працівникам і жодних коштів не привласнив.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23.02.2010 року, яке ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.04.2010 року залишено без змін постановлено стягнути з нього в користь ПП "Аресконт" 4660 грн. 57 коп., однак згодом зазначені судові рішення були скасовані ухвалою Верховного Суду України від 2 лютого 2011 року та постановлено нове рішення Апеляційним судом Івано-Франківської області 06.03.2012 року про відмову в задоволенні позову ПП "Аресконт". Однак, якщо навіть брати до уваги зміст попередніх судових рішень, то в них ніде не було зазначено, що ОСОБА_3 - злодій.
Також позивач просив врахувати, що відповідач, будучи присутнім на двох попередніх судових засіданнях Івано-Франківського міського суду, ніде не заявляв письмового клопотання про виклик та допит своїх свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, умисно не з'являвся на виклики суду, а потім ознайомившись з рішенням суду, придумав версію про свою відсутність на роботі та в межах області в цей час та про ремонт машини, хоча його свідки не стверджували, що останній під'їхав на своїй машині. Вважає, що версія відповідача є надуманою ним, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6, будучи друзями відповідача, намагаються допомогти йому уникнути відповідальності. Просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши сторін, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дослідивши обставини та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступних доводів.
Колегією суддів встановлено з пояснень сторін та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.03.2012 року(а.с.127-128), що ОСОБА_2 є власником та директором ПП "Аресконт". З 1.02.2008 року ОСОБА_3 працював охоронцем у цьому підприємстві, а з 01.10.2008 року був переведений на посаду начальника Отинійського відділення охорони ПП "Аресконт". 3 жовтня 2008 року по видатковому касовому ордеру, виписаного ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримав від нього 4608 грн. в рахунок виплати зарплати працівникам Отинійського відділення охорони.
12 грудня 2008 року ОСОБА_3 звільнено з ПП "Аресконт" за пунктом 1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. На час звільнення з роботи у ОСОБА_2 претензій до ОСОБА_3 не було.
6 жовтня 2009 року ПП "Аресконт" подало позов до ОСОБА_3 в суд про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої ПП "Аресконт" привласненням останнім коштів, отриманих по разовому видатковому ордеру для виплати зарплати працівникам відділення та стягнення з нього цих коштів в розмірі 4660 грн. 57коп.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23.02.2010 року, яке ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.04.2010 року залишено без змін постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь ПП "Аресконт" 4660 грн. 57 коп. та судові витрати. Зазначені судові рішення були скасовані Верховним Судом України та постановлено нове рішення Апеляційним судом Івано-Франківської області 06.03.2012 року про відмову в задоволенні позову ПП "Аресконт".
В рішенні від 06.03.2012 року Апеляційним судом встановлено факт, що видатковий касовий ордер, на який зіслалося ПП "Аресконт", подаючи позов до суду, в касі ПП "Аресконт" не видавався, не містить печатки, порядкового номеру, не записаний в книзі реєстрації та видачі ордерів, не підписувався касиром, а виписаний ОСОБА_2 всупереч вимогам закону - п.3.5 Постанови Правління Нацбанку України від 15.12.2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті" та додаткам 3, 4 до неї. Також встановлено, що ОСОБА_2 не представив оригіналу разового ордеру, а лише його копію, на засідання колегії суддів апеляційного суду 06.03.2012 року не з'явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи. Також колегією встановлено факт не видачі та не отримання ОСОБА_3 відомостей про нарахування зарплати працівникам відділення, за якими потрібно було провести її виплату. Однак, колегією також встановлено факт не привласнення цих коштів ОСОБА_3, оскільки з пояснень працівників Отинійського відділення охорони - ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, допитаних в якості свідків, колегією суддів встановлено факт отримання ними від ОСОБА_3 в жовтні 2008 року заробітної плати на сумі 4608 грн., яку передав останньому директор ОСОБА_2 Зважаючи на встановлені факти в позові ПП "Аресконт" відмовлено.
Колегія суддів враховує те, що Коломийський міськрайонний суд, постановивши рішення 23.02.2010 року та Апеляційний суд Івано-Франківської області, постановивши ухвалу від 16.04.2010 року, якою залишив його без змін, неповно та не всесторонньо розглянувши справу, могли припуститися помилки, не з'ясувавши всіх обставин справи, однак про те, що ОСОБА_3, не привласнив зазначених вище коштів не міг не знати ОСОБА_2 - директор ПП "Аресконт", якому при зверненні з позовом до суду були відомі зазначені вище факти, які в кінцевому результаті після скасування Верховним Судом України попередніх незаконних рішень встановив апеляційний суд у своєму рішенні від 06.03.2012 року(а.с.106-108).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає доведеним факт поширення ОСОБА_2 недостовірних відомостей щодо позивача про те, що він є злодій, таких, що принижують його честь і гідність. Даний факт доведено поясненнями позивача, які є правдивими з огляду на підтвердження їх фактами, встановленими апеляційним судом в рішенні від 06.03.2011 року, показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які колегія вважає достовірними, оскільки вони підтвердили в суді, що не один раз бачили ОСОБА_2 в магазині та на інших об'єктах с.Отинія, які охороняло ПП"Аресконт", добре знають його, а тому впізнали в ньому особу, яка біля 19.00-19.20 20.04.2010 року, під'їхавши на «Джипі»темного кольору ще з одним, невідомим їм чоловіком розвісив листки на дверях школи з ксерокопією фотографії позивача з написом «ІНФОРМАЦІЯ_2». Також такий факт підтверджено іншими доказами - актом від 20.04.2010 року, складеного секретарем Угорницької сільської ради, депутатом сільської ради Богаченком Д.М., сторожем сільської школи ОСОБА_4.(а.с.11), ксерокопією першої сторінки з особової справи охоронця ОСОБА_3 ПП "Аресконт", з фотографією позивача, ідентичною на ксерокопіях листівок, поширених відповідачем.
Оскільки судове рішення не є документом, який доступний широкому колу осіб, отримати яке можуть лише сторони, то відповідач обрав спосіб, яким якнайкраще доніс широкому колу сільських жителів с.Угорники (місце проживання позивача) та с.Отинія (сільська школа - попереднє місце роботи позивача та місце роботи його сина недостовірні відомості про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2, помістивши їх на роздрукованих ксерокопіях фотографії позивача, взятої ним з особової справи ОСОБА_3 - охоронця ПП "Аресконт", доступної відповідачу як керівнику ПП "Аресконт".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що поширена інформація є достовірною, оскільки встановлена рішенням суду та після вступу його в законну силу, оскільки в постановлених рішеннях Коломийського міськрайонного суду та в ухвалі Апеляційного суду Івано-Франківської області не зазначено, що ОСОБА_3 злодій, так як злодієм вважається особа, що таємно вчинила крадіжку приватного державного чи колективного майна, що може бути встановлено вироком суду у кримінальній справі, а предметом постановлених судових рішень були цивільно-правові відносини.
Також колегія відхиляє доводи апелянта, про те, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 давали неправдиві свідчення щодо нього, оскільки вони є сусідами позивача та що його машина була в той час на ремонті, а він сам - поза межами області, в Криму, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, з яких видно, що зазначені свідки не є сусідами позивача, оскільки позивач проживає на АДРЕСА_1 а свідки проживають на іншій - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 голова сільської ради с.Угорники жодних свідчень не давав, а склав акт про виявлення листівок, наявність яких не заперечується та доводиться численними фотокопіями таких, виявлених у різних громадських місцях С.Угорники та с.Отинія, долучених до матеріалів справи (а.с.6-9), ідентичністю ксерокопій фотографії позивача на листівках з ксерокопією такої ж його фотографії в особовій справі ОСОБА_3- працівника охорони ПП "Аресконт" (а.с.48).
Суд не приймає за належні та допустимі докази покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відсутність ОСОБА_2 за місцем роботи з 19.04.2010 по 01.05.2010 року та перебування його в цей період часу в Криму, оскільки для підтвердження факту відсутності працівника за місцем роботи у зв'язку з відрядженням у справах, або у зв'язку з відпусткою за власний рахунок є відповідні накази про відрядження чи про надання відпустки за власний рахунок, яких відповідач не надав та підтвердив, що такі накази ним не видавалися, бо він є директор. Щодо надання відповідачем довідки про проживання ним у готелі «Гостинниці України» в м.Севастополі (а.с.93), то колегія не має сумніву в достовірності такого доказу, однак він стверджує факт, що відповідач перебував там всього одну добу - з 30.04.2010 року по 01.05.2010 року, та не спростовує свідчення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що саме він 20.04.2010 року поширив в описаний вище спосіб недостовірні відомості щодо позивача.
Також колегія суддів не приймає заперечень відповідача про те, що він не міг 20.04.2010 року під'їхати на своєму автомобілі до школи в с.Отинія, та довідки підприємця -фізичної особи ОСОБА_18 про те, що автомобіль ОСОБА_2 з 19.04.2010 року по 02.05.2010 року перебував на ремонті, оскільки такі заперечення та довідка не спростовують свідчень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про поширення ним недостовірних відомостей щодо позивача, оскільки жоден з них не стверджував того, що відповідач під'їхав на належному йому автомобілі до школи, а пояснювали, що він під'їхав на "Джипі" темного кольору ще з одним чоловіком, який їм не знайомий. Також не мають доказової сили ксерокопії фотографій відповідача про відпочинок його у Криму з 19.04.2010 по 01.05.2010 року, надані відповідачем(а.с.75-78), оскільки зазначені фотографії не відображають дати їх виготовлення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що поширенням неправдивої інформації відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яка з врахуванням способу поширення, глибини та ступеня тяжкості перенесених позивачем моральних страждань, а також їх тривалості, оцінена в 2000 грн., які суд на законних підставах стягнув з відповідача в користь позивача.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав та посилань відповідача на порушення процесуальних норм через відсутність його у судовому засіданні, оскільки надані ним докази не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Рішення є справедливим, законним і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
В.А.Девляшевський
М.Д.Горейко